ПРЕЦЕДЕНТ 

Без повноцінного ринку охоронних послуг безпека банків залишається вразливою

Страшна трагедія в Донецьку, коли напередодні Нового року при спробі пограбування відділення «Приватбанку» загинуло п’ятеро людей, поставила багато надзвичайно гострих запитань. Одне з найголовніших — надійність охорони подібних установ і безпека тих, хто в них працює. Як відомо, по гарячих слідах Міністерство внутрішніх справ України підняло цю проблему, що називається, «на щит». А через кілька днів міністр Віталій Захарченко повідомив про досягнення принципових домовленостей із керівництвом НБУ щодо посилення охорони банків та їхніх відділень. Зокрема про обов’язкову присутність озброєних співробітників міліції там, де зберігається понад один мільйон гривень готівкою чи інших коштовних авуарів на цю суму.

Трохи несподівано, на перший погляд, таке рішення зачепило буквально за живе представників недержавних охоронних структур. Утім, це й справді на перший погляд: виявляється, питання розподілу ринку надання охоронних послуг в державі тривалий час залишається невирішеним. Власне, воно ніколи й не вирішувалося, а подібні трагічні випадки яскраво висвітлюють недоліки у гарантуванні безпеки суспільства, зокрема й у банківській діяльності, зауважив днями на прес-конференції президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта.

За його словами, заяви керівників міліції й Національного банку свідчать про звичне бажання підмінити глибокий аналіз накопичених за два десятиріччя проблем та шляхів їх ефективного розв’язання пошуком чергових винних серед представників системи недержавної безпеки або власників комерційних банків. Тим більше, що на тлі «істеричних», за висловом президента УФПБ, оцінок діяльності недержавних охоронців звучать заклики до «тотального озброєння», створення навколо банків ледь не якихось «броньованих коридорів» як панацеї, здатної розв’язати проблеми банківської безпеки.

Водночас обставини нападів на кредитно-фінансові установи в нашій державі (торік стався 141 такий випадок) переконують, що зловмисників не зупиняє ні міліцейська форма на охоронцях, ні застережливі написи про охорону об’єкта підрозділами Держслужби охорони при МВС. Майже половина з них — 46% — припала саме на такі установи і лише 23% — на ті, що охоронялися недержавними охоронними фірмами, наголосив Сергій Шабовта.

Якщо коротко, то, на думку фахівців цих структур, подібні ініціативи МВС і Нацбанку є нічим іншим, як спробою остаточно монополізувати ринок охорони банків та усунути з нього професійні недержавні служби, з якими роками співпрацюють комерсанти-банкіри. Це може призвести до остаточної ліквідації конкурентних засад на цьому ринку,  врешті-решт — і до його повного занепаду. А все від того, що немає принципового базового закону про цю сферу,  а також стійких механізмів гарантії ефективного розв’язання проблем громадської безпеки та профілактики правопорушень. Немає постійної взаємодії недержавних безпекових структур і чинної правоохоронної системи, завдяки чому можна було б справді розв’язати проблеми не лише надійної охорони банківських установ, а й будь-якої іншої економічної сфери.

Аби посилити свої позиції, Федерація професіоналів безпеки заручилася підтримкою самого президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняка, на переконання якого події в Донецьку — лише деталь, що свідчить про погіршення криміногенної ситуації в державі загалом. Від того, що в кожному банку буде  міліціонер, користі мало: як всякому ринку, охоронній справі також потрібна повноцінна конкуренція. Однак протягом усіх років не вдається позбутися монополізму Державної служби охорони МВС, особливо в сегменті охоронних послуг з використанням нарізної вогнепальної зброї. В цьому плані ми єдині серед країн СНД, за винятком Білорусі, зауважив він.

Банкіри наполягають на тому, щоб у них був вибір. Доти, доки зберігатиметься чинний статус-кво, матимемо проблеми, бо без конкуренції якість охоронних послуг залишатиметься низькою, переконаний Олександр Сугоняко. За його словами, банкіри скаржаться, що ДСО встановлює технічні системи охорони, але не обслуговує їх і приїжджає лише на виклик. Постійно зростає вартість обслуговування, а ціни формуються неаргументовано і непрозоро.

Банкам потрібен єдиний договір на охорону, пости централізованого спостереження і технічного обслуговування охоронно-тривожної сигналізації на всі відділення. Само собою, потрібна конкурентна, а не монопольна ціна, зафіксована хоча б на рік, і, що важливо, повна матеріальна відповідальність, від чого ДСО категорично відмовляється. Але за нинішніх умов цього  досягти не вдається, тож АУБ разом із недержавною охороною вже вкотре намагається привернути увагу до цих питань.