Незабаром Верховна Рада розгляне законопроект №2413-а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій з державного регулювання ринків фінансових послуг», який було схвалено у першому читанні ще в липні 2016 року.
Потреба в оздоровленні
Цей документ передбачає змінити конфігурацію нагляду за банківськими та небанківськими фінансовими установами — сконцентрувати всі ці аспекти в руках Нацбанку і Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, ліквідувавши Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).
Протягом трьох років це викликало жваві дискусії в експертному середовищі і владних структурах. Законопроект №2413-а вніс до парламенту Президент України. Отже, центральна українська влада хоче серйозної реформи небанківського фінансового сектору.
У чому полягає проблема? Які негативні та позитивні наслідки концентрації функцій регулювання на фінринках лише у двох інституціях?
Цей законопроект повністю підтримують представники Світового банку та МВФ в Україні. За словами директора Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Сату Кахконен, треба реформувати цей сегмент, бо протягом останніх років майже нічого нового для небанківської фінансової системи не було зроблено.
Справді, Україна потребує здорового диверсифікованого та міцного фінансового ринку для ефективного зростання економіки. Проте ще й досі не вирішено важливе питання — не створено фонду гарантування вкладів учасників кредитних спілок. І коли ці інституції помирають, їхні вкладники, на відміну від вкладників банків (адже є Фонд гарантування вкладів фізосіб), не захищені.
Лізинг та страхові компанії —за
Що із цього приводу думає сам головний фінансовий регулятор — Нацбанк України? Нещодавно перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова заявила, що регулятор після ухвалення закону, яким буде фактично ліквідовано Нацкомфінпослуг, і отримання повноважень щодо регулювання цього сектору не планує масштабної чистки серед небанківських фінансових установ. За її словами, цим компаніям буде надано рік перехідного періоду, щоб увійти в нормальне регулювання. До того ж регуляцію компаній, які не несуть ризику кредитора (ломбардні, лізингові та факторингові), буде значно спрощено.
Зрозуміло, що саме ці компанії виступають за фактичне ухвалення законопроекту.
Як вважає генеральний директор Української федерації страхування Галина Третякова, Держкомфінпослуг не справляється із завданнями, бо ще в 2014 році у нього було відібрано певні повноваження. Справі, цей орган став набагато гірше працювати. Можливо, якби цього не сталося, то й жодних проблем на небанківському фінансовому ринку не було? Проте це питання вже риторичне.
Більш нейтрально до законопроекту ставиться директор «Українського об’єднання лізингодавців» Марина Масіч. «Загалом позитивно оцінюємо законопроект, адже Нацкомфінпослуг і справді інституційно слабка. А такий регулятор має бути сильним. Виступаємо за мінімальне регулювання ринку лізингу, адже наша діяльність не створює жодних ризиків», — заявила вона в коментарі «УК».
Чимало експертів та представників інших професійних асоціацій висловлюються різко про ухвалення законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій з державного регулювання ринків фінансових послуг».
Усе розписано під Нацбанк?
У коментарі «УК» генеральний директор Асоціації фінансових установ Вікторія Волконська зазначає, що до другого читання в законопроект було внесено чимало негативних правок, і ухвалювати його в такому вигляді не можна: «В ухваленому в першому читанні було урегульовано всі питання ліцензування, розписано чіткі вимоги до учасників ринку, регламентовано перехід на електронну звітність тощо. До другого читання все було розписано під Національний банк. Це різко критикувало головне юридичне управління Верховної Ради. Адже НБУ не наділено функцією захисту прав споживачів. До того ж постанови та інші документи Нацбанку не узгоджуються ні з ринком, ні з іншими регуляторними органами, ні навіть з Міністерством юстиції. Тож Нацбанк забере на себе велику частину повноважень».
Повністю згодні з цією точкою зору і чимало українських юристів, які переконані, що створення такого собі мегарегулятора, як Нацбанк, може призвести до колапсу на фінансовому ринку країни.
Автори законопроекту та його прихильники кажуть, що такі регулятори при центральних банках є в багатьох країнах. Але юристи переконані, що вони істотно недоговорюють — мегарегулятори створено у невеликих країнах. У такій великій державі, як Україна, не можна, щоб одна інституція, яку до того ж уже було наділено великими повноваженнями, ще й займалася ринком страхування чи кредитними спілками.
Опоненти ухвалення законопроекту серед юридичної спільноти України зазначають, що останні три роки в Нацкомфінпослуг свідомо на гірше змінювали структуру організації й так принижувалася її роль у регулюванні надважливих ринків небанківських фінансових послуг. Чимало економічних експертів та юристів впевнені, що великим недоліком цього документа, який вже пройшов перше читання, є поєднання в одному органі повноважень нормативного регулювання та нагляд, що призведе до значних бюрократичних перепон, процвітання корупції та безвідповідальності. Ось такі фактично полярні погляди на цей законопроект та загалом роль Нацкомфінпослуг та Нацбанку. Дискусія триває вже протягом кількох років і, безумовно, триватиме й надалі. Тож хотілося б, щоб до другого читання цей документ було ретельно проаналізовано та внесено до нього якісні правки.