Недавно осіннього вечора в черкаському Ювілейному парку молода дівчина зробила останній крок у житті — стрибнула вниз із Мосту кохання. Це місце в обласному центрі особливе. Сюди часто приходять закохані, милуються чудовими парковими насадженнями, дніпровими краєвидами. Бувають тут і молодята, які щойно побралися. Дають одне одному клятву вірності. І навіть як символ непорушності слова чіпляють біля поручнів замки.
Цього разу під Мостом кохання, висота якого сягає десятиповерхового будинку, знайшли дівчину, яка вчинила самогубство. Охайно вдягнена, темноволоса. Була причиною нещаслива любов чи щось інше — тепер встановити важко. В УМВС справу внесено до журналу єдиного обліку як самогубство.
Відомо одне: з цього мосту стрибало вже чимало людей. Як розповіла місцева паркова робітниця, таке тут вчиняють мало не щороку. Здебільшого молодь. Що тягне їх униз, на асфальтову доріжку, яка ледь видніється поміж віттям, сказати важко. Ось тільки скоїти задумане нескладно, що, очевидно, й приваблює тих, хто у відчаї. Досить тільки стати на поручні…
Директор Дирекції парків Олександр Радуцький вважає, що з традицією самогубств саме тут, на Мосту кохання, яка склалася в останні роки, слід рішуче покінчити. Є задум встановити під спорудою сітку, щоб навіть думати про таке люди не могли. Уже й проектну документацію замовили. Однак чи розв’яже це проблему?
Гортаючи блокнот з інтерв’ю з начальником відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС області Василем Іржавським, яке брав наприкінці минулого року, наткнувся на запис: торік на Черкащині зареєстровано вісім підліткових самогубств, а спроб самогубства — шість. Одна з причин, як встановила міліція, — самозадушення у процесі так званого «собачого кайфу». Завдяки втручанню влади та правоохоронців було навіть закрито чотири згубні для психіки дітей інтернет-сайти, де містилася інформація про це неподобство.
— Чи замислювалися ви, що ми знаємо про наших дітей? Чим вони займаються, чим вони живуть? Їхні цінності, пріоритети, авторитети. Що думають про нас, дорослих, про школу, одне про одного?
Таку фразу почув якось на серпневій конференції вчителів. Щоправда, далі роздумів справа не пішла. Хоч і могла б. На Черкащині чимало прикладів, коли сім’я і школа живуть як єдине ціле. Згадаймо хоч би приклад Сахнівської школи, що в Корсунь-Шевченківському районі, де народний педагог Олександр Захаренко свого часу впровадив систему виховання, в якій знайшлося місце й батькам та їхнім дітям, і сільським керівникам, і неординарним особистостям, і спільним захопливим і потрібним справам.
Розмови про факультативи у школах для майбутніх батьків, для майбутньої дружини, чоловіка, про батьківський всеобуч — тепер уже в освітянському середовищі не рідкість. Адже хто, якщо не педагог, розкаже батькам, як упоратися з дитиною, коли в неї такий складний підлітковий період, або вона страждає від кохання і готова в зашморг. Добре, що подекуди у школах уже з’являються психологи та соціологи, які у разі потреби працюють із дітьми індивідуально.
Зрозуміти самогубців і складно, і водночас просто. Адже таких людей серед нас чимало. Згідно з інформацією ВООЗ, майже мільйон осіб на землі щорічно вкорочує собі віку. Тобто кожні 40 секунд у світі хтось убиває себе. І хоч як це жахливо, серед підлітків суїцид — третя за частотою причина смерті.
Поштовхом до трагедії може стати навіть чиєсь необережне слово. І досі пам’ятаю заголовок в одній з газет: «Другокласник повісився… через двійку». Учителька саме так оцінила знання школяра, а він від образи розплакався. Педагог «пожаліла» його: «Ну що ти плачеш, як дівчинка! Ти ще пішов би й повісився через це». Дитина так і вчинила. Добре, що його вчасно знайшли. Уже потім, на консультації, з’ясувалися справжні причини трагедії: хлопчик надзвичайно вразливий, учителька емоційно глуха і перевтомлена. Не останню роль відіграла й позиція батьків, які жорстко карали дитину за погані оцінки.
Довелося якось поговорити з підлітком, який пробував накласти на себе руки. Виявилося, що насправді помирати він не хотів. Просто іншим способом не міг привернути до себе увагу.
Як вважають психологи, єдиного портрета дітей-самогубців немає, та суїцид — це завжди акт протесту. Причин безліч, хоч як жахливо це звучить. Тому не будьмо глухими й сліпими, спілкуймося з дітьми, прислухаймося до своєї батьківської інтуїції, вона рідко підводить. Кажуть, що насправді діти до останнього моменту вірять, що їх обов’язково врятують, просто допомога не завжди надходить вчасно…