Тривалий час Вінниця не входила в ТОП туристських маршрутів країни, але мало хто знає, що вже кілька років поспіль місто називають найкомфортнішим для проживання. Усе змінилося після відкриття фонтана «Рошен», який немов магнітом притягнув туристів. Але неймовірне шоу — це не єдина атракція в місті. Чим може здивувати Вінниця, на що варто подивитися, як розважитися, де відпочити, дізнавався кореспондент «УК».

Прогулянка містом

Перше враження від міста: як тут охайно і чисто — і в центрі, й на околицях. Хороші дороги, парки і сквери, інстаграмні місця, цікаві пам’ятки, атмосферні кафе. Відчувається, що тут комфортно і місцевим, і туристам. Особливу чарівність місту надає Південний Буг. Річкова прогулянка на теплоході, неймовірні пейзажі й три мости, під якими загадують бажання, — те, заради чого варто сюди приїхати.

Найпопулярніший вид транспорту — вінницький трамвай із безшумним ходом і безплатним Wi-Fi. Маршрутами курсують швейцарські трамваї 1960-х років, яких Вінниці у дар передав Цюрих, а вагони VinWay тутешнього виробництва. Місцеві запевняють, що трамваї ходять чітко за розкладом, тому ніхто нікуди не спізнюється. Проїхатися ними варто, тільки врахуйте, що кондуктора немає (проїзд коштує 4 гривні). Щоб сплатити за проїзд, потрібно купити проїзну картку у кіоску ДП «Преса» і поповнити її. У всіх трамваях є автомати, де також можна сплатити за проїзд, але готівки вони не приймають.

Щоб зануритися в атмосферу минулого, вирушайте на прогулянку в ретро-трамваї 1930-х. Перед цим зазирніть у музей вінницького трамвая на території депо, де побачите вагони 1930-х, 1950-х років, приміряєте форму кондуктора і виб’єте квиток на старому апараті.

У сквері Козицького, крім цікавих пам’ятників та інстаграмних місць, ще є 28-метрова водонапірна вежа початку XX ст. Колись верхній ярус займали пожежники і використовували його як наглядову вежу — каланчу. Потім її переобладнали під житлові приміщення, а нині там інформаційний центр і музей воїнів-афганців. Тепер вежа — один із символів Він­ниці.

Дзвіниця, підземелля і привид

На трамвайчику покаталися? Виходимо в центрі. Досліджувати місто варто пішки. Основні визначні пам’ятки розташовані на головній вулиці міста Соборній. Відразу привертає увагу єзуїтський костел, в якому міститься краєзнавчий музей, де зберігають унікальні предмети скіфського і сарматського періодів.

Поряд — Спасо-Преображенський кафедральний собор. Спочатку це був костел домініканського монастиря, заснованого в 1624 році (до наших днів збереглася частина фресок). Два століття потому, із входженням цих земель до складу Російської імперії, храм передано православній церкві. Варто піднятися на дзвіницю, насолодитися панорамними краєвидами, подзвонити у дзвони.

А навпроти — костел Пресвятої Діви Марії Ангельської з підземеллям, куди можна спуститися. Кажуть, у ньому мешкає привид ченця, який упав у чан, де варили пиво. Деяким туристам вдається зробити його фото.

Майже закордоння

А коли ж буде Ліверпуль? Усьому свій час.

У Вінниці століттями жили представники різних національностей, що відобразилось у неофіційних назвах районів: Слов’янка, Варшава, Париж. Особливе місце займає Єрусалимка, де жили євреї. У цьому районі на будівлях споруджували круглі кутові балкони, де святкували суккот (за традицією, трапезу та розваги влаштовували не в домі, а в наметах).

Площу Театральну (нині майдан Небесної Сотні) називають Парижем. Тут багато вишуканих старовинних будинків, відбуваються масові культурні заходи. Нагадує Францію?

Сквер «Ліверпуль», облаштований в англійському стилі, присвячений легендарній групі Beatles. Тут встановлено червону телефонну будку, є фотозона зі знаменитою ліверпульською четвіркою, з динаміків звучать хіти.

Вечір у Вінниці рекомендуємо завершити смачною вечерею та прогулянкою на гондолі (і це можливо!). Чим не Венеція? Для цього треба вийти на набережну в напрямку ресторану «Вінницька реберня», де пришвартовано гондолу. Ця гондола дісталася власнику ресторану від його дідуся, який побудував її дуже давно. У ній він зробив пропозицію бабусі. Відтоді на ній панує романтична атмосфера, гондола пам’ятає чимало освідчень.

Вітальня щасливого часу

Перепочити і випити філіжанку кави можна у музеї-кав’ярні «Панъ Заваркінъ і Синъ». Біля нього встановлено пам’ятник жителеві старої Єрусалимки і котові Шльомі, який постійно тягає сосиски й ніколи не попадається.

У кафе відтворили атмосферу салону кінця XIX — початку ХХ століття. Тут є колекція раритетних годинників найпопулярніших на той час виробників Густава Беккера (Німеччина), Жульєна Ле Руа та Шарля-Едуара Гійома (Франція). В експозиції самовари, бульотки, гасові лампи та цікаві побутові дрібнички того часу.

У туалеті кафе висить німецький годинник з філософським написом Manchmal läuft alles verkehrt (по-німецьки: «Іноді все йде не так»). Тільки коли ви подивитесь на нього, то зрозумієте, що означають ці слова.

У небо до зірок

У Музеї Повітряних сил ЗСУ буде цікаво не тільки закоханим у небо. Тут є літаки тактичної авіації, вертольоти і комплекси безпілотних літальних апаратів. Усього авіаційна експозиція складається з 21 літального апарата, кожен з яких має унікальну історію. Саме тут перебуває один із чотирьох у світі пускових пристроїв балістичної ракети середньої дії РСД-10 «Піонер», якої так боявся 40-й президент США Рональд Рейган. У музеї є капсула космонавта, яка побувала в космосі, й найбільш швидкісні винищувачі МіГ-25 і МіГ-29.

Запам’ятайте: щоб потрапити на територію музею необхідно заздалегідь подати заявку.

Лікарня у садибі

Видатний хірург, батько військово-польової хірургії Микола Пирогов оселився в заміській садибі «Вишня» 1861-го, коли йому виповнився 51 рік. Здається, відтоді нічого не змінилося: алеї парку, розкішні агави манять красою і тишею. Навпроти ґанку все ще росте ялина, яку посадив Микола Іванович рік потому. Зазирніть в аптеку, де він власноруч виготовляв лікарські препарати, приймав хворих та оперував. Нині в цій будівлі музей Пирогова, де відтворено інтер’єри приймальні та операційної й розміщено реалістичні фігури аптекаря, фельдшера, хворих і самого Пирогова.

Помер Микола Іванович у власному будинку в 1881 році. Його тіло за бажанням дружини та згодою православної церкви забальзамували і перенесли до усипальниці. Над некрополем побудували церкву Святого Миколи Чудотворця.

Палаци і музеї

Побачити Вінницю й не побувати на Вінниччині — злочин, тому одразу плануйте поїздку на кілька днів. Адже тут є на що подивитись, передовсім на палаци.

Родина графа Потоцького мала розкішні маєтки майже в кожному селі. Відвідайте палац Потоцьких у місті Тульчині (друга половина XVIII сторіччя). Картинна галерея, величезна бібліотека, друкарня, турецькі лазні, стайні, оранжерея, скляні галереї, підземні тунелі — чого тут не було?! У графа Станіслава Потоцького гостював сам польський король.

Заслуговує на увагу повністю відреставрований палац Грохольських— Можайських у Вороновиці. До речі, в палаці внутрішні колони виготовлено з очерету, і простояли вони більш як 240 років. Нині тут музей історії авіації та космонавтики.

Побачити екзотичні рослини гінкго, платан чи кавове дерево можна у дендропарку поряд з палацом Марії Щербатової в Немирові. Тепер це клінічний санаторій. Двоповерховий палац збудовано у неокласичному стилі.

Місця сили

Обов’язково відвідайте село Буша. На території державного Iсторико-культурного заповідника розташовано унікальний музей, у якому зберігаються речі побуту Трипільської культури. А ще в Буші є скельний храм, вежа оборонної фортеці, музей археології, парк історичної скульптури, на території якого проводять фестивалі, давні обряди та пленери.

У Лядові розташована одна із найдавніших православних святинь — Свято-Усікновенський чоловічий скельний монастир. Його заснував у 1013 році преподобний Антоній Печерський, повертаючись зі святої гори Афон до Києва. «Подільський Афон», так ще називають це місце, — один із семи чудес Вінниччини. Дістатись до нього непросто, адже він височіє на скельній терасі 90-метрової гори над Дністром, але знайдіть у собі сили піднятися вузькою стежиною, й на вас чекає винагорода.

Радимо перед поїздкою до Вінниці відвідати сайт vinnytsia.city, де ви знайдете корисну інформацію для туристів.

Авторка висловлює подяку департаменту маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради та департаменту міжнародного співробітництва та економічного розвитку Вінницької ОДА за організацію цікавої подорожі.

Іванна КУРОВЕЦЬ
(фото автора)
для «Урядового кур’єра»