У Верховній Раді України з’явився законопроєкт про внесення змін до Закону «Про ціни і ціноутворення» щодо відновлення державного регулювання цін на продукти харчування, що мають істотну соціальну значущість. 

Які продукти будуть під ковпаком

До частини першої статті 12 запропоновано додати таке: «Державне регулювання цін на продукти харчування, що мають істотну соціальну значущість, здійснюється шляхом встановлення граничної торговельної надбавки (націнки), що може бути не меншою від 5% і не більшою 15% від відпускної ціни виробника соціально значущих продуктів харчування». 

Перелік продуктів, на які вводитимуть державне регулювання, передбачене абзацом третім частини першої цієї статті, встановлює Кабінет Міністрів України з обов’язковим урахуванням зазначених в додатку 1 до цього закону соціально значущих продуктів харчування. До переліку додано крупу гречану, цукор-пісок, борошно пшеничне вищого сорту, макаронні вироби вітчизняного виробництва (вермішель з борошна пшеничного вищого сорту), молоко пастеризоване жирністю 2,5% (у плівці), хліб житньо-пшеничний, батон із пшеничного борошна, яйця курячі категорії С1, птицю (тушку курячу), воду мінеральну негазовану, масло вершкове жирністю 72,5%, олію соняшникову. 

Держрегулювання цін на продукти в Україні вже було, але його скасували у липні 2017 року. Тоді в уряді вирішили, що ринок потрібно відпустити у вільне плавання, він сам себе відрегулює та не допустить невиправданого підвищення цін. 

На сьогодні в Україні державне регулювання застосовують у деяких галузях. Приміром, АЗС не можуть продавати паливо з націнкою, що перевищує 15%, а з початку карантину чинний особливий порядок декларування підвищення продавцями цін на соціальні продукти. 

У державного регулювання цін є і прихильники, і опоненти. Перші посилаються на те, що регулювання цін запобігає монополізму на окремих ринках, дає змогу захищати інтереси незахищених верств населення та відповідає успішній практиці деяких країн ЄС. Супротивники ж запевняють: держрегулювання порушує принципи прозорої конкуренції, знижує доходи бізнесу й відповідно податкові надходження до бюджетів. На їхню думку, обмеження торговельної націнки не допоможе знизити ціни на продукти, а утриманню цін краще сприяє ринкова конкуренція.

Під час криз можна?

«Загальної та повної свободи ціноутворення в історії економік інших держав ніколи не було. Уникнути впливу держави на ціноутворення неможливо й недоцільно. Питання полягає лише в тому, в яких галузях та в який спосіб цей влив необхідний», — констатує глава правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва» Максим Тютюннников.

Як вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян, державне регулювання цін — це погано. «Проте під час криз ринок не може жити без певного регулювання. Тож держава повинна брати на себе соціальну роль. Обмеження торговельних націнок, може, й спрацює, проте вважаю це дуже сумнівною ініціативою. Не факт, що перед введенням державного регулювання всі виробники максимально не підвищать ціни на продукти. Тому спершу слід ретельно розібратися із ціноутворенням загалом — від виробництва до прилавка», — додає він.

Як каже Максим Тютюнников, за даними Держстатистики, ціни на продукти неймовірно зросли, що не може не турбувати. Він додає, що  ініціативу депутатів із зупинення такого стрімкого подорожчання  підтримує, однак, на його переконання, повертатися до державного регулювання шляхом встановлення граничної націнки на продукти не варто, адже є методи іншого впливу на ціни. 

Дієвіші методи

«Для цінової стабільності потрібен механізм, заснований не на обмеженнях, а на передбаченні ризиків та криз. До прикладу, деякі експерти зазначають, що потрібно створити надійний резерв, який має зберігати стратегічний запас продуктів і забезпечувати харчову стабільність у країні. Коли ціни летять угору, державний резерв має викидати на ринок певну частину товарів і зменшувати попит. Такий механізм практикують, до речі, у США», — продовжує юрист.

Ще один захід, який сприятиме зниженню цін на соціально значущі продукти харчування, — зниження ставки ПДВ на них. В Україні вона становить 20%, у країнах Європи — 7—10%, внаслідок чого виникає парадокс: деякі українські продукти дешевші в Європі, ніж на українських полицях.

На думку Максима Тютюнникова, важливий метод цінового регулювання, що сприяє підтримці конкуренції, — антимонопольна політика держави. Тут найважливіший об’єкт регулювання — ціни, що встановлюють українські продавці, яких має контролювати Антимонопольний комітет. Красномовний приклад: цукор надходить у торговельну мережу за ціною 34 гривні, а на полицях ми бачимо його по  40 гривень. Потім ціни на цукор падають до 31 гривні за кілограм, а в магазині залишаються незмінними. У такі моменти саме Антимонопольний комітет має втручатися в ситуацію і вирішувати питання.

Чи виконуватимуть торговельні мережі у разі ухва-лення законопроєкту його положення? 

«На мою думку, у разі ухвалення законопроєкту власники магазинів змушені будуть підкоритися вимогам влади. Переконаний, що товаровиробники знайдуть можливість обходити цінові обмеження, як це було з держрегулюванням до 2017 року. До прикладу, якщо під цінове регулювання підпадає умовно масло вершкове з жирністю 72,5%, то можна зробити 70%  — і це вже інший продукт», — справедливо зазначає пан Тютюнников.

Єгор Киян знає ще один дієвий метод, хоч він трохи неринковий. На його думку, можна повернути всі документи, чинні 2017 року, й дотувати державні підприємства, щоб вони могли виробляти продовольчі товари за адекватними цінами і маркуванням «Соціальний продукт». 

Ефект бумеранга

Яка перспектива  ухвалення законопроєкту та чи  не матиме це негативних наслідків, коли інфляція пошириться на інші види продуктів харчування?

«Націнка обсягом не більш як 15% може зробити торгівлю соціально значущими товарами збитковою для підприємців, адже покрити всі витрати (оренда, заробітна плата, податки, комунальні послуги тощо) з таким відсотком буде дуже складно. За таких обставин можливо, що для зменшення ризику збитків вони певною мірою обмежать обсяги закупівлі соціальних товарів», — зазначає глава Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва. Він справедливо каже: ризики полягають у тому, що вказані товари соціальної значущості можуть істотно втратити якісні показники в умовах обмежених цін. 

Повернення до держрегулювання цін може призвести до корупційних виявів, коли торговельні мережі платять хабарі, щоб контролери не помічали завищену торговельну націнку.

Отже, це питання серйозне. Треба зробити все, щоб, ухвалюючи законопроєкт, не зробити ситуацію навколо цін ще гіршою, ніж нині. Приміром, виробники, а потім і торговельні мережі, можуть різко підняти ціни на інші товари. Адже їм треба буде покривати всі збитки, пов’язані з виконанням накреслень державного регулювання цін. І тоді інфляція буде ще більш загрозливою.