Анатолій ЧУБИНСЬКИЙ,
генеральний директор ТДВ СК
«НАФТАГАЗСТРАХ»
Як громадянин України та представник ринку добровільного медичного страхування держави я всіляко підтримую ініціативи уряду щодо реформування системи охорони здоров’я. Безумовно, без змін у цій сфері нашу державу чекає лише поглиблення соціальних проблем, пов’язаних насамперед із здоров’ям нації. Сьогодні всім відомі такі основні «стандарти» життя: смертність населення зростає і вже сягає понад 15 чоловік на 1000 населення, тоді як у Європі цей показник удвічі нижчий. Не останню роль у такій прикрій ситуації відіграє становище вітчизняної медицини: медичне обладнання, за деякими оцінками, зношене на 70-80%, а державне фінансування сфери охорони здоров’я у розрахунку на одну особу майже у 13-15 разів нижче, ніж у європейських країнах!
Без конструктивних, рішучих та чітких кроків не обійтися. Перші з них, здається, вже робляться — запущено пілотний проект реформування системи охорони здоров’я у Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій областях та у Києві. Попри це, не хотілося б, щоб старт самій реформі дали тільки у 2014 році.
Я вважаю, що відкладаючи впровадження обов’язкового медичного страхування, ми ще на 3-4 роки втратимо не тільки гроші та досвід такої роботи, а й десятки тисяч громадян України. Суспільству нав’язується думка, що «медична система не готова, ми не готові». Було б дуже непогано розпочати впровадження обов’язкового медичного страхування, а потім його удосконалювати, як це відбувається з пенсійною та податковою реформами. Практика дуже швидко покаже слабкі місця і над чим слід працювати й працювати. На мою думку, вилучення медичного страхування із процесу реформування охорони здоров’я вже є ідеологічною помилкою.
З іншого боку, на жаль, мало хто бачить належне місце страхових компаній у медичній реформі. Ніхто не вивчав наші напрацювання у сфері медичного страхування. Хоча, як свідчить досвід Росії та ряду інших країн світу, ефективна система охорони здоров’я не може існувати лише за рахунок державних коштів. У деяких цивілізованих країнах існує трирівнева система медичного страхування — державне, обов’язкове та добровільне, які у підсумку забезпечують необхідний рівень фінансування. Що спостерігаємо у нашому випадку? На осінь у Верховній Раді запланований розгляд законопроекту «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні». В законопроекті пропонується створити ще один державний регулятор — Фонд обов’язкового медичного страхування України, який би відповідав за збір та розподіл коштів. Натомість про роль страхових компаній у документі — ані слова.
Складається враження, що страховики та реформатори йдуть паралельними шляхами, хоча, на моє глибоке переконання, у наших умовах немає іншого шляху, окрім якнайшвидшої інтеграції усіх трьох джерел фінансування, тому що у бюджеті потрібних коштів немає, і через 5-6 років їх також не буде.
Я закликаю профільне міністерство, страхові компанії, представників медичних закладів та всіх зацікавлених осіб до публічного діалогу, який дасть можливість вибудувати повноцінну стратегію реформування вітчизняної медицини за участю держави, роботодавців та страховиків.