Одна з найактуальніших проблем будь-якої країни — зайнятість її населення. А це і заробітна плата, й добробут родин, упевненість у дні прийдешньому для людей. На початку року Міжнародна організація праці (МОП) прогнозувала, що 2013-го чисельність безробітних у світі зросте на 5 мільйонів осіб, до 202 мільйонів. І найнезахищеніша тут молодь до 24 років, серед неї шукають, але не знаходять, куди докласти працю рук і голів своїх, майже 13%. При цьому дуже тривожна тенденція: росте кількість тих, хто опускає руки і зовсім відмовляється від пошуків роботи.
І все-таки позитив є. За даними Державної служби статистики, рівень безробіття в Україні, визначений за методологією МОП, знизився з 7,8% у I півріччі 2012 року до 7,5% економічно активного населення у I півріччі 2013-го.
Торік у жовтні Кабмін затвердив Програму сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року. Наскільки ефективні ці нововведення та які якісні зміни очікуються найближчим часом, «УК» дізнавався в Урядовому контактному центрі на прикладі звернень, що надходять на урядову телефонну «гарячу лінію» та через Інтернет.
— Загалом питання зайнятості — одне з основних, яке турбує громадян, — зауважили працівники управління взаємодії з громадськістю центру. — Про це свідчать близько 4,5 тисячі звернень із цієї тематики, що надійшли протягом року на урядову телефонну «гарячу лінію». Майже 1,5 тисячі з них — прохання громадян посприяти у працевлаштуванні. Є серед них ті, хто має не тільки середню, а й вищу освіту. Здебільшого це молодь, особи, яким за 40 років, і люди передпенсійного віку.
Крім того, негативні коливання в економіці призводять до спаду виробництва, що викликає потребу в зменшенні робочої сили, а, відповідно, й до звільнення чималої кількості працівників. Так, люди скаржаться, що їх звільнили через зміни в організації виробництва i праці, скорочення чисельності або штату. Знайти нову роботу найскладніше жителям сільської місцевості та невеликих населених пунктів. Кажуть, що їм ніде працювати, відвідування служби зайнятості малоефективне, а порівняно невеликі кошти, витрачені на проїзд, для них значні. До того ж, більшість цих людей — члени особистих селянських господарств і не мають достатнього стажу роботи, тож не мають права на призначення допомоги з безробіття. Тому вони змушені шукати роботу у великих містах, далеко від дому та рідних.
Порівняно з 2012 роком утричі зросла кількість звернень щодо працевлаштування від окремих категорій громадян, які наголошують про неспроможність на рівних конкурувати на ринку праці та потребують допомоги. Це одинокі матері, яким пропонують у центрах зайнятості роботу за графіком, що не дає змоги їм належно доглядати за дитиною; жінки після декретної відпустки через тривалу трудову перерву; звільнені з ув’язнення через відсутність дієвого механізму їх соціальної та трудової адаптації, а також неоднозначне, дискримінаційне ставлення до них роботодавців; люди з інвалідністю, які мають обмеження у роботі за станом здоров’я.
Серйозна проблема — недотримання соціальних гарантій, передбачених безробітним, які зареєстровані у службі зайнятості. Зокрема, цього року надійшло понад 2,5 тисячі звернень щодо невчасної виплати допомоги у зв’язку з безробіттям. Саме на це скаржилися більше половини заявників.
Недостатньо уваги приділяється також питанням перепідготовки, підвищення або зміни кваліфікації тих, хто цього потребує. Про це також свідчать звернення громадян на урядову телефонну «гарячу лінію».
Люди, які звертаються на урядову телефонну «гарячу лінію», наголошують, що пошуки роботи займають багато часу. Та завдяки наполегливості й сприянню фахівців Урядового контактного центру питання вирішуються позитивно. Так вдалося допомогти жителеві Скадовська Херсонської області, який не раз звертався на урядову «гарячу лінію» із проханням допомогти у працевлаштуванні. Заявника зараховано на посаду фахівця із соціальної роботи в одному з районних центрів соцслужб для сім’ї, дітей та молоді, він роботою дуже задоволений.
Заявниця з Сєверодонецька Луганської області дуже переймалася тим, що її сина, який перебуває на обліку в центрі зайнятості у місті Глухові Сумської області, не забезпечують роботою. І врешті вона отримала добру звістку: за сприяння державної служби зайнятості її сина працевлаштували менеджером зі збуту на одне з найбільших підприємств України.
А житель Борислава на Львівщині, який з 2010 року був безробітним, звернувся з проханням допомогти знайти йому роботу водія. Директор міського центру зайнятості досягнув домовленості з керівництвом фабрики швейних виробів, куди заявника згодом працевлаштували.
Ми в Google+