БЕЗПЕКА

Винахідливі порушники намагаються перетнути український кордон з паспортом неіснуючої держави

Валерій МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»;
Олег ЛИЧКОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»

Адміністрація Державної прикордонної служби України визнала волинських контролерів кращими фахівцями з паспортної роботи. Що означає бути кращим? Яку роль у всій прикордонній службі відіграють інспектори, які першими зустрічають нас при поверненні на Батьківщину і останніми проводжають при виїзді за кордон? Який їхній статус, що треба вміти, аби з маси туристів «вихопити» нелегала? Відповіді на ці запитання ми шукали на міжнародному автомобільному пункті пропуску «Ягодин», де щороку перетинають кордон понад два мільйони мандрівників і через який у нашу державу потрапляють кожні чотири із десяти тонн імпортованих сухопутним шляхом вантажів.

А документ був бездоганний…

Цей турист, який мав покинути Україну, подав для контролю абсолютно нормальний паспорт однієї із країн. Увагу старшого прапорщика, інспектора прикордонної служби Ігоря Мисюрини він привернув не тільки кольором шкіри, а й манерою триматися. Досвідченому прикордоннику щось підказувало: з цим подорожнім не все так добре, як видається на перший погляд. Але що? Фотографія в паспорті, схоже, була його… Сам документ, без сумніву, був справжнім. Його власник уже не раз перетинав кордони, про що свідчили візи та відбитки штампів іноземних колег-контролерів. І вів себе цей громадянин ніби спокійно, впевнено.

Аби не затримувати контроль, Ігор попросив старшого за званням колегу подивитися документ самому та перевірити з допомогою спецтехніки. Через якийсь час той дав знати, що документ справжній. Та Ігоря Мисюрину щось усе-таки стримувало поставити в ньому дату-штамп про виїзд. І він узявся гортати паспорт ще раз. Усе бездоганно… Стоп! Підпис власника! Красивий, зроблений на одному диханні впевненою у собі людиною, яка постійно підписує документи і випрацювала в цьому ділі повний автоматизм.

— Чи не могли б ви ось тут, на чистому аркуші, поставити свій підпис? — звернувся прикордонник до мандрівника, який залишався абсолютно спокійним.

— Пліз! — озвався той. І простягнутою ручкою почав вимальовувати підпис. Такий самий, як і в паспорті. Але треноване око старшого прапорщика блискавично відзначило: він його саме «вимальовував»… Малював, а не ставив! Вибачившись, прикордонник запросив подорожнього пройти в службове приміщення.

Кількагодинна бесіда, під час якої власник паспорта спочатку категорично відкидав звинувачення в тому, що він хоче покинути Україну за чужим документом, таки дала результат. Чоловік почав говорити. І розповів про свою спробу докорінно змінити власне життя. Як з’ясувалося, він із країни, де точаться бойові дії. Там бракує зброї і боєприпасів, тому керівництво вирішило, що саме він як військовий зможе забезпечити їх доставку. З великою сумою доларової готівки він опинився в одній із сусідніх з нашою державою країн, де розпочав шукати тих, хто зможе забезпечити поставку цієї зброї. Та в якийсь момент зрозумів, що війна вже сидить йому в печінках. А тут — спокій, ще більший буде в країнах Євросоюзу. Там ще й легше буде загубитися — раз і назавжди!..

З грошей, яких на безбідне існування до кінця життя вистачило б не одній людині, умільці виправили йому новий документ. Гарний паспорт, навіть бездоганний. На нещастя, під час заключного етапу свого шляху в Європу на кордоні йому раптом зустрівся високий усміхнений український «прапор»…

Кращі інспектори паспортного контролю Людмила Солодуха, Віталій Бевз та Ігор Мисюрина, як і їхні колеги, засумнівавшись у достовірності документа, звертаються до спеціальних технічних засобів. Фото Валерія МЕЛЬНИКА

Захист видимий і невидимий

Над світом, що вступив в епоху глобалізації, нині майорять прапори 193 незалежних держав. І кожна з них, як правило, має кілька видів паспортів — як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання. Більшість цих документів можна побачити і потримати в руках у Головному експертно-криміналістичному центрі Держприкордонслужби. Тут зосереджені понад 1600 бланків, зразків паспортних документів із 115 країн. Аби утруднити підробку, кожен із цих паспортів у свою чергу має десяток–два захисних елементів.

— Перший ступінь видимий усім. Окрім широковідомих мастичних печаток на фото та об’ємних відтисків, є ще й чимало інших способів утруднити роботу шахраям. Це традиційний поліграфічний захист, що включає використання спеціального паперу, водяні знаки, різноманітні види друку, оптично-змінні елементи. А ще — ламінування першої сторінки, що суттєво утруднює переклеювання фотографії власника, наскрізна просічка номера документа, використання при заповненні його спеціального чорнила тощо, — вводить у курс справи один із кращих інспекторів-контролерів старший прапорщик Віталій Бевз.

— Другий ступінь «читається» за допомогою спеціальних технічних засобів. Наприклад, із текстом та малюнками, що стають видимі лише при певному освітленні.

Про всі ці особливості при введенні в дію нових типів документів міністерства закордонних справ спеціальними листами інформують країни, з якими підтримують офіційні відносини. Звісно, окрім особливо секретних елементів захисту паспортів, відомих лише обмеженому колу спеціалістів цих країн. З українського МЗС ця інформація, як і зразки нових документів, передаються прикордонникам. А елементи третього ступеня взагалі є державною таємницею. Бо мають захистити документи вже не від кустарів-підробників, а від тих, хто займається їх виробництвом на професійній основі. Потреба в цьому у когось може виникнути, наприклад, під час підготовки розвідників, що працюватимуть під легендою… Звісно, той, хто відповідає за паспортний контроль, має тримати в голові не тільки весь подібний обсяг інформації, а й вимоги українських законів і відомчих документів. А їх щонайменше два десятки!

— Є ще один момент — ми першими зустрічаємо своїх громадян та іноземців і останніми проводжаємо. Адже юридично людина в’їхала у нашу державу чи покинула її саме після того, як ми поставили відповідний штамп у документі, — вступає у розмову одна з кращих інспекторів Луцького прикордонного загону старшина Людмила Солодуха. — Отож ми під час паспортного контролю фактично представляємо державу. І треба, щоб вона запам’ятовувалася подорожнім привітним, усміхненим обличчям.

— Ви дуже гарна! — не втримуємося ми від компліменту старшині. — Не пробують чоловіки підбивати клинці, коли перевіряєте їхні документи?

— Дякую! На перевірку однієї особи є лише дві хвилини. А в автобусі може бути тридцять, сорок пасажирів… Тож про яке залицяння може йтися? — зауважує дівчина. — Та й на службі ми, а люди квапляться швидше пройти кордон. Утім, занадто настирливих можу швидко поставити на місце. Та такого, на щастя, практично не буває…

Підроблюється все

Нині Україна готується до введення біометричних паспортів. Це черговий крок держави, спрямований на протидію тероризму та криміналітету, в тому числі й торгівлі людьми, нелегальному обігу наркотиків, зброї тощо. Підробити ці документи й справді важко. Але, як показує практика, шахраї обов’язково знайдуть можливість втрутитися в дані, що містять чипи. Тому вже нині паспорти деяких держав, наприклад Швеції, містять видимі і оком, і лише під апаратурою фотографії власника. І їх аж п’ять! Попри й такі новації, невидиме протистояння тих, хто виготовляє липові паспорти, і тих, хто їх виявляє, триває безперервно. Тим паче, що нині внесення змін у чужі паспорти, переклеювання фото в них, виготовлення документів на замовлення стали дохідним кримінальним бізнесом. Бо за придбання такого документа нелегальні мігранти готові платити чималі гроші. За простий паспорт — від тисячі доларів США, з шенгенською та американськими візами — до десяти тисяч  доларів!

Щоправда, всього за 100 «баксів» можна придбати такий собі паспорт «громадянина світу». Гарний, красиво виконаний з поліграфічної точки зору, з водяними знаками, номером тощо. Який, усього-на-всього, є… сувеніром. Хоч ті, хто продає їх бажаючим без зайвої мороки потрапити в іншу країну, покупцям про це не говорять…

В українських прикордонників нині, наприклад, зібралася і колекція головних документів Нової Гранади, Британського Гондурасу, князівства Нова Утопія, Республіки Конч. І ще оригінальніших — дипломатичних паспортів Ордена Святого Іоанна Єрусалимського, Лицарів Родоса та Мальти Екуменічної. Марно шукати на карті ці неіснуючі держави, одначе ж… гроші на них злочинці заробили.

Усе це суттєво підвищує роль інспекторів-паспортистів, які й так у системі Держприкордонслужби вважаються елітою. Бо далеко не кожен може стати гарним психологом, який при побіжному огляді пасажирів запримітить потенційного порушника. Саме це — перший крок до виявлення «липи». А ще треба мати здатність до блискавичного аналізу, вміти «читати» паспорт кінчиками пальців, тримати в пам’яті сотні професійних нюансів. І, звичайно, як старший прапорщик Ігор Мисюрина, який уже виявив не один десяток «неправильних документів», мати на них чуття.

За кожним іменним штампом інспектора в чужому документі не тільки його особиста відповідальність, у тому числі й кримінальна, а й безпека тисяч українців. Які й утримують на свої податки прикордонну службу, що вже на віддалених рубежах має убезпечити нас від загроз тероризму, работоргівлі, криміналітету.