«Життя коротке — мистецтво вічне» — цей давньогрецький вислів давно став крилатим, але інколи він здається доречним як ніколи. Після багаторічної перерви у стінах Одеського музею західного та східного мистецтва знову відкрито античний відділ. Понад 10 років тому в одній із зал зі стелі почала падати штукатурка. Екскурсії сюди припинили, експонати зберігали у фондах. Ремонт і оновлення експозиції відбулися передовсім за підтримки благодійного фонду підприємця Пантеліса Бумбураса.
Антична епоха — для Одещини історія дуже давня і водночас близька. Дві з половиною тисячі років тому на місці сучасної Одеси існувала гавань Істріан. Нині про давньогрецьких колоністів нагадує пам’ятний знак на Приморському бульварі, а на його схилах триває реконструкція-будівництво Грецького парку.
Античне мистецтво — це не тільки Давня Греція, а й пізніші елліністичні держави і Давній Рим, який активно запозичував цю культуру. Можна скільки завгодно сперечатися про те, що копія завжди гірша за оригінал, але більшість скульптур тієї епохи, які дожили до наших часів, — римські повторення грецьких робіт. До речі, значна частина нової експозиції саме копії — гіпсові зліпки мармурових скульптур, які зберігаються в найвідоміших музеях світу. Та не будемо снобами.
По-перше, як часто можемо дозволити собі екскурсії до Лувру чи Флоренції? По-друге, одеські копії вже самі мають історичну цінність — їх виконали в середині XIX століття західноєвропейські майстри, які максимально точно відтворили оригінали. Морем в Одесу привезли понад 80 робіт: уславлений Бельведерський торс, численні зображення Діоніса, фігури, які прикрашали Парфенон, тощо. Час настільки вкрив гіпс дорогоцінною патиною, що він має вигляд мармуру. Нарешті, по-третє: музей не археологічний, а художній. Тож у відвідувачів є рідкісна змога простежити різні періоди античного мистецтва: від монументальної архаїки до класичного ідеалу, а згодом — дедалі більшої індивідуальності.
«Античне мистецтво — не просто певна епоха, а фундамент західноєвропейської культури, — каже завідувачка відділу Тетяна Бикадорова. — Ренесанс, класицизм, бароко, ампір, романтизм — переосмислення набутків Давньої Греції й Риму».
Експозиція дає змогу наблизитися не тільки до копій світових шедеврів, а й артефактів античності. Це давньоримські мармурові барельєфи, кераміка і скло. На перший погляд може видатися дивним, як пережили тисячоліття саме такі крихкі предмети. Однак більшість із них уціліла в похованнях, а потім їх зберігали знавці. Перлина колекції — червонофігурна гідрія (посудина для води).
Грецьку кераміку VI—II ст. до н.е. та римське скло I—III ст. н.е. передано одеському музеєві в радянські часи з фондів Ермітажу. Дивне відчуття викликають ці мініатюрні вироби. Невеличкі склянки — арібали прив’язували до зап’ястків атлети під час змагань. У них зберігали олію, яка захищала шкіру від пекучого сонця. Схожий на мікрочайник гутус — прообраз дитячої соски, з нього поїли водою немовлят. Повне занурення в атмосферу. Прекрасне місце для шкільних (і не тільки) екскурсій.
«Створюючи нову експозицію, враховували найсучасніші стандарти музейної справи, — каже голова опікунської ради музею Юрій Маслов. — Перед ремонтом ми переглянули архівні документи, орієнтувалися на колористичні рішення в античних залах сучасної Греції та у Кноському палаці на Криті. Величезну роботу проведено над зліпками-скульптурами. Їх потрібно було очистити так, щоб не пошкодити старовинну поверхню. Усе робили вручну. Це справді унікальна мистецтвознавча експозиція не лише для Одеси, а й для України. Нам вдалося узгодити з Міністерством культури документацію на реставрацію музейної будівлі — колишнього палацу одеського негоціанта Абази, а нині пам’ятки архітектури».
Наостанок хочеться нагадати, що «античний ідеал» означав не лише певні пропорції, гармонію тілесного й духовного. До нього входили ще й постійний розвиток розумових здібностей і моральних якостей. Ідеал, актуальний завжди.
Наталя ШЕВЧУК
для «Урядового кур’єра»