ХАРЧОПРОМ
На прилавках магазинів області мало продукції місцевих виробників
Мережа магазинів на Черкащині стрімко розвивається: ще кілька місяців тому в області було 8 тисяч об’єктів торгівлі, а нині — вже майже 200. Однак на полицях магазинів, зокрема продовольчих, здебільшого представлені товари зовсім не місцевого виробництва. З одного боку, це нібито й добре: свобода підприємництва сприяє розширенню асортименту товарів. А з іншого — споживачеві потрібен товар свіжий, адже він, завезений від далекого виробника, втрачає свої кондиції, та й транспортні витрати збільшують вартість продукту.
А свіжа місцева продукція продавалася б жвавіше. Фото Володимира ЗAЇКИ
Підозріло свіжий імпорт
Ось і виходить, що в глибинці, приміром, в одному із сільських магазинів Уманського району, лежить не дуже свіжа ковбаса, завезена з Луганська. А молочна продукція, чимало якої виробляється, приміром, у Черкасах, Звенигородці, відправляють в інші регіони, а в магазинах області її асортимент широко представлений виробниками з інших областей України.
А може, місцева харчова промисловість виробляє мало продукції, й тому на вітринах — уся географія світу? Якраз навпаки. Як повідомив заступник голови облдержадміністрації Анатолій Івашкевич, торік реалізовано продукції місцевого харчопрому на 13,8 мільярда гривень, з них м’ясо-молочної — на 6,5 мільярда. Вироблено понад 300 тисяч тонн м’яса і м’ясопродуктів, 2 тисячі тонн ковбасних виробів, 3 тисячі тонн вершкового масла, майже 23 тисячі тонн жирних сирів, оброблено близько 10 тисяч тонн молока. Це в кілька разів перевищує обсяги продовольчої безпеки області.
Водночас представники молокопереробної галузі скаржаться на несумлінну конкуренцію. Так, у березні цього року в Україну завезено імпортного сиру в півтора раза більше, ніж у лютому, масла — вдвічі. Та й умови торгівлі часом, м’яко кажучи, досить дивні: у деяких угодах обумовлюють повернення коштів на нашу продукцію через 70 днів, і навіть ці терміни прострочують. Водночас, як зауважують голова наглядової ради ПАТ «Звенигородський сироробний комбінат» Олександр Денисенко та заступник гендиректора ПАТ «Юрія» Віктор Прокопенко, за білоруські молочні продукти наша торгівля дає постачальникам передоплату. Але ж не так швидко вони перевозять через митницю масло та молоко. Не зрозуміло, як ця продукція під час маркування виявляється датована «вчорашнім» числом.
М’ясний баланс незабаром відновиться
Та й місцеві виробники м’яса мають привід для нарікань. Лише на 10–12% потужності працює ТОВ «Черкаська продовольча компанія». У неї чимало проблем з реалізацією продукції. Як розповів директор ТОВ «Агрофірма «Маяк» Золотоніського району Микола Васильченко, він сьогодні не знає, як збути 1600 голів свиней, вирощених на м’ясо. Можна було б постачати в Черкаси, але там чомусь дуже неповороткі менеджери, тому йдуть свині в Харків, Луганськ, Львів.
На одній з обласних нарад щодо розвитку місцевого виробництва прозвучала така цифра: торік з реалізованої на забій худоби 72% продано переробним підприємствам, решта — задешево перекупникам. Харчовиків звинувачували в тому, що для ковбаси вони охочіше використовують порівняно дешеве пташине м’ясо, імпортовану свинину і навіть сало, хоч возити сало на Черкащину — й зовсім смішно. До того ж, за словами начальника головного управління ветеринарної медицини в Черкаській області Людмили Рядняної, із 600 проб імпортного м’яса 100 не придатні до вживання.
А з чого ж виготовляти високосортну ковбасу, якщо структура виробництва м’яса на Черкащині за останні 20 років дуже змінилася? Приміром, птиці тоді було 13%, свинини — 33, яловичини — 51. Нині ж частка м’яса птиці становить 82%, свинини — 10, а яловичини — лише 7. До того ж виробництво яловичини щороку зменшується (і становить лише 27 тисяч тонн), адже бізнес це збитковий. Підриває ціни на яловичину та свинину ввезення м’яса з-за кордону.
Торік уперше припинився спад поголів’я великої рогатої худоби і її чисельність збільшилася на 9 тисяч голів. За збережений молодняк великої рогатої худоби селянам виплачено майже 7 мільйонів гривень дотацій. Отож є надія, що м’ясний баланс незабаром таки відновиться.
Виробники з переробниками вже не раз намагалися виробити спільну стратегію дій, аби всім було вигідно й комфортно.
Однак від намірів до діла відстань буває нездоланною. Не сталося докорінних змін і після зустрічі торік у серпні виробників молока із представниками молокозаводів, зокрема, не реалізовані спільні проекти з реконструкції, обладнання і наповнення молодняком ферм. Та й велику частину молока черкаські виробники реалізовують заготівельникам з інших областей через вищу закупівельну ціну — хто ж захоче працювати собі на збиток? Саме через те кількість худоби в індивідуальних власників торік зменшилася на 1,2 тисячі голів. Займалися б молочарством і фермери та невеликі господарства, але про умови для цього подбати нікому. Програми часткового відшкодування відсотків за кредитами, доплати під час будівництва тваринницьких комплексів не працюють.
Отож проблема забезпечення прилавків магазинів області власною продукцією залишається поки що відкритою.