Чернівецька облдержадміністрація оголосила Буковину зоною птахівництва. Не через якісь надзвичайно сприятливі умови для курей та індиків. Просто останнім часом приватні інвестиції стрімко розвивали галузь, забезпечуючи владі хороші звіти.
А ось у м’ясо-молочному скотарстві показники рік у рік гіршають, хоча, як не крути, його роль у виробництві необхідних продуктів харчування провідна. На початку 1990-х в області утримували 448 тисяч голів ВРХ, сьогодні — 98 тисяч. Корів незабаром упізнаватимемо кожну: в агроформуваннях краю їх залишилося якихось 4 тисячі.
Голодна годівниця через безголів’я
Буковина до 1990 року цілковито забезпечувала себе молоком і м’ясом, навіть відправляла високо?якісну продукцію в інші регіони. Галузь занепала разом із великими сільгосппідприємствами, а приватні малі подвір’я не здатні розгорнути прибуткові ферми.
— Боляче було дивитися, як йшло під ніж племінне, маточне поголів’я, — розповідає Василь Драб, старший науковий співробітник Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААНУ.
А природа створила на Буковині всі умови для розвитку спеціалізованого м’ясо-молочного скотарства. Лише через управлінське безголів’я можна було довести галузь до синдрому голодної годівниці, маючи багаті на трави сіножаті і пасовища, де худоба перебуває 270 днів на рік.
Проте цілеспрямована селекційно-племінна робота науковців Буковини не була марною. Продуктивність поголів’я, що залишилося, вражає високими показниками, чи не найкращими у Карпатському регіоні. Середній надій від однієї корови в усіх категоріях господарств краю становить 4313 кілограмів, що на третину більше, аніж 1990 року.
В області п’ять племінних ферм, які вирощують високопродуктивних корів. Спочатку науковці працювали з французькими породами, але вони не давали високих надоїв. Тоді спробували менш манірну північноамериканську генетику й отримали високопродуктивний прикарпатський тип молочної породи. А буковинський заводський тип молочної червоно-рябої взагалі б’є рекорди з річним надоєм 6 тисяч літрів молока з майже 4% жирності.
Ще три агрофірми спеціалізуються на м’ясних породах, забезпечуючи потреби краю і довколишніх областей у племінному молодняку. У дослідному господарстві «Чернівецьке», що в селі Цурей Герцаївського району, проходить апробацію добре пристосований до місцевих умов буковинський тип нової генерації м’ясної породи симентал. Його поголів’я, вирощене на базі американської та австрійської селекції, — гордість буковинських тваринників.
Нащадки Рижика в Карпатах
Нещодавно асоціація фермерів Буковини за підтримки Чернівецької ОДА звернулася до австрійського посла з проханням подарувати області з Альп з десяток голів породи пінцгау, щоб відродити тваринництво в буковинських Карпатах.
— Навіщо нам чужі корови? — дивуються науковці. — Переїзд і адаптація до незвичних умов часто стає для тварин справжньою мукою без будь-якого позитивного результату. І без випрошувань можемо мати в горах чистопородні стада цієї давньої австро-угорської породи, що здатна легко на самовипасі пересуватися скелястими горами і давати не молоко — суцільні вершки для виробництва високосортових сирів і масла.
Ще у 80-х роках минулого століття Рада Міністрів СРСР подарувала області чи не найкращого у світі представника пінцгау. І племінний бик, якого назвали Рижиком, залишив по собі стільки спермоматеріалу, що його нащадків вистачить на всі пасовища Карпат. Питання в тому, де нині ті пасовища.
— Тож не треба нічого вигадувати, а з розумом взятися за корисну для всіх справу — відродження в регіоні м’ясо-молочного скотарства, — каже Василь Драб.
Буковинські вчені розробили також відповідні програми, які дають можливість поліпшувати генетичний потенціал ВРХ і забезпечувати населення якісними продуктами харчування.
ОФІЦІЙНО
Проблеми є, але їх можна розв’язати
Василь САНДУЛЯК,
директор департаменту
АПК Чернівецької ОДА:
— Справді, цього року є спад поголів’я в усіх підгалузях тваринництва, відповідно отримали і зниження у виробництві м’ясної продукції. Серед основних причин — згортання державних програм з виплати селянам дотацій за збереження молодняку і худобу високої вгодованості. Не сприяє розвитку тваринництва цінова політика на закупівельному ринку, коли реалізація молока і м’яса у живій вазі не перекриває витрат на утримання худоби. Маємо й проблему з незадовільним станом розпайованих сінокосів і пасовищ, що створює труднощі з відгодівлею ВРХ.
Проте налаштовані оптимістично, бо якраз триває впровадження двох великих інвестпроектів на вітчизняному капіталі з будівництва потужних тваринницьких комплексів для постачання на споживчий ринок молока і м’яса.