Нещодавно в Україні ухвалили два цікаві закони з номерами 2742 та 2743, які значно посилюють роль і незалежність Національного банку. Чомусь саме про це та про наслідки чинності таких документів у пресі йшлося мало, проте від роботи нашого головного фінансового регулятора у такому форматі вони будуть не лише позитивними, а й негативними для ринку та окремих громадян.
Звісно, Нацбанк України завжди був окремою державою в державі, нині він став фактично недоторканним. У цивілізованих країнах ЄС, приміром у Польщі й Чехії, різними нормативно-законодавчими актами визначено фінансову незалежність центральних банків цих держав. У їхніх законах закріплено право національних фінансових регуляторів не підтримувати політику уряду чи президентів країн, якщо вона загрожує виконанню основної функції регулятора.
У наших теперішніх реаліях, коли в країні триває кривава війна, а економіка потерпає від великої кризи, експерти впевнені, що надавати такі функції регулятору просто небезпечно. Вони вважають, що Нацбанк жодного разу не виконував своїх функцій навіть тоді, коли, скажімо, уряд йому жодним чином не заважав.
Що ще впадає в очі, коли гортаєш сторінки цих двох законів? Віднині рада регулятора розробляє основні напрями грошово-кредитної політики на основі пропозицій правління Нацбанку. Все це забирає у ради можливість використовувати її конституційні права, оскільки пропозиції правління трактуватимуть як обов’язкові.
Не ясно також, за яким принципом членів ради Нацбанку мають призначати на їхні посади строком на чотири, п’ять, шість та сім років. Усе це створює дуже сприятливе під∂рунтя для так званих корупційних проявів і тиску на членів ради Нацбанку. Але це внутрішня «кухня» регулятора. А просто «зіркою» у цих двох ухвалених законах стала практична непідсудність і Нацбанку, і його працівників. У документах однозначно заборонено нашим судам призупиняти рішення Нацбанку в межах розгляду справ. Звісно, це порушує права та свободи громадян.
Понад те, розширення незалежності регулятора зробить значно більшим його вплив на банки. Експерти кажуть, що це може витіснити з ринку чимало фінансових структур, які переживають далеко не найкращі часи. З одного боку, це позитив: підуть у небуття проблемні фінустанови, керівники яких мало дбали про банки та їхніх клієнтів. З другого — це може зачепити законослухняні установи.
Проте дуже добре, що ці закони жодним чином не торкнулися взаємодії Нацбанку з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб — ні в позитивному, ні в негативному сенсі. За теперішніх умов така нейтральність у нормативних актах стає добрим знаком, адже ми знаємо, як важко фонду збирати кошти для вкладників «прогорілих» банків.
Радує й те, що цими законами не змінено основної функції регулятора — забезпечення стабільності грошової одиниці нашої держави та підтримання стабільності банківської системи й економічного зростання.