ФАКТ
Керівники медичних закладів Чернігова висловили
своє бачення проблеми
Напевне, жодне інше питання досі не мало такого широкого обговорення в області, як перші кроки на шляху медичної реформи та її перспективи. «Круглі столи», засідання Громадської ради, котра діє при облдержадміністрації, розширені колегії управління охорони здоров’я, семінари, наради, численні інтерв’ю в пресі. Тому коли на сайті одного з місцевих Інтернет-видань з’явилося звернення головних лікарів чернігівських міських медичних закладів до свого профільного міністра — це аж ніяк не здивувало. Де є обговорення — цілком природно виникає й дискусія. Зрештою, кожна нова справа має бути всебічно виважена, тим більше така, від якої залежить життя і здоров’я людей. Адже не секрет, що стан сільської медицини практично сягнув «точки замерзання». Багато років поспіль ішлося про те, що треба щось робити. Нарешті почалися переміни. Не треба їхати далеко від Чернігова, аби їх побачити: дорога до Куликівського району, приміром, займає всього з півгодини.
Новенькі «швидкі» завжди напоготові. Фото автора
«Опель» для хворого
Головний лікар Куликівської ЦРЛ Лідія Дмитришина віддала медичному закладу кілька десятків років, пережила в його стінах і гірші, і кращі часи.
«У нас немає таких фахівців, як офтальмолог, отоларинголог, інфекціоніст, — розповіла вона. — Педіатрів маємо 3, але 2 з них — пенсіонери. 35 лікарів: до 30 років — 1, до 40 років — 2, до 50 років — 3 особи, 17 — пенсіонерів, всі інші — передпенсійного віку. Цьогоріч придбали житло для лікаря-анестезіолога — за кошти районного бюджету. Такого фахівця в нас не було упродовж трьох років, як і акушера-гінеколога».
Незадовільний стан з кадрами буквально підштовхнув до оптимізації надання медичної допомоги. У 2006 році тільки-но заговорили про створення госпітальних округів, а жителі Куликівського району вже почали набувати практичного досвіду: саме життя змусило лікуватися в обласних фахівців, а жінки почали народжувати в Чернігівському міському пологовому будинку. Над запитанням добре це чи погано керівник медичного закладу навіть не замислюється: «Нині ми бачимо, що це правильно, бо там є всі умови. Завдяки цій реорганізації упродовж трьох останніх років немовлята в нас не помирають».
У ЦРЛ переконані: перспективи — тільки за медичним реформуванням. Наступними кроками на цьому шляху стала реорганізація Орлівської сільської дільничної лікарні в лікарську амбулаторію, а стаціонар на 10 ліжок планується віддати на потреби районного територіального центру соціальних служб. Виблівська дільнична лікарня, яка має в штаті двох лікарів та підготовлений середній медичний персонал, отримала дозвіл органів місцевого самоврядування на реорганізацію в лікарську амбулаторію загальної практики сімейної медицини із хоспісним відділенням як структурного підрозділу Куликівської ЦРЛ.
«У тому приміщенні ми зробили ремонт, встановили новий котел — просто закрити цей заклад було б нераціонально і не по-державному», — впевнена Лідія Дмитришина. — Можливо, хоспіс стане в майбутньому закладом обласного рівня, адже в ньому є можливість розмістити 50 чоловік».
Через те, що два ФАПи у районі обслуговували всього 11 та 49 жителів, вони втратили свою актуальність, і населення було переведено на обслуговування до найближчої дільничної та лікарської амбулаторії.
У ЦРЛ пишаються статусом «Лікарня доброзичлива до дитини», а також медичним транспортом: «Фіат», «Тойота» й «Опель» швидко доїдуть до хворого в будь-яку точку району, а «УАЗу» не страшні жодні погодні умови.
У руках фельдшера Наталії Дурицької не плачуть навіть маленькі пацієнти. Фото Куликівської ЦРЛ
Підказка практиків не завадить
Якщо говорити про віддалені райони, то проблеми з лікарськими кадрами і внаслідок цього — з якістю надання медичних послуг там такі ж самі, як і в Куликівці.
«Про те і йдеться: медична реформа вкрай потрібна! Її треба було починати ще позавчора! Ми, до речі, у 1997 році зверталися до тодішнього міністра зі своїми пропозиціями створити в області єдиний медичний простір, та не одержали підтримки», — каже один з авторів листа, головний лікар Чернігівської міської лікарні №1 Андрій Жиденко.
«Однак у справі реформування треба більше прислухатися до лікарів-практиків», — додає головний лікар Чернігівської міської лікарні №2 Володимир Фаль.
У листі до міністра багато запитань, ось деякі з них: «Яким чином поліпшити доступність хворих до лікаря, якщо центри первинної медико-санітарної допомоги розташовані в тих же поліклініках?
Навіщо дробити поліклініку на кілька центрів первинної медико-санітарної допомоги із своїми керівниками, господарською службою, бухгалтерією тощо? А як ви пропонуєте розділити майно поліклінік? Адже в більшості ЦРЛ є по одному рентгенапарату, УЗД, ендоскопу, часто-густо і електрокардіограф теж один. У сільській медицині дільничний терапевт і навіть фельдшер уже давно стали сімейними лікарями, які надають меддопомогу і дорослим, і дітям за всіма профілями — інших фахівців усе одно немає. Але цим лікарям потрібний не новий начальник центру ПМСД. Їм потрібно елементарне — відомчий автомобіль, мобільний телефон та елементарний набір обладнання: фонендоскоп, тонометр, електрокардіограф, простий хірургічний інструментарій, які їм повинна надати держава. А коли ми реально наблизимось до прийняття закону «Про обов’язкове медичне страхування?».
Запитань, звісно, багато. І порушувати їх сьогодні — саме на часі. Адже будь-яке реформування — річ складна і потребує виваженості. Щоб, як мовить наш мудрий народ, випадково не вихлюпнути купіль разом з дитям.
ПРЯМА МОВА
Начальник управління охорони здоров’я
Чернігівської
облдержадміністрації
Галина ВАСИЛЬКОВА:
— На громадські обговорення ми запрошували голів
сільських рад, головних лікарів дільничних лікарень, які реорганізуються, запитували їх думку з
приводу того, що відбувається. Запам’яталося, як один голова сільської ради сказав: «Шановні,
ви з цим запізнилися років на 10. Це треба було починати раніше».
У нас є сільські дільничні лікарні. Але давайте зізнаємось самі собі, що ми там не лікуємо. Ми там не надаємо якісної допомоги. Чому? Бо немає фахівців, заклад тільки називається дільничною лікарнею. Ми утримуємо 4—5 середніх медпрацівників. Вони не можуть надати якісну медичну допомогу, а зарплату отримують. Але система охорони здоров’я — це не служба працевлаштування медпрацівників. Підміняються функції соціального захисту: ми беремо одиноких перебути зиму… Але медичні заклади повинні лікувати!
Ми хочемо зробити таку реорганізацію, щоб покращити доступність і якість надання допомоги. Щоб людина в будь- якому місці нашої області, котра має хуторський тип розселення, могла вчасно одержати пораду фахівця.
Так склалося, що реорганізація на Чернігівщині розпочалася сама по собі. Життя змусило це робити. У нас є пологовий будинок Чернігівської міськради. В області — це єдиний заклад третинного рівня, який надає акушерсько-гінекологічну допомогу понад 30 відсоткам жіночого населення області. Історично такими медичними центрами стали міста Ніжин і Прилуки. Такі кроки робляться з надання кардіологічної допомоги: створено загальнообласний кардіологічний центр на базі Чернігівської міської лікарні №2 з унікальною спеціалізованою апаратурою тощо.