«Годі критикувати. Не подобається наша стратегія — напишіть свою!» — відповіли у громадській організації «Товариство науковців та інтелектуальної молоді», яка на замовлення Чернівецької облдержадміністрації розробила програмний документ розвитку Буковини до 2020 року.
Я не критикую — я дивуюсь нашим економістам. Проект стратегії щойно розмістили на сайті ОДА і запросили всіх до обговорення. Але спочатку рецензенти — вельмишановні професори економічного факультету Чернівецького національного університету Петро Опанасович і Павло Іванович — схвалили наукову роботу інтелектуальної молоді, тобто своїх учнів.
За поданим фактажем стратегія має вигляд «нарізки» із цифр і почасти сумнівних умовиводів, що роками «гуляють» з одного такого документа в інший. Інвентаризацію статистичних даних не провели, ресурсний потенціал галузей і районів не визначили, соціально-економічний аналіз не зробили. Але про який аналіз провідних галузей краю і визначення шляхів їхнього розвитку може йтися, якщо стратегія і далі ∂рунтується на статистичних даних, які в структурі валової доданої вартості звалюють в одну купу сільське, лісове й рибне господарства?
Усе це не дало змоги сформувати ані стратегічної мети (зокрема розвитку лісового господарства та деревопереробки області), ані шляхів її досягнення. Не потрібно бути професором економіки, щоб стратегічно спланувати розвиток деревопереробної галузі краю (про це місцева влада галасує вже багато років): потрібно перед?усім чітко визначити можливості її ресурсного забезпечення. Причому не в загальній кубатурі річних обсягів лісозаготівлі, а з урахуванням довгострокових планів лісовпорядкування конкретно за сортами і сортиментами лісоматеріалів. Проте в стратегії (і не лише в ній) про це ані слова.
У SWOT-аналізі зазначено слабкі сторони галузі: «нераціональне використання лісових ресурсів, зокрема незаконна вирубка лісу». З цим важко не погодитися. Про це відомо всім, навіть прокурорам. Проте, на відміну від тих же прокурорів, стратегія має не лише констатувати факт самовільних рубок, а й означити причини цих давніх проблем, які гальмують і розвиток лісового господарства, і його економічний внесок у скарбниці області й територіальних громад, створюючи тіньові та корупційні фінансові потоки. Стратегія покликана вказати на механізм їх усунення шляхом запровадження у лісовому господарстві економічно виваженої господарської і управлінської системи раціонального, економічно ефективного використання лісових ресурсів, насамперед деревини. То що ж для цього потрібно зробити? Яких заходів вжити? Знову мовчання.
Рівень обізнаності авторів і рецензентів базового документа розвитку краю просто вражає. Звідки, цікаво знати, вони взяли, що серед основних проблем розвитку лісового господарства області — «недостатність фінансових ресурсів, обігових коштів на здійснення комплексу робіт із ведення лісового господарства, охорони лісів»? Звідки виникла ця недостатність, якщо Лісовий кодекс зробив держлісгоспи одноосібними постійними лісокористувачами, віддавши їм на пільгових тепличних умовах право лісозаготівлі, а головне — привласнення прибутків з продажу деревини, по суті перетворивши їх на приватні підприємства, які нахабно вимагають у держави гроші? Тим паче, що лісгоспи в собівартість знеособленого куба лісу закладають ведення лісового господарства, будівництво доріг, витрати на лісову охорону та неабиякі адмінвитрати. Але ці видатки їм щедро повертає покупець матеріалів лісозаготівлі (деревопереробники — наші й закордонні), забезпечуючи лісгоспам доволі непогану рентабельність.
Прикро, але правда: наука в ліс не ходить. Аналогічна ситуація у стратегічному документі й із сільським господарством — лише загальні слова без розуміння конкретних больових проблем галузі й механізмів її розвитку. Звідки ж тепер, питається, владі і територіальним громадам краю чекати наукового об∂рунтування слушності, а отже, ефективності обраних шляхів і методів соціально-економічного зростання області та кожного з її районів?
На це мені наші науковці кажуть: «Якщо ви така розумна, запропонуйте свою стратегію!» Із задоволенням! Але є одне запитання: як ми потім порозуміємося з докторами економічних наук Петром Опанасовичем і Павлом Івановичем і кому мені адресувати роботу на рецензування?