Про створення ринкових умов у сфері житлово-комунального господарства йдеться не перший рік. Прозоре формування тарифів, зрозумілий перелік прав і обов’язків, можливість для споживача самому обирати форму договору — все це мало б підвищити якість обслуговування, зберегти чимало нервів і навіть грошей. Засади нових стосунків між споживачами і надавачами послуг у цій сфері закладено в законах України «Про житлово-комунальні послуги» і «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Проте у зв’язку із пандемією COVID-19 деякі положення законів набудуть чинності через п’ять місяців після завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби.

Отож у новий опалювальний сезон комунальні підприємства і споживачі входять зі старими тарифами, правилами і боргами. Однак борги теплопостачальних підприємств за минулі роки не завадять початку нового опалювального сезону, запевняють у Міністерстві розвитку громад та територій України. У відомстві є бачення, як розв’язати накопичені роками проблеми галузі та перейти до цивілізованих відносин між споживачами й надавачами послуг. Саме про це розповідає «УК» заступниця міністра Наталія ХОЦЯНІВСЬКА.

Розрахунки на 1 вересня становили 102 відсотки

— Наталіє Володимирівно, чи вплинув карантин на стан підприємств галузі й розрахунків за спожиті комунальні послуги?

— Загалом можна сказати, що істотного негативного впливу не сталося. Якщо на початку пандемії у ЗМІ лунали песимістичні прогнози, мовляв, споживачі перестануть оплачувати, то нині зазначаємо, що загалом розрахунки відбуваються непогано. На 1 вересня цього року рівень розрахунків становить 102 відсотки. Торік за такий самий період цей показник не досягав 100%. А розрахунки за централізоване опалення та гарячу воду з початку року становлять 113% з урахуванням погашення боргів за минулі періоди.

Якщо говорити про галузь загалом, то навіть без підтримки і необхідного фінансового ресурсу вона працює. Тут варто віддати належне органам місцевого самоврядування, які переважно є власниками підприємств у галузі тепло— і водопостачання. Саме місцева влада надає ресурси, наприклад, щоб вчасно розпочався опалювальний сезон. Навіть попри те, що підприємства зазнають додаткового навантаження у вигляді дезінфекції, інших заходів з безпеки. І попри те, що тарифи заморожено протягом останніх двох років.

— Якщо дивитися на статистику оплати, то в одних регіонах показники вищі, в інших нижчі. Від чого це залежить?

— Помилково було би стверджувати, нібито все залежить від платоспроможності населення. Воно здебільшого розраховується сумлінно. Тут мають значення організаційні заходи самого надавача послуг і зусилля органу місцевого самоврядування. Наприклад, 16 регіонів у різних частинах України продемонстрували рівень розрахунків понад 100%. Це Черкаська, Сумська, Миколаївська, Чернівецька, Полтавська та інші області.

І хоч населення своєчасно оплачує поточні рахунки, зберігається значна заборгованість за попередні роки: на 1 вересня 2020-го ця сума становила 28,7 мільярда гривень, що на 1,8 мільярда гривень менше, ніж на початок цього року. Це означає, що на цю суму не проведено заміни мереж, не замінено обладнання на сучасніше енергоощадне. Це ті кошти, які можна було б спрямувати на підвищення якості комунальних послуг.

Найбільше заборгували споживачі в Києві — понад 6 мільярдів гривень. За даними Держстату, саме у столиці найвища в Україні середня зарплата — 16 795 гривень (за серпень 2020-го). А в Чернівецькій області, приміром, середня заробітна плата була майже вдвічі нижчою за столичну — 8996 гривень, але заборгованість населення за житлово-комунальні послуги тут одна з найнижчих в Україні.

— Чи аналізували, хто саме не сплачує за комунальні послуги?

— Можу впевнено сказати, що за державної підтримки у вигляді пільг і субсидій малозабезпечені верстви населення переважно оплачують комунальні послуги. Навіть попри те, що це безготівкова форма, субсидіанти розраховуються сумлінно, тому що є норми: якщо ви протягом трьох місяців маєте заборгованість з оплати, то вас позбавлять субсидії.

Проблема саме зі споживачами, які не потрапляють до категорії субсидіантів. Їхні доходи значно вищі, вони здатні проводити розрахунки, але здебільшого нехтують своїм обов’язком. Коли ми проаналізували топ-20 будинків у Києві, які мають найбільшу заборгованість за водопостачання, то виявилося, що це не старий житловий фонд, а новобудови. Заборгованість у деяких квартирах перевищує 10—14 тисяч гривень. Це ж за який період треба заборгувати, якщо середній платіж за водопостачання в місті становить 147 гривень? Відтоді, відколи ці споживачі стали власниками помешкання.

Багато років без контролю

— Які важелі впливу на тих, хто роками не сплачує за житлово-комунальні послуги?

— Законодавство дає змогу обмежувати споживачів і призупиняти надання послуг тим, хто має заборгованість. Але на період карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби, і протягом 30 днів з дня його скасування заборонено стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, припинення надання послуг громадянам у разі не оплати, примусове виселення з житла та примусове стягнення житла під час виконання рішень судів.

Ми вважаємо, що потрібен новий механізм, який би допоміг споживачам розрахуватися з багаторічними боргами, а комунальним підприємствам — отримати кошти. У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №3613 про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку погашення заборгованості споживачів з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до цього документа, споживачі, які мають заборгованість станом на 1 жовтня 2020 року, повинні протягом місяця укласти з надавачами послуг договори реструктуризації на термін до 5 років. І навіть якщо у вас недостатньо задекларовано доходу, щоб розплатитися за борги, ви можете укласти додаткову угоду на триваліший термін.

Це ключовий момент законопроєкту, спрямований на побудову цивілізованих стосунків між надавачем послуг і боржником. Звичайно, якщо сторона нехтує своїм обов’язком з реструктуризації, надавач послуг звернеться до суду, щоб у судовому порядку визнати таку заборгованість. І тоді на боржника можуть чекати вже неприємні сюрпризи: заборонений виїзд за кордон чи обмежене право керувати транспортним засобом.

— А яку частку застарілих боргів вдасться реструктуризувати таким способом?

— Очікуємо, що до 90% такої заборгованості може бути погашено. Решта 10% — це складна заборгованість. Як правило, це домогосподарства, де офіційно не працюють чоловік чи дружина, де є малі діти і тривалий час родина не проводить розрахунки. Свого часу вони не звернулися по отримання субсидії, бо не змогли довести свої доходи. Суд може навіть прийняти рішення про стягнення заборгованості, але коли доходить до виконавчого провадження, його неможливо реалізувати. Тут треба використовувати інші шляхи.

— У редакційній пошті традиційно значну частку звернень займають скарги на брак чи низьку якість води, тепла, аварії в мережах, затоплені підвали і неприбрані під’їзди. Хто і як контролює якість житлово-комунальних послуг? Куди звертатися споживачеві?

— Хоч як прикро, але житлово-комунальне господарство протягом багатьох років залишається абсолютно безконтрольним. Нема інституцій, які б опікувалися контролем у цій галузі. Держпродспоживслужба може реагувати лише за заявою споживача. Ця служба чисельно обмежена, і проводити широкомасштабні перевірки фізично не в змозі. Тому Мінрегіон підтримує ідею про створення контролюючого органу в цій галузі.

У межах децентралізації формуватимуть і встановлюватимуть тарифи органи місцевого самоврядування. Тому доречно запровадити контроль за всіма суб’єктами — надавачами послуг і органами місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи.

Маємо забезпечити такі відносини в цій галузі, щоб вони сприяли зниженню тарифів. Або принаймні не підвищення. Якщо існує ринок електропостачання, газопостачання, то має бути і ринок тепла. Тепло необов’язково виробляти з дороговартісної сировини. 2018 року висока вартість газу спонукала деякі підприємства виробляти теплову енергію, крім як із газу, ще з альтернативних джерел. І Мінрегіон має амбітні плани, щоб наступного року ми до цього прийшли.

Ніщо не завадить початку опалювального сезону

— Чи існують державні програми для впровадження енергоощадних технологій у будинках?

— Уже третій рік в Україні працює Фонд енергоефективності, який компенсує домогосподарствам 70% витрат на заходи з енергозбереження. І хоч задуми гарні, а програма ефективна, маю всі підстави кинути камінь у бік органів місцевого самоврядування. У міжопалювальний період вони виявили велику інертність: у фонді нині понад 2,5 мільярда гривень, і їх не використано, навіть заявок на таку суму не подано. Тут має долучитися місцева влада, щоб донести інформацію до співвласників житла, аби вони подавали заявки і ставали учасниками фонду.

— А як виконують на місцях програму обладнання всіх багатоквартирних будинків приладами обліку?

— На жаль, тут закон про комерційний облік не спрацював через фінансову неспроможність підприємств. Законодавець передбачив встановлення 100% будинкових приладів обліку, вартість яких споживачі мали б відшкодовувати протягом п’яти років. Усе це було б непогано, якби у підприємств були обігові кошти, які вони могли б спрямувати на ці заходи. Нині щоб усі будинки обладнати тепловими лічильниками, лічильниками гарячої і холодної води, в Україні необхідно близько 5 мільярдів гривень. І це головна перешкода. Лише незначна кількість міст встановили лічильники, відшкодовують споживачі.

— Що насамперед необхідно зробити для переходу до нової моделі договірних відносин між споживачем і надавачем послуг?

— У Верховній Раді перебуває на розгляді проєкт закону України №2458 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». У разі ухвалення він дозволить укладати нові договори про надання комунальних послуг між споживачами і надавачами послуг — договори приєднання, а також змінити тарифну політику в галузі.

Якби ми перейшли на нові форми договірних відносин, це дало б змогу знизити вартість теплової електроенергії. Нині багато компаній з постачання тепла вже переглянули тарифи. Із 208 компаній на цьому ринку по перегляд тарифів звернулися 176, 112 перерахували тарифи в бік зменшення. Це непогана величина. Звичайно, в кожної компанії власний рівень зниження, але це зроблено. На жаль, оскільки досі законопроєкт не ухвалено, застосувати нові тарифи неможливо. Тобто ми увійшли в опалювальний сезон з тарифами, чинними торік.

— І які тепер очікування від нового опалювального сезону?

— Сподіваюся, що проблем не буде. Теплопостачальні підприємства всіх областей отримають номінації на газ від НАК «Нафтогаз України» та готові до нового опалювального сезону. Цього року існує проблема відносин теплопостачальних підприємств із газорозподільними компаніями — облгазами. Ідеться про борги за попередній період обсягом 1,5 мільярда гривень. Запроваджено ринок природного газу, електричної енергії, а наша галузь залишилася з попередньою тарифною політикою, яку не можна змінити. Проблема існує, але впевнена, це не вплине на початок нового опалювального сезону. Звичайно, її слід розв’язати, і над цим уряд працює.

Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»

Інтерв'ю підготовлене в рамках освітньої ініціативи «Прозорість і точність в енергетичній журналістиці», яку Національна спілка журналістів виконує за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки.

ДОСЬЄ «УК»

Наталія ХОЦЯНІВСЬКА.  Народилася в м. Житомирі. Закінчила Полтавський інженерно-будівельний інститут та Житомирський інженерно-технологічний інститут. Працювала начальником управління економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, директором департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій. З травня 2020-го — заступниця міністра розвитку громад та територій.