Старший юрист з пенсійних питань
Проекту USAID «Розвиток 
фінансового сектору» (FINREP)
Наталія ГОРЮК

Подальше реформування системи пенсійного забезпечення пов’язане із запровадженням накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Законом передбачено, що другий рівень в Україні буде запроваджено з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду.

Чи доцільно запроваджувати в Україні другий рівень системи пенсійного забезпечення? Які ризики можливі? З цього запитання розпочалася розмова кореспондента «УК» зі старшим юристом з пенсійних питань Проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» (FINREP) Наталією ГОРЮК.

Накопичувальна система вигідна

— Обов’язкова накопичувальна пенсійна система забезпечить додаткову підтримку солідарній пенсійній системі. В Україні солідарній системі загрожує зменшення чисельності платників внесків порівняно з чисельністю пенсіонерів. Обов’язкову накопичувальну пенсійну систему розроблено, щоб доповнити солідарну, дозволивши молодим українцям взяти участь у програмі, яка передбачає інвестування частини пенсійних внесків в інструменти фінансового ринку. В майбутньому це мало б компенсувати недостатність виплат із солідарної системи та надати можливість людям отримувати більші розміри пенсійних виплат.

Щодо ризиків. Інвестування завжди пов’язане з ризиками. Зокрема висока інфляція у майбутньому; відсутність надійних довгострокових фінансових інструментів для інвестування пенсійних активів; низька ефективність управління активами пенсійних фондів та неналежне державне регулювання пенсійних фондів. В Україні необхідно розробити та впровадити надійні довгострокові цінні папери, придатні для інвестування пенсійних активів. Якщо будуть високі адміністративні витрати на оплату послуг компаній, які обслуговуватимуть кошти накопичувальної пенсійної системи, є ризик значного зменшення суми коштів на персональних рахунках учасників, оскільки така оплата утримується із суми, облікованої на кожному персональному рахунку. Це, в свою чергу, може призвести до зменшення майбутньої пенсійної виплати. Органи регулювання повинні здійснювати ретельний нагляд за компаніями, що надають послуги в обов’язковій накопичувальній системі, та забезпечувати дотримання ними встановлених правил.

 — Наталіє Василівно, наскільки українцям вигідне запровадження другого рівня? Поясніть, будь ласка, на прикладі Чилі, яка першою розпочала реформи й досвід якої перейняли й ми.

— Запровадження другого рівня дає змогу збалансувати зобов’язання пенсійної системи щодо майбутніх пенсійних виплат. Така система стимулюватиме громадян до накопичень пенсійних коштів, які будуть їхньою власністю та використовуватимуться для пенсійних виплат, а у разі смерті учасника будуть успадковані. Пенсійні накопичення також стануть додатковим джерелом капіталу для розвитку економіки України. За підрахунками Міністерства соціальної політики, вже в перший рік запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи буде акумульовано 3,9 млрд гривень пенсійних накопичень.

У Чилі обов’язкова накопичувальна пенсійна система функціонує понад 30 років (з 1981-го). Цікаво, що запроваджували там накопичувальну пенсійну систему за наявності значного дефіциту державного бюджету та дефіциту коштів у розподільчій системі. Як зазначав «батько пенсійної реформи» колишній міністр праці і соціального забезпечення Чилі Хосе Пінєра, «наявний борг чилійської розподільчої системи на 1980 рік оцінювали в розмірі майже 80% ВВП. Величина цього боргу була зменшена внаслідок реформи старої системи 1989 р., головним чином шляхом раціоналізації індексації, скасуванням спеціальних привілеїв і збільшення пенсійного віку».

Про пенсію треба думати замолоду. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Щодо реформи Хосе Пінєра зазначав, що «результати функціонування цієї системи протягом 15 років говорять самі за себе. Розміри пенсій у реальному обчисленні, що нараховані та виплачуються у новій, приватній, системі, уже перевищують на 50—100% (залежно від того, йдеться про пенсію за віком, непрацездатністю чи у зв’язку із втратою годувальника) ті пенсії, які б виплачувались за збереження старої, розподільчої системи. Одним із ключових результатів запровадження нової системи було зростання продуктивності капіталу і, внаслідок цього, прискорення економічного зростання в Чилі. Величезні ресурси, що перебували в управлінні КУПФ (компанії з управління активами пенсійного фонду), стимулювали створення нових типів фінансових інструментів, одночасно надавши додатковий імпульс тим, що вже існували, але були не зовсім розвиненими».

Запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи в Чилі надало можливість створити великий внутрішній фінансовий ресурс, пенсійні накопичення у 1995 р. становили 40% ВВП, у 2007 році — вже 63,8% ВВП.

Не можна сказати, що у Чилі все було дуже гладенько з пенсійною реформою. Однак процес пенсійної реформи постійно аналізували, а допущені помилки із часом виправляли.

Країни, які запроваджують змішані пенсійні системи з обов’язковою накопичувальною складовою, сподіваються досягнути 4% середньорічної реальної дохідності у довгостроковій перспективі.

Попри фінансову кризу, яка не оминула і пенсійні накопичення, реальна середньорічна дохідність накопичувальної системи Чилі у 2000—2009 роках була позитивною й перевищувала 6%. А в інших латиноамериканських країнах такий показник у зазначений період був ще вищим: в Колумбії — 8,54%, Перу — 10%, в Уругваї — 9%. У Польщі реальний середньорічний інвестиційний дохід за весь період діяльності обов’язкової накопичувальної пенсійної системи становить 5,72%. Тому під час запровадження другого рівня пенсійної системи важливо, наскільки продуманою буде така система, наскільки ефективним буде інвестування пенсійних активів та державний контроль, наскільки зваженими будуть адміністративні видатки та передбачена відповідальність надавачів послуг.

Учасниками будуть молоді люди 

 — У разі прийняття законопроекту, з якого віку українські жінки й чоловіки обов’язково братимуть участь у накопичувальній системі? Коли для них можуть розпочатися перші виплати?

— Учасниками обов’язкової накопичувальної пенсійної системи будуть молоді особи віком до 35 років включно. Це стосується як чоловіків, так і жінок.

Пенсійні виплати розпочнуться для них при досягненні ними загальновстановленого пенсійного віку. Для осіб, визнаних інвалідами першої та другої груп, передбачена можливість отримувати виплату до досягнення пенсійного віку за їхнім вибором: одноразову чи довічну пенсійну виплату. А учасники другого рівня, визнані інвалідами третьої групи, матимуть змогу отримати такі самі види виплат лише після досягнення пенсійного віку. Проте, на відміну від інвалідів першої та другої групи, вони зможуть отримати свої накопичення у вигляді одноразової виплати тільки за умови, якщо накопиченої суми коштів буде недостатньо для довічної пенсії. Величину необхідної суми для довічної пенсії визначатиме національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

 — Чи не вплине запровадження другого рівня на НПФ, адже до останніх уже є якась довіра у населення, а щодо обов’язкової системи — тільки теоретичні припущення?

— Звичайно, запровадження другого рівня вплине на розвиток недержавних пенсійних фондів (третього рівня). Насамперед стимулюватиме поліпшення їхньої роботи, бо лише ті недержавні пенсійні фонди, що відповідають вимогам, визначеним законом, а також ліцензійним вимогам, будуть допущені до роботи з пенсійними активами другого рівня.

А стосовно довіри до накопичувальної системи, то недержавним пенсійним фондам довіряє ще дуже мала частина населення. За результатами соціального дослідження, проведеного навесні 2010 року на замовлення Проекту USAID «Розвиток ринків капіталу», недержавним пенсійним фондам довіряло лише 5% опитаних. Переважна частина їх вважала надійнішими заощадженнями придбання нерухомості, земельних ділянок та коштовних металів, а не накопичення у недержавних пенсійних фондах.

 — На вашу думку, що потрібно зробити, аби обов’язкова накопичувальна пенсійна система працювала стабільно?

— Держава має створити умови для належного функціонування обов’язкової накопичувальної пенсійної системи. Вона має таку можливість через регулювання системи, встановлення правил її функціонування, ліцензійних вимог, вимог до розміру капіталу, а також здійснення нагляду за діяльністю такої системи і правозастосування. Слід законодавчо визначити чіткі правила гри для всіх компаній, які надаватимуть послуги накопичувальному пенсійному фонду, та визначити їхню відповідальність за допущені порушення. Пенсійні кошти громадян мають бути збережені. У багатьох країнах світу гарантують певний рівень дохідності на пенсійні активи, щоб їхня вартість не зменшувалася з часом внаслідок інфляції.

Наприклад, у Чеській Республіці компанії з управління активами зобов’язані гарантувати збереження щороку номінальної вартості внесків, сплачених учасниками пенсійного плану. У Словацькій Республіці компанії з управління активами гарантують збереження пенсійних коштів, тобто мають забезпечувати інвестиційний дохід 0% кожні 6 місяців. Компанії відповідальні за будь-яку нестачу коштів між фактичною ставкою інвестиційного доходу і гарантованим 0%. Плата за послуги таким компаніям здійснюється лише за умови позитивної ставки інвестиційного доходу. У Швейцарії пенсійні фонди зобов’язані гарантувати інвестиційний дохід на рівні не меншому, ніж 1,5%. Така гарантія застосовується як під час переходу з одного пенсійного фонду в інший, так і під час виходу на пенсію. У Словенії мінімальний інвестиційний дохід передбачено на рівні 40% середньорічної ставки дохідності за словенськими державними облігаціями. 

*Погляди та думки, висловлені в цій статті, не обов’язково збігаються або відображають погляди або думки уряду США та USAID.

Валентина КОКІНА,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

 

Наталія ГОРЮК. Народилася 1953 року у смт Верховина Івано-Франківської області. У 1969—1972 роках навчалася у Чернігівському юридичному технікумі, 1979-го закінчила Київський державний університет ім. Т.Шевченка за спеціальністю правознавство. Понад 25 років пропрацювала в органах соціального захисту населення, зокрема у Міністерстві соціальної політики України. Нині працює у Проекті USAID «Розвиток фінансового сектору» (FINREP). Співавтор законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення». Постійний член робочих груп із розробки законодавства з пенсійних питань. Заслужений юрист України.