КOНФЛІКТ

Навіть після рішення суду керівництво порту не допускає до роботи інвестора

Морські порти України завдяки вигідному географічному розташуванню і розвиненій береговій інфраструктурі представляють для іноземних інвесторів підвищений інтерес. Приміром у докризовий період в Чорноморському регіоні темпи зростання контейнерообігу були одними з найвищих у світі. Значне збільшення вантажопотоків у свою чергу вимагає розвитку і модернізації портів. А останнє залежить передусім від інвестиційного "клімату" та від конкретних кроків у цьому напрямі держави, оскільки порти перебувають в її власності. Інвестори ж головну проблему для себе вбачають в тому, що "правила гри" не завжди прозорі та часто міняються державними структурами в залежності від того, образно кажучи, з якої ноги встав зранку той чи інший високопоставлений чиновник. Реальним підтвердженням таких невмотивованих дій став спільний проект Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (ІМТП) та компанії "Укртрансконтейнер" (УТК). Він міг бути зразком успішної інвестиційної діяльності на ринку контейнерних перевезень, але, як то кажуть, не склалося. Як наслідок, інвестор "Укртрансконтейнер" практично усунений від управління побудованим на його ж кошти контейнерним терміналом.

Історія взаємин

Договір про спільну діяльність між державним підприємством "Іллічівський морський торговий порт" та інвестором - "Укртрансконтейнер" було укладено 22 червня 2005 року на 30 років. Ним передбачалося вкладання інвестором 500 млн доларів у створення сучасного контейнерного термінала в порту. Всі умови попередньо узгодили з Міністерством транспорту та зв'язку України. У березні 2006-го між сторонами та профспілками ІМТП і УТК також було укладено угоду про співробітництво та реалізацію деяких положень договору про спільну діяльність. В ній зокрема зазначено, що "укладення між Портом і Підприємством Договору про спільну діяльність є обгрунтованим й доцільним для розвитку контейнерної та транспортної інфраструктури як всієї України, так і м. Іллічівська".

До кінця 2007 року інвестор виконав свої зобов'язання на першому етапі реалізації договору. У модернізацію термінала було вкладено 56 млн. доларів США, в 4 рази збільшено його пропускну спроможність, в 2,5 раза виріс фактичний вантажообіг. Здавалося б, що у ІМТП немає підстав для претензій до інвестора. Однак після того, як кошти були освоєні і порт отримав можливість обробляти набагато більше контейнерів, його керівництво в особі тодішнього начальника Г. Скворцова і голови профспілкового комітету С. Бризгалова стало домагатися розірвання договору. Керувалися, начебто, "інтересами держави". 12 травня 2009 р. Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про розірвання договору. Контейнерний термінал було передано в управління порту.

Обставини прийняття судом рішення, яке практично копіює позов прокуратури, порту та Мінтрансу, а також "порушення договору", які начебто допустив "Укртрансконтейнер" - це тема окремої розмови. Зазначимо лише, що керівництво УТК хоча й вважало це рішення невмотивованим, воно беззаперечно його виконало. У відповідності з вимогами законодавства, чим засвідчило свою законослухняність і повагу до законів України. Управління контейнерним терміналом було передано ДП "ІМТП". Всі роботи за договором про спільну діяльність припинилися.

Наслідки "боротьби за інтереси країни"

На той час за рахунок інвестора були реконструйовані причали і складські площі, закуплено нове, а також повністю реконструйовано старе перевантажувальне обладнання, впроваджено сучасні інформаційні технології. Це дозволило приймати великі океанські судна і на рівних конкурувати із зарубіжними портами на Чорному морі. Після розірвання договору подальший розвиток контейнерного термінала Іллічівського порту було припинено. Примусове відсторонення інвестора призвело до значного зменшення надходжень до бюджету держави. Так, за даними Податкової інспекції у м. Іллічівську, за останніх шість місяців роботи в рамках договору (перше півріччя 2009 року) ДП "ІМТП" (включно з контейнерним терміналом, переданим у спільну діяльність) спрямував до державного бюджету 172 млн гривень відрахувань у вигляді ПДВ та податку на прибуток. А після розірвання "неефективного для держави" договору, за підсумками другого півріччя 2009 року, портом сплачено всього 90 млн гривень податків. Протягом першого півріччя 2010 року -лише 104 млн гривень. При значному збільшенні, за даними самого держпідприємства, обсягів перевалки контейнерів.

Таким чином, після розірвання договору податкові відрахування до державного бюджету знизилися. Тільки за минулий рік до нього не дійшли, як мінімум, 150 млн гривень податкових відрахувань. Для наочності зауважимо, що загальна сума збитку, нібито заподіяна "УТК" за 4 роки роботи за договором спільної діяльності, склала всього близько 5 мільйонів грн. Однак втрати нашої держави складаються не тільки з величезних сум недоотриманих податкових надходжень. Україна наразі виступає відповідачем на кількох судових процесах. Це може призвести до виплати нею значних сум компенсацій інвесторам. Адже у зв'язку з розірванням договору спільної діяльності у травні нинішнього року "Укртрансконтейнер" подав позов до держави Україна в Європейський суд з прав людини. У ньому, крім вимог про визнання порушення відповідачем норм Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, також заявлено матеріальні вимоги про компенсацію у розмірі 1,4 млрд доларів США. А у червні 2010 р. компанією-засновником "УТК" на адресу українського уряду було направлено повідомлення про намір подати позов до Міжнародного арбітражу з інвестиційних спорів з вимогами про відшкодування збитків, заподіяних інвестору, у розмірі не менше 1 млрд доларів.

Державні мужі на словах "за". А насправді?

Не можна стверджувати, що ситуація навколо контейнерного термінала в Іллічівському порту випала з поля зору державних структур, покликаних її контролювати. Зокрема, на початку червня цього року в Міністерстві транспорту та зв'язку проведено кілька нарад за участі представників інвестора, порту і самого Мінтрансу. У підсумку створено комісію, яка повинна була вивчити всі матеріали, після чого надати звіт і свої висновки. На підставі аналізу документа передбачалося обговорити можливі шляхи врегулювання конфлікту. Терміном остаточного зняття з порядку денного цього питання міністр транспорту та зв'язку К. Єфименко визначив кінець червня 2010 р. "Укртрансконтейнер" і порт надали міністерству всі документи, пов'язані з роботою у період спільної діяльності. Але вони робочою групою взагалі не вивчалися. Замість цього в серпні міністерство прийняло рішення про необхідність залучення міжнародної аудиторської компанії. При цьому сплачувати перебування зарубіжних фахівців повинен був інвестор, що обіцяло чималі витрати. А невдовзі Мінтранс відповідним листом від 22.09.2010р. повідомив про припинення діяльності робочої групи у зв'язку з відновленням спору в судах.

Після озвученого наміру компанії-засновника "УТК" звернутися до міжнародного арбітражу уряд України створив другу, вже Міжвідомчу робочу групу з врегулювання цієї ситуації. До справи залучили також Міністерство юстиції. На першій же зустрічі сторін, яка відбулася 14 вересня 2010 р., представники влади запропонували інвестору викласти його умови, на яких спір може бути врегульований. Після їх отримання члени Міжвідомчої робочої групи повідомили про те, що врегулювання спору є передчасним. Як причина в листі від 18.10.2010р. Мін'юст теж посилається на відновлення судового розгляду спору. У такому випадку незрозуміло: навіщо взагалі щось створювати? Адже про відновлення спору через суд між сторонами було відомо ще на момент проведення першої зустрічі у вересні! У зв'язку з таким розвитком подій напрошується висновок, що держава в особі Мінтрансу та Мін'юсту зайняла в даному питанні пасивну позицію - на словах демонструється намір врегулювати конфлікт, а на практиці непослідовні та неузгоджені дії чиновників свідчать про їхню нездатність або небажання приймати компромісні рішення.

Закон як голобля?

Закономірно, що будь-який інвестор захищатиме свої вкладення. І цілком логічно, що "Укртрансконтейнер" рішення про розірвання договору оскаржив в Одеському апеляційному господарському суді. І незважаючи на те, що 26 червня 2009 р. Апеляційний суд своїм рішенням залишив у силі рішення Господарського суду, інвестор продовжив відстоювати свої права в судових інстанціях. Їх було чимало. Нарешті 18 жовтня 2010 р. той таки Одеський апеляційний господарський суд скасував усі попередні рішення господарських судів і відновив дію договору спільної діяльності. Після цього, здавалося б, інвестор має всі законні підстави для того, аби відновити роботу на контейнерному терміналі порту. Тому "УТК" 19 жовтня цього року звернувся з листом до ДП "ІМТП" і запропонував йому негайно повернутися до спільної роботи. Про цей свій намір підприємство поінформувало Президента України, Кабінет Міністрів та Мінтрансзв'язку.

Однак ІМТП не допускає інвестора до роботи на терміналі і продовжує в односторонньому порядку використовувати його майно. Керівництво порту просто ігнорує судове рішення. Мовчки. Новий начальник підприємства К. Лавриненко свою позицію публічно не коментує. "Рупором" виступають лояльні до адміністрації профспілкові функціонери, які намагаються організовувати "протести" за участі працівників порту. Можна зрозуміти людей, які побоюються за свої робочі місця і підкоряються вказівкам брати участь у таких акціях. Але дії тих, хто спрямовує трудовий колектив на протидію судовій владі, внаслідок чого ІМТП може зазнати фінансових збитків, заслуговують, як на наше переконання, серйозної правової оцінки. Адже нещодавно одеський "Таймер" з посиланням на керівника Незалежної профспілки працівників ІМТП А. Бойчука опублікував інформацію про те, що пани С. Бризгалов і колишній начальник порту Г. Скворцов діють в інтересах компанії "Портовик-Сервіс", яка працює зараз на потужностях "УТК".

Крім рішення, 18 жовтня 2010р. Апеляційним судом було також винесено окрему ухвалу на адресу Кабінету Міністрів України. Як відомо, право винесення окремих ухвал надано господарським судам у випадках, коли при розгляді справи вони виявлять факти порушення законності або певні недоліки в діяльності підприємств чи державних органів. Висновки, що містяться в такому визначенні, є обов'язковими, а за ухилення від їх виконання передбачена відповідальність. А сам факт існування такого визначення вже вказує на серйозні порушення з боку порту і державних органів під час розірвання договору про спільну діяльність. Суд звернув увагу уряду на ряд негативних наслідків, які спричинило розірвання договору. Зокрема, йдеться про відсутність підстав вважати доведеними факти істотних порушень його умов з боку "УТК". Суд вказав також на те, що Мінекономіки та Мінтрансзв'язку України, після перевірки діяльності порту, незалежно один від одного прийшли до висновку про можливість втрати ДП "ІМТП" платоспроможності в разі розірвання договору з інвестором, а використання портом майна, що йому не належить, суперечить нормам Закону "Про захист іноземних інвестицій на Україні".

Cудом зазначено також, що у ділових колах, пов'язаних з міжнародним контейнерним бізнесом, внаслідок протиправного розірванням цього договору сформувалася думка про існування підвищених ризиків при інвестуванні в українські порти загалом. Невиконання керівництвом порту законного судового рішення може бути вагомим аргументом у міжнародних судах при розгляді вимог про відшкодування заподіяних державою збитків інвестору. Повторюється ситуація, коли за дії чиновників міністерств та порту будуть розплачуватися законослухняні українські платники податків. І тільки тому, що чиновники не поважають закон і користуються ним як голоблею.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

12 жовтня 2010р. українська делегація представляла в Брюсселі проект нового термінала в Іллічівському морському торговому порту. За місяць, що вже минув, жоден із солідних операторів на ринку контейнерних перевезень не заявив про свій інтерес до ще одного інвестиційного проекту.