ДАТА

20 років тому зі створенням Української фондової біржі розпочалась розбудова національного ринку цінних паперів

Із здобуттям Україною незалежності розпочалося масштабне переведення адміністративно-командної економіки на ринкові принципи господарювання. Для забезпечення становлення і розвитку нових ринкових відносин потрібні були відповідні інституції. Така роль була відведена і Українській фондовій біржі (УФБ), яка стала першим інститутом ринкової економіки в незалежній Україні. А її заснуванню передувало прийняття Верховною Радою  Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», що став одним із перших «ринкових» законів незалежної України. Саме розробка проекту цього закону була серцевиною всієї підготовчої роботи із створення першої ластівки вітчизняної ринкової економіки. До його підготовки долучилися вчені-економісти, найкваліфікованіші працівники Мінфіну, Мінекономіки, Національного банку і Зовнішекономбанку України, а також фахівці Нью-Йоркської фондової біржі, що забезпечувало відповідність законопроекту міжнародним правовим нормам у сфері обігу цінних паперів. 

Перші торги на УФБ відбулися 6 лютого 1992 року, а 13 грудня 1993-го були проведені перші електронні торги. Вже за перший рік діяльності біржі на торгах було продано цінні папери 68 емітентів. Окрім того, в першому півріччі розпочалося створення регіональної мережі УФБ. На кінець  року створено 22 філії біржі та зареєстровано 24 брокерські контори. Підбираючи кандидатури на посади керівників філій, ми спиралися, як правило, на місцеві кадри згідно з рекомендаціями обласних держадміністрацій, що сприяло оперативному вирішенню всіх організаційних питань із забезпечення діяльності філій, а пізніше — з питань ефективного проведення через них грошової приватизації місцевих підприємств державної та комунальної власності.

Модель централізованого ринку цінних паперів, за якою забезпечувалася біржова торгівля на УФБ і яка була зорієнтована на європейські аналоги та міжнародні стандарти, вимагала для належної реалізації сучасних технологій біржової торгівлі відповідного депозитарного обслуговування і, звичайно, належного технічного і програмного забезпечення самих процедур торгівлі цінними паперами. Тому відразу ж після створення біржі, із червня 1992 року, було налагоджено плідну співпрацю УФБ з Товариством французьких бірж і Національним депозитарієм Франції  (SBF–SICOVAM) у сфері розробки і реалізації проекту комп’ютеризації біржі. За основу взяли французьку модель, що була адаптована до технологічних можливостей інформаційного простору, які існували в Україні.

Потрібно було також  оперативно розв’язувати проблему кадрів як для біржі, так і для фондового ринку загалом.  Зважаючи на те, що перші торги на УФБ передбачали провести вже через три місяці після її створення, належало в надзвичайно стислі строки підготувати фондових брокерів. Для цього на базі свого акціонера — Асоціації ділового співробітництва «Український міжнародний культурний центр» було відкрито перші в Україні двотижневі курси брокерів та аналітиків ринку цінних паперів. На сьогодні тут пройшли фахову професійну підготовку в різних формах навчання майже 48 тис. осіб.  Плідна наша співпраця в консультативних і освітніх програмах з німецькою стороною, в рамках яких  приблизно 500 фахівців України в тій чи іншій формі пройшли навчання в Німеччині, не кажучи вже про участь німецьких фахівців у численних семінарах, конференціях, «круглих столах» та інших заходах, організованих під егідою УФБ за минулі двадцять років. Також  протягом п’яти років понад 150 фахівців з України навчалися і стажувалися в Сеулі. А завдяки ініціативі завідуючого кафедрою Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, професорові  Ю. Алексєєва у Києві створено вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації — Київський славістичний університет. Його співзасновником, окрім УФБ, cтала Національна академія наук України. У структурі цього ВНЗ діє єдина в державі кафедра цінних паперів.

Серед основних, найзнаковіших подій у роботі УФБ за двадцятирічний період, що здійснювалася у фарватері реалізації економічної політики держави, варто згадати перші кроки біржі у сфері грошової приватизації, що пов’язані насамперед з приватизацією міжгалузевого державного об’єднання річкового транспорту «Укррічфлот». Помітну роль відіграла УФБ у справі організації аукціонних торгів із продажу державних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що проводилися з метою отримання коштів для ліквідації наслідків аварії на очисних спорудах Харкова.

 Щодо проблем, то —  найголовніша серед них нині — відсутність загальнонаціональної системи фондової торгівлі, що об’єднувала б на уніфікованій єдиній торговій платформі всіх учасників ринку. В Україні, всупереч світовій практиці, не створено навіть єдиних правил торгівлі —  своєрідного кодексу ділової поведінки професійних учасників ринку цінних паперів. Ситуація, яка склалася  навколо ідеї консолідації бірж на єдиній торговій платформі, спонукає до пошуку інших шляхів для формування цілісного ринку цінних паперів в Україні.

Аналізуючи 20 років діяльності УФБ, згадую слова однієї мудрої людини, вельми далекої від комерції, німецького письменника ХVІІІ століття Жан Поля, який написав чудові слова: «Той, хто несе ліхтар, спотикається частіше, ніж той, хто йде вслід». У дев’яності роки ми були першими, хто «вніс в Україну фондовий ліхтар». Нашим кращим учителем був власний досвід, що складався зокрема із власних помилок. Але не забуватимемо, що у нас були вчителі і попередники — вітчизняні і закордонні, вивчення і творче застосування спадщини яких допомогло нам уникнути багатьох прорахунків і невдач, і дало змогу в історично неймовірно короткий строк не лише гідно заявити про себе на національному ринку цінних паперів, а й здобути міжнародне визнання.

Валентин ОСКОЛЬСЬКИЙ,
голова правління УФБ