Голова Всеукраїнської
екологічної ліги
Тетяна ТИМОЧКО
Зазвичай в Україні спалюють опале листя та інші побутові відходи. Допоки ця проблема причаїлась під снігом, але тепер, після нового року вона знову нагадає про себе вогнищами викинутих на смітник ялинок. З одного боку, справа нібито звична, бо кудись це треба подіти. А з іншого - масштаби цієї "кремації" досягли таких розмірів, що б'ють на сполох не лише екологи, а й комунальники та інші фахівці, які знають, що спалювання відходів - не так вже й безпечно для довкілля і здоров'я людей. Як захистити себе й природу і водночас не потонути під звалищами сміття? Ми запросили до розмови голову Всеукраїнської екологічної ліги Тетяну Тимочко.
Зиск чи здоров'я?
- Тетяно Валентинівно, чи відомо, скільки відходів спалюється та які небезпеки приховує цей процес?
- Листя, за правилами утилізації, взагалі спалювати заборонено. Адже під час горіння у повітря викидаються шкідливі сполуки. Листя й інші рослинні рештки вигідніше перетворювати на компост та удобрювати ним, наприклад, міські парки.
Варто зауважити, що викиди сміттєспалювальних заводів отруюють повітря в радіусі 500-1000 м. Найнебезпечніші сполуки - групи діоксинів. Під час спалювання на цих підприємствах 1 т твердих побутових відходів утворюється 4-8 тис. м3 димових газів, майже 2-2,5 м3 стічних вод, 250-450 кг шлаків, 40-50 кг попелу, які містять токсичні речовини. У димових газах ідентифіковано і кількісно визначено 27 інгредієнтів. А стічні води цих заводів забруднені важкими металами - цинком, свинцем, міддю, нікелем, кадмієм, хромом, ртуттю.
Усі вже знають про сміттєспалювальну установку в Солом'янському районі столиці. Вона діє незаконно: крім висновку СЕС "Укрзалізниці", немає жодних дозвільних документів для її роботи. А ще вона шкодить здоров'ю людей. Під час громадських слухань люди категорично висловилися проти її встановлення. Тож ми звернулися з відповідними листами до Кабінету Міністрів і Генпрокуратури.
Дихають різними хімікатами й на іншому кінці столиці -поблизу Бортничів - на заводі "Енергія", де вже понад 20 років переробляють побутове сміття. Але натомість викидають у повітря шкідливі речовини. Екологи давно пропонують перейти на сортування та переробку відходів. Але це надто дорого.
- Що, на вашу думку, варто зробити, аби утилізація відходів не впливала на здоров'я людей?
- Щороку середньостатистичний українець викидає на смітники майже 250 кг відходів, а мешканці великих міст - 330-380 кг. До того ж, обсяги вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) щороку зростають. Нині накопичились мільйони тонн полімерних відходів, що можуть призвести до катастрофи. Це поліетиленові пляшки, целофанові пакети, полімерні коробки, які забруднюють річки й озера, узбіччя доріг, околиці міст і сіл... Понад 3600 полігонів побутових відходів плюс тисячі дрібних стихійних звалищ занапащають Україну.
З одного боку, на виробництво такої упаковки витрачається дедалі більше ресурсів (деревини, нафти, газу тощо), з іншого - все це після разового використання опиняється на смітниках.
На мою думку, потрібно взагалі відмовитися від будівництва нових сміттєспалювальних заводів, а натомість активно впроваджувати сміттєпереробні технології, зокрема й новітні українські. Такі заводи є технологічно безпечнішими і передбачають потужні очисні системи. Вони не висмоктують бюджетні кошти, а навпаки, є прибутковими комерційними структурами, повертають в обіг цінні матеріали, зменшують навантаження на довкілля.
Наша проблема - тара й упаковка
- За кордоном цю проблему розв'язують ефективно, а як з цим справляються в Україні?
- У країнах Євросоюзу екологічні норми щодо упаковки жорсткі. Наприклад, металева тара для рідких речовин дозволена не скрізь, замість металу пропонують повторно використовувати скляні пляшки. Починаючи з 90-х років ХХ ст., в європейських країнах встановили річні квоти на використання не схвалених органами державної влади видів упаковки, а згодом значну її частину повністю вилучили з обігу.
В Україні переробляють щонайбільше 4% відходів, в Європі -майже 90%. Отже, наші смітники, вважайте, золоті розсипи... В Європі біля кожного будинку можна побачити кілька контейнерів: для пластику, скла, харчових відходів та старого одягу. Для непотрібної техніки є окремі пункти прийому. А у нас... Спеціалізовані контейнери навіть у Києві можна побачити тільки біля іноземних диппредставництв. У більшості районів ставлять загальний сміттєвий бак і в нього кидають увесь непотріб. Поодинокі експерименти з кольоровими контейнерами себе не виправдовують - більшість людей кидають туди все сміття. До речі, у Бельгії за подібну неуважність - штраф у 600 євро.
- Перероблення відходів - це проблема місцевого чи державного врегулювання?
- Проблема з відходами в Україні досягла таких масштабів, що врегульовувати її потрібно вже на державному рівні. Зокрема, обмежити, а з часом заборонити використання деяких видів тари.
Необхідно вдосконалити систему збирання відходів та обмежити їх продукування.
Прийняття Закону "Про відходи" та урядової постанови "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" від 26 липня 2001 р. N 915 дещо поліпшило ситуацію. На ринку послуг з'явилися понад 1500 операторів.
Деякі зрушення в цій сфері вже є: нині діє експериментальна сміттєспалювальна установка в м. Люботин на Харківщині. У 53-х населених пунктах упроваджують роздільне збирання відходів, у семи працюють сміттєсортувальні лінії, а в 16-ти вони споруджуються.
Наразі реалізується національний проект "Чисте місто". Ним заплановано впровадити новітні технології з утилізації ТПВ у 10-ти містах України.
ДОВІДКА "УК"
Щороку в Україні утворюється понад 50 млн куб. м твердих побутових відходів, що захоронюються на сміттєзвалищах і полігонах, багато з яких вже вичерпали свій ресурс і стали чинником антропогенного навантаження на довкілля. Нині існує 282 (6%) перевантажені сміттєзвалища, а 982 (22%) не відповідають нормам екобезпеки. На розвиток та утримання об'єктів саночистки торік було виділено майже 190 млн грн, що на 4% менше, ніж у 2008 р. Лише до 2,5% побутових відходів утилізується на заводах, однак обладнання там застаріле.