Попри те, що підприємства хімічного комплексу, як і вся економіка держави, переживають непрості часи, фахівці галузі не втрачають оптимізму. Вони переконані, що всі труднощі тимчасові і хімічний комплекс знову стане локомотивом відновлення економіки України, розвитку її виробничого та експортного потенціалу.
Кращі працівники
Вадим Костенко (корінний киянин, син військового медика, випускник КПІ 1953 року) 1960 року очолив відділ економіки хімічної та нафтохімічної промисловості Держплану УРСР, а згодом — Мінекономрозвитку України. Ще за радянських часів переконував керівництво розміщувати хімічні підприємства в Україні, завдяки чому вітчизняні хіміки мають і матимуть робочі місця.
Того часу вуглеводнева і фосфатна сировина надходила тільки з Росії, відповідне міністерство було у Москві. Вадим Костенко не просив москвичів, а дипломатично переконував, що кращих працівників, ніж хіміки-українці, немає.
Тож у 1970—1990-х роках в Україні завдяки таким фахівцям, як Вадим Вікторович, розташували кілька десятків виробництв хімічної промисловості, які й нині є флагманами галузі й ні в чому не поступаються світовим профільним підприємствам. Поряд з ними розросталися міста. Южне, Черкаси, Сєверодонецьк, Калуш, Новий Розділ, Рівне, Суми, Красноперекопськ. Усі підприємства галузі будували за найдосконалішими закордонними технологіями із застосуванням іноземного обладнання й устаткування.
Повсякденним життям і сумлінною працею Вадим Костенко доводив, що шлях долає тільки той, хто по ньому йде. І хоч яка складна хімічна промисловість, важливо розуміти, що кожна складова гірничо-хімічної галузі, усі напрями основної хімії та органічного синтезу потребують уваги й звитяжної праці.
У хіміка-киянина до кожного запуску в експлуатацію підприємств будь-якої підгалузі хімічної промисловості був роками виважений фаховий підхід. Тобто хімічне підприємство з великим обсягом хімічного продукту завжди повинно мати на цьому виробництві й іншу продукцію — соціально-побутового призначення, що буде у пригоді місцевим органам влади. Основна ж продукція цікавила тільки державні органи влади. Вони вимагали своєчасного її випуску та цікавилися лише перерозподілом продукції між всіма областями.
З думками про майбутнє
У разі децентралізації саме «сателітна» продукція доречна, бо це і робочі місця, і надходження у місцевий бюджет. Але з великим обсягом виробництва виникають і великі проблеми через необхідність витрачати значні суми обігових коштів на часткову модернізацію або ремонт. І тут стає зрозумілим другий принцип далекоглядного планування Вадима Костенка: обов’язково під час будівництва великих потужностей не економити, а знаходити гроші на розвиток своєї ремонтної бази, яка за синусоїдними спадами уваги до розвитку хімпромисловості давала змогу керівникам підприємств зводити кінці з кінцями.
Зважаючи на те, що активи підприємств разом із виробленою ним продукцією — це передумова залучення коштів як з бюджетів, так і від інвесторів та інших джерел фінансування, Вадим Вікторович і сам цікавився, і підлеглим доручав відстежувати стан випуску під наявні активи різних цінних паперів. Йшлося про залучення до фондового ринку всього нерухомого та рухомого майна, про випуск цінних паперів і під хімічну інтелектуальну власність, про залучення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) тощо. Тобто він уже тоді готував керівників для роботи в ринкових умовах. На жаль, у державі ще й досі немає повноцінного фондового ринку.
Провідний фахівець хімічної промисловості та грамотний економіст-плановик Вадим Костенко багато років достойно представляв Україну в ЮНІДО — Організації Об’єднаних Націй з промислового виробництва. Це спеціалізована установа ООН зі сприяння розвитку промисловості у країнах, що розвиваються, штаб-квартира якої розташована в Женеві. Він був співдиректором міжрегіонального симпозіуму ЮНІДО з добрив (Індія — Україна), налагоджував промислові зв’язки з В’єтнамом в незалежній Україні.
Вадим Костенко важко переживав занепад, а подекуди й знищення хімічної промисловості під час приватизації підприємств в Україні за часів начебто демократії. На одній з річниць Київського політехнічного інституту Вадим Вікторович свою унікальну хімічну бібліотеку подарував студентам і викладачам задля майбутнього розвитку хімічної промисловості. І побажав студентам оволодівати науковими знаннями, щоб стати гідними нащадками професіоналів-хіміків.
Ось таким справжнім патріотом України був і залишиться у пам’яті Вадим Костенко, який відійшов у вічність у липні 2015 року.
Геннадій САМОЙЛОВ,
замначальника відділу хімічної, нафтохімічної
та нафтопереробної промисловості Мінекономрозвитку України,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+