Зоя Краснодемська прийшла працювати в нашу газету на початку 1990-х років уже сформованою й відомою журналісткою. До того була обласна газета «Радянська Буковина» (Чернівці), куди вона приїхала після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, а згодом — республіканська «Радянська освіта». Вона швидко влилася в колектив, стала своєю. По-перше, спрацював високий професіоналізм, а по-друге, вміння знаходити спільну мову з колегами, авторами газети у найскладніших ситуаціях.
Вона, здавалося, була заряджена оптимізмом, добрим настроєм, не опускала рук у найскладніших ситуаціях. І знаходила добре, нерідко жартівливе слово для кожного, надихала своєї доброзичливістю та енергією.
Щиро раділа творчим успіхам колег, дбайливо опікувалася тими журналістами, які щойно прийшли з університетських аудиторій або вчилися заочно, а журналістська молодь відповідала їй вдячністю.
Так уже склалася професійна кар’єра Зої Іванівни, що тривалий час попервах у «Радянській Буковині», а потому в «Радянській освіті» вона завідувала відділом листів. Отож спілкування з читачами в різних формах, зокрема й на сторінках газети, стало найхарактернішою рисою її щоденної роботи. Нерідко виїжджала у відрядження, де спілкувалася з героями своїх нарисів і кореспонденцій, готувала гостропроблемні публікації за листами читачів.
Зоя Краснодемська належала до тієї журналістської плеяди, яка постійно перебувала в життєвому вирі, у людському середовищі, звідки черпала і нові теми для власних публікацій, і творче натхнення. Незалежно від того, куди вели її журналістські шляхи-дороги, — чи до рибалок біля берегів Нової Зеландії, чи до рисоводів Таврії, чи до будівельників в американському Нешвеллі, чи до чабанів Прикарпаття.
Однак справжній бенефіс творчості Зої Краснодемської — це майже 17 років в «Урядовому кур’єрі» у відділі економіки. Спочатку — заступником, а потім — завідувачем. Тут написала найгостріші й найглибші матеріали, стала заслуженою журналісткою України, улюбленицею і гордістю редакції газети. То була неординарна особистість, яка мала що сказати людям і щедро ділилася з ними думками.
Уже коли Зоя Іванівна вийшла на пенсію, її важко було застати вдома, а точніше, на дачі на Осокорках. Тоді всю свою енергію, любов вона віддавала внукам — Катрусі й Даміанчикові. Отож на наші запрошення посидіти-погомоніти після робочого дня в колі давніх колег-журналістів здебільшого озивалася з Лондона чи Лозанни, де живуть її найдорожчі онуки. Мовляв, ще встигнемо. Та підступна жорстока хвороба за кілька тижнів перекреслила всі надії та плани.
Нехай Всевишній прийме тебе, дорога і незабутня колего, у свої райські сади під свою опіку! Ти назавжди залишилась у нашій вдячній пам’яті.
Панахида за упокій душі Зої Краснодемської відбудеться в Києві 28 грудня 2019 року об 11-й годині у патріаршому соборі Воскресіння Христового Греко-Католицької церкви (вул. Микільсько-Слобідська, 5, біля станції метро «Лівобережна»).