WELCOME TO…

Гості, які побували на матчах Євро-2012 у шахтарській столиці, не приховують, що «відкрили» для себе і місто, і країну

–Улюблене місце відвідувачів ось біля цієї стійки, де є можливість сховати ноги в шматочки криги, — розповідає бармен специфічного закладу Григорій. — Тут можна сидіти, відпочивати від спеки і водночас зігріватися високоградусними напоями. Один «сеанс» триває п’ятнадцять хвилин. Наші гості, особливо англійці, від цього в захваті. Вони сюди щоранку, як на зарядку ходять. Кажуть, що ніде в світі не зустрічали такого сервісу.

Не айсом єдиним

Мобільний колоритний заклад — до речі, єдиний в Україні — справді став родзинкою наметового містечка на південній околиці Донецька. А запозичили цей досвід у Фінляндії. Щоправда, там обслуговують клієнтів за інших температур: при мінус 20 на вулиці в барі встановлюють мінус 40. А «вирівнюють» температурний режим напоями 40 і більше градусів.

Втім, певна річ, айс-бар — тільки одна колоритна деталь кемпінг-парку, де тимчасово мешкають наші гості, які приїхали до Донецька на матчі Євро-2012 із різних країн світу.

— Намети зроблені із погодостійкої тканини і тому їм не страшні ніякі опади, — розповідає співробітник містечка Богдан Чабан. — Щоправда, стихія, яка налетіла під час матчу Україна — Франція, таки завдала клопоту: вітрюган звалив частину наметів. Та до повернення уболівальників все полагодили… У нас є намети на одне, два та три ліжка. Зазвичай, гості поселяються по двоє чи троє. Кожному пропонуємо комплект постільної білизни, пледи, рушники. Ціна в таких «спальнях» — від 80 гривень за добу.

До речі, про ціни. Для іноземців приємним сюрпризом стали доступні розцінки на харчування. Приміром, за плов, який серед них користується найбільшим попитом, платять 20 гривень. Так само коштує й шашлик(за 100 грамів). Борщ чи суп-куліш обійдеться в 5–6 гривень, вареники з картоплею — 8, пельмені — 15, сендвіч із беконом чи курячим філе — 12–15, салат — 10. Із напоїв гості віддають перевагу пиву.

Дешеве й смачне українське питво, як відомо, вже стало притчею в язицех. Тому під час спілкування з гостями із туманного Альбіону хотілося почути щось інше. Та мова, хоч-не-хоч, але торкалася пивної теми. Бо мої співрозмовники навперебій емоційно розповідали про свій резонансний досвід того, що в нас зветься «Горілка без пива — гроші на вітер». У викладі британців це було приблизно так.

Англійські фани познайомилися з українськими. Певна річ, ситуація безвихідна — випили по кухлю пінистого напою «за дружбу!» Потім ще. А далі гостинні господарі запропонували закріпити це діло ще й горілкою. «Спершу навіть дуже сподобалося, — посміхаючись згадує один із «потерпілих». — Навіть подумав: чому ми не додумалися до цього?.. Та коли почали прощатися, раптом збагнув, що ноги розучилися ходити… Про ранок годі й згадувати…»

А ще абсолютно прогнозовано не обійшлося без «Veri good!» на адресу «бабів». Ні, це не те, що ви (та і я спершу) подумали. Місцеві жінки й справді — вище всіляких похвал, однак у даному разі йдеться про кам’яні скульптури половецьких «баб». Прогулюючись біля «Донбас Арени», уболівальники натрапили на кілька встановлених свідків минувшини. А потім хтось порадив їм пройти до краєзнавчого музею (він неподалік), де зібрана ціла колекція. Кажуть, ці історичні пам’ятки справили на них незабутнє враження.

Уболівальники збірної Англії несуть вулицями Донецька символічну труну з написом  «Ти помиляєшся, Кемпбелле». Фото УНІАН 

Наша «відповідь Чемберлену»

В цілому ж наші гості, віддаючи належне гостинності донеччан, про свої враження здебільшого розповідають із гумором і кепкують над собою та своїми недавніми уявленнями про Донецьк і країну в цілому. Схоже, ці настрої вловили місцеві дизайнери, які пропонують гостям ексклюзивну сувенірну продукцію в розташованому тут кіоску.

Футболки, ціною 250 гривень за штуку, приваблюють своїм креативним написом англійською мовою: «Тепер мені нічого не страшно. Я був у Донецьку». Так само уподобали постояльці кемпінгу й вдягачку із наступними словами: «Якщо я загублюся, будь ласка, доставте мене додому. Мій дім має такий вигляд» — під зверненням намальований намет.

До речі, про самопочуття та здоров’я. Його вранці після матчів уболівальники «поправляють» не тільки в барах, а й у басейні, на тренажерах та на спортивному майданчику. Тому донецькі медики, які цілодобово тут чергують, стверджують — серйозних проблем досі не було. Зазвичай постояльці звертаються після укусів комах (пару разів на заморських гостей спокусилися кліщі), забиття суглобів (особливо після дискотек). У когось, траплялося, заболів зуб, у когось — голова…

Звичайно, подібні клопоти для них — дрібниці у порівнянні з тим, чим їх лякали перед поїздкою до України. Тому, побувавши тут і переконавшись у абсурдності розповідей в окремих ЗМІ про расизм та інші жахи, британці навіть вдалися до «відповіді Чемберлену». Точніше — Солу Кемпбеллу. Тому самому колишньому гравцю збірної Англії, який публічно попереджував своїх земляків, які їхали до Донецька: «Є ризик повернутися звідти додому в домовині!..»

Слово — не горобець. Отож уболівальники й справді перед одним із матчів привезли з собою до кемпінгу дерев’яну домовину (цікаво, що на запитання, де взяли «коффін» (труну), один із гостей знизав плечима: «Як де? В коффін-шопі…» Кореспондент «УК» став свідком того, що охоронці кемпінгу спершу не дозволяли заносити специфічну поклажу на територію. «Що ще за приколи? — обурювався один із них. — По-перше, це погана прикмета. По-друге, може вони її вночі запалити захочуть?..» Та потім все владнали: домовину пронесли в кемпінг-парк, підфарбували і перегодя відвезли її в центр Донецька, де влаштували акцію протесту проти залякувань уболівальників, які «повелися» на це і не приїхали на матчі Євро-2012.

— Нас лякали і казали, що їхати до України дуже небезпечно, — згадує Аарон Куролл. — Ми на власному досвіді пересвідчилися, що це нісенітниця. Тому тепер можемо сказати: «Кемпбелле, ти не правий!»

Нині зарубіжні гості не шкодують компліментів на адресу нашої країни та українців. А що не сподобалося? Мої співрозмовники, не змовляючись, називали такі «мінуси»: дуже мало українців володіють іноземними мовами, завищені ціни в готелях, неймовірну спеку. Ще хтось казав, що своєрідним потрясінням стала подорож у поїзді «Донецьк — Київ», яка тривала «півжиття» — 16 годин.