Мине кілька днів і від інтернет-жарту: «Щоб їздити до ЄС без віз, достатньо мати паспорт громадянина Молдови» залишиться лише часточка жарту. Адже, як відомо, Європарламент ухвалив рішення ввести безвізовий режим з Молдовою з 28 квітня цього року. Країни шенгенської зони стануть доступні громадянам Молдови з біометричними паспортами.
Шлях до візової лібералізації наша країна розпочинала майже одночасно із сусідами. Однак Молдова істотно випередила Україну, виконавши вимоги першої фази ПДВЛ менш ніж за півтора року, другої — за кілька місяців.
Нам на виконання першої фази вже знадобилося вдвічі більше. Втім, Україна, хоч і не без потуг, завершує виконання законодавчого етапу Плану дій щодо візової лібералізації з ЄС. Очікується, що найближчим часом країни-члени за пропозицією Єврокомісії дозволять українській стороні перейти до імплементаційного етапу.
З третьої спроби
У вівторок Верховна Рада з третьої спроби підтримала в першому читанні законопроект №4581 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запобігання та протидії дискримінації)». За відповідне рішення проголосували 235 депутатів. Спершу фракція ВО «Свобода» принципово відмовлялась голосувати за нього, але потім погодилась проголосувати в першому читанні, однак вимагатиме внесення змін до деяких статей при подальшому розгляді, оскільки законопроект містить чимало недоліків і суперечностей.
За словами народного депутата України Олега Панькевича, деякі положення проекту закону нівелюють принцип презумпції невинуватості.
«У документі передбачено, що в разі наведення позивачем фактів, які підтверджують дискримінацію, обов’язок доведення необ∂рунтованості позову покладається на відповідача. Тобто відповідач має доводити, що він мав конфлікт з позивачем не тому, що він іншої раси чи орієнтації, а тому, що той — негідник або бандит. Ця норма руйнує принцип презумпції невинуватості й відкриває можливості використання законодавства як механізму помсти і терору.
Ба більше, формулюванням деяких статей проекту закону можуть цілком скористатися сепаратисти й україноненависники, яких закон зобов’язує толерувати, бо це їхні переконання та ознаки, за які ніхто не має права їх переслідувати», — зауважив народний депутат.
Зазначений законопроект розроблений з метою виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Проте він не належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до acquis communautaire («спадщина спільноти» — правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства ЄС, прийняті в рамках Європейського співтовариства), визначених загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу.
Документом пропонується внести доповнення до статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», згідно з якими забороняється дискримінація (пряма або непряма дискримінація, оголошення наміру про дискримінацію, підбурювання до дискримінації, пособництво в дискримінації, утиски з боку державних органів влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб.
«Особа, яка вважає, що щодо неї виникла дискримінація, має право звернутися зі скаргою на державні органи влади, органи місцевого самоврядування та посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом», — йдеться в законопроекті.
Крім того, законопроект пропонує віднести до повноважень омбудсмана ВР з прав людини запобігання та протидію дискримінації в приватній сфері, звернення до суду із заявами про дискримінацію з метою захисту суспільних інтересів.
Парламент також підтримав у вівторок поширення дії Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» на відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також між фізичними особами, які перебувають на території України. За прийняття відповідного законо?проекту №4551 в цілому проголосував 261 депутат.
Народні депутати підтримали в першому читанні і законопроект № 4556 «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України». За відповідне рішення проголосували 228 депутатів.
Бажане за дійсне
Днями Голова Верховної Ради України, виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов під час зустрічі з віце-прем’єр-міністром, міністром закордонних та європейських справ Словацької Республіки Мирославом Лайчаком висловив сподівання на те, що пакет законів, який дасть змогу українцям вже найближчим часом їздити без віз до Європейського Союзу, буде ухвалений якнайшвидше.
На введення безвізового режиму з ЄС вже з 1 січня 2015 року розраховує і вітчизняне МЗС. Про це заявив в.о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця на 7-му Київському безпековому форумі «Безпека на лінії розриву». Водночас голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінськи утримався від прямої відповіді на запитання, коли Україна нарешті отримає безвізовий режим, укотре наголосивши: все залежить від України.
Справді, питання безвізового режиму для українців помітно актуалізувалося під час Євромайдану. Люди, які вийшли на вулиці під прапорами ЄС, висловлювали впевненість, що скасування віз для пересічних українців — це найменше, що Євросоюз може зробити для нас. Адже саме можливість подорожувати без віз багатьма розглядається як головна перевага зближення.
Водночас, у сприйнятті пересічних українців рішення про скасування віз є виключно політичним рішенням ЄС, яке приймається у максимально короткі терміни. Частково це відбувається через непоінформованість багатьох українців про наявність певних технічних критеріїв, чітко виписаних у Плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України. Поте навіть ті, хто обізнаний з такими вимогами (народні депутати, чиновники, журналісти, експерти), вважають, що ЄС має істотно їх пом’якшити й піти на певний компроміс, зважаючи на відданість пересічних українців захищати європейські цінності навіть за обставин, які, без перебільшення, загрожували їх особистій безпеці та життю.
Під пильним поглядом сітківки
Питання безвізового режиму має чіткий цивілізаційний вимір. Уявімо, що український парламент ударно попрацює і вже у травні дасть підстави для оголошення про перехід до імплементаційної фази виконання плану. Отож чи зможемо ми мати біометричні паспорти вже цього року? Адже приклад Молдови свідчить, що безвізовий режим буде надано лише власникам нових документів з мікропроцесорними чипами, на яких серед іншого міститимуться відбитки пальців та сітківки ока і які в Україні планують розпочати видавати упродовж цього року.
Наприкінці березня на зустрічі членів уряду з делегацією Європейської комісії, яка фактично проходила у форматі розширеного засідання Кабінету Міністрів, серед іншого йшлося і про запровадження Євросоюзом безвізового режиму для України. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк з гордістю продемонстрував присутнім форму паспорта громадянина України з біометричними даними. Він наголосив на тому, що вартість такого паспорта буде вдвічі меншою, ніж сьогодні продається однією приватною компанією.
Водночас для врегулювання деяких спірних аспектів навколо видачі біометричних паспортів група експертів і громадських організацій пропонує звернути увагу на розроблений Центром політико-правових реформ законопроект «Про документи, що посвідчують особу», який регулює питання біометричних документів для виїзду за кордон, внутрішнього посвідчення особи та інших документів. Імовірно, цей законопроект може з’явитися в парламенті найближчим часом. Примітно, що у ньому немає згадки про створення єдиного державного демографічного реєстру.
Насамкінець зазначимо: за тим, яким чином виконуються необхідні для відкриття кордонів закони, Європейський Союз згідно з регламентами має право спостерігати в середньому від 6 місяців до року. Сприяти тому, аби цей процес розпочався якомога швидше, — ось завдання для всіх гілок влади на найближчий час.
МОНІТОРИНГ
Угоду про спрощення найкраще виконує Угорщина
Ганна РОМАШКО
для «Урядового кур’єра»
Угорщина найкраще виконує угоду про спрощення візового режиму з Україною, а найгіршою в цій царині є Греція. Такі результати моніторингу, проведеного командою Громадської ініціативи «Європа без бар’єрів», оприлюднили у вівторок на круглому столі в Укрінформі.
.jpg)
До рейтингу увійшло 19 країн шенгенської зони, роботу чиїх консульських установ оцінювали за кількістю супровідних документів, відсотком виданих довгострокових віз та тривалістю розгляду заявок, повідомляє Радіо «Свобода».
До першої п’ятірки лідерів, крім Угорщини, увійшли також Естонія, Словенія, Польща й Латвія. Польща є лідером за кількістю виданих віз взагалі, зокрема й довгострокових.
Більшість консульств розглядає документи від шести до десяти днів. Найшвидше розглядають заявки консульства Словаччини, Нідерландів, Бельгії, Фінляндії й Естонії, найдовше — Австрії, Франції, Чехії, Угорщини, Латвії.
Найбільше супровідних документів вимагають консульські установи Франції (вісім), Бельгії, Греції, Іспанії, Нідерландів, Німеччини та Португалії (по сім). Тим часом консульства Польщі просять надати чотири супровідних документи.
У середньому затрати на шенгенську візу разом з оплатою послуг візового центру становлять 350—450 гривень. Найдорожчі візи до Іспанії (502 гривні), Фінляндії (498 гривень), Німеччини (488 гривень).
Під час моніторингу, який проводили 2013 року, опитали 1800 заявників біля консульств країн шенгенської зони у всій Україні. На основі цих оцінок візових практик і було складено рейтинг 20 країн, до яких найчастіше звертаються по візи громадяни України.
«Безумовно, для того, щоб збалансувати сформовані рейтинги, ми брали до уваги й офіційну статистику ЄС за 2013 рік, яку нещодавно було оприлюднено. Ми враховуємо не лише загальну кількість виданих віз, яка, до речі, 2012 року становила 1 мільйон 283 тисячі, а 2013-го — на 250 тисяч більше, а й якісні показники, що дають можливість побачити, якою є візова практика Європейського Союзу», — зазначила керівник Громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко.
Одним з основних показників є кількість виданих багаторазових віз. Якщо 2012 року їх видали трохи більш як 41% усіх віз, то 2013-го частка таких віз зросла до 60%.
Ми в Google+