НА КОНТРОЛІ «УК»
Дані досліджень не збіглися з реальною ситуацією в регіоні
Прочитавши на одному з київських інтернет-сайтів замітку із заголовком «Найздоровіші українці живуть в Черкасах», я зрадів і, можна сказати, відчув гордість за рідну область. Проте чомусь непокоїло запитання: хто ж ці українці та скільки їх? Виявляється, йдеться не про конкретних людей, які буцімто живуть в обласному центрі, а про так званий рейтинг, який склало Міністерство охорони здоров’я спільно з Українським інститутом стратегічних досліджень. Підрахунки цього рейтингу стосувалися рівня охорони здоров’я, системи профілактичної роботи, ресурсного забезпечення лікарень у сільській місцевості різних регіонів за результатами минулого року.
Що стоїть за рейтингом
«За загальними показниками рівня медицини й станом здоров’я населення, — читаємо на сайті, — згідно з всеукраїнським рейтингом, Крим розмістився на шостій позиції. Першість у тій же Черкаській області. Друге місце посіла Чернівецька область, третє — Житомирська. За нею йдуть Миколаївська та Київська області».
Цією новиною я поділився із знайомим терапевтом з обласної лікарні, який ще більше поглибив сумніви, адже не з чуток знає стан здоров’я жителів Черкащини. Як засвідчив недавно на підсумковій колегії головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф сам його начальник Володимир Брожик, в області вища, ніж загалом в Україні, первинна захворюваність на злоякісні новоутворення, слабкі їх виявлення та діагностика, хоч і є невеликі зрушення на краще. Залишаються високими показники дитячої смертності, а захворюваність на інсульти серед населення працездатного віку в обласному центрі, Умані, Ватутіному, в Шполянському та інших районах така сама або навіть вища, ніж у середньому в Україні.
Недостатній рівень профілактичної роботи серед груп ризику негативно вплинув на ситуацію із серцево-судинними недугами — гострий інфаркт міокарда часто вражає жителів області. Більш як удвічі зросла підліткова захворюваність на туберкульоз та загальна на занедбані форми цієї хвороби. Складною ось уже кілька років підряд залишається кадрова ситуація — дефіцит лікарів збільшується й на початок нинішнього року становив 1544 особи. Ще складніше з кадрами на селі. Дільничні лікарні там укомплектовані фахівцями тільки на 65%, а 9 амбулаторій взагалі залишилися без лікарів, у 15 працює лише стоматолог. П’ята частина фельдшерсько-акушерських пунктів потребує термінового ремонту. Фізіотерапевтичне обладнання мають лише 11% ФАПів, а ЕКГ-апарати — лише 2%.
До цього не можна не додати, що середня тривалість життя населення області серед чоловіків становить 62,9 року, серед жінок — 73,7 року. Смертність населення, як засвідчують дослідження фахівців охорони здоров’я, найбільша в Чернігівській, Сумській, Луганській, Вінницькій, Черкаській та Полтавській областях. В усіх західних областях вона помітно нижча.
Не тільки хвороби і фізичні вади
Очевидно, не варто продовжувати цей перелік проблем — він достатньо великий. Водночас поняття «здоров’я людини», як записано в статуті ВООЗ, — «це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Яке ж благополуччя відчувають жителі екологічно забруднених Черкас, де викиди місцевих хімічних виробництв хоч трохи й зменшилися завдяки закриттю деяких із них, зате загальна загазованість від викидів промисловості та автомобілів залишається непомірно великою. Є екологічні проблеми і в інших населених пунктах. Не можна оминути й психічного здоров’я жителів області, адже залишається значною поширеність розладів психіки та поведінки — 3025 випадків на 100 тис. населення (в Україні — 2539). Недостатнє медикаментозне забезпечення пільгових категорій психічно хворих призводить до неякісного лікування.
Смертність у психіатричних лікарнях торік значно збільшилася: померло 128 хворих, що на 24 більше, ніж у 2010 році.
Про справжній стан здоров’я населення нині можна тільки здогадуватися, адже навряд чи хто всерйоз і комплексно його вивчав. Принаймні серед знайомих більшість до лікарів намагається звертатися тільки в екстремальних ситуаціях. Відбувається це з різних причин: ветеранам за мізерні пенсії розраховувати на медичну допомогу не доводиться, молодь, з огляду на матеріальну скруту, економить на медикаментах та платних лікарських послугах. Бізнесмени, які б і могли дозволити собі таку розкіш, не завжди охоче спілкуються з місцевими працівниками охорони здоров’я, оскільки прагнуть за потреби обстежуватися не в звичайних закладах, а їздити до відомих світил або за кордон. Та й самі медики визнають, що на стан здоров’я населення впливають хіба що відсотків на десять. Як же тоді бути з визначенням «найздоровіші українці»? І якщо вони найздоровіші на Черкащині, то які ж тоді в тих областях, які, за рейтингом, пасуть задніх?
Зовсім не хочу принизити досягнення черкаських медиків, які таки просунулися вперед із багатьох показників, однак варто замислитися над корисністю, а головне — об’єктивністю схожих рейтингів. Адже, як каже наука, здоров’я людини є складним феноменом, який варто розглядати як філософську, соціальну, економічну, біологічну й медичну категорії. Оскільки всебічно підійти до його оцінки галузевим чиновникам важко, якщо загалом можливо, то навіщо, як кажуть, город городити?