Таким вагомим творчим доробком, що містить прозу, поезію і публіцистику, Микола Гаврилович відзначив своє
сімдесятиріччя. А побачив світ ювіляр у колоритному селі Тарган, що на Київщині, провів у ньому щасливі дитячі та юнацькі роки.
Про односельців, незабутні враження від пережитого розповідав і в журналістських матеріалах, і в літературних та публіцистичних творах. Пригадую, з яким інтересом у редакційному колективі «УК» обговорювали книжки Миколи Гавриловича «Володька Рекс», «Марчуківський куток», «Дорога до себе». Урядовокур’єрці були першими читачами і критиками цих творів (Микола Махінчук майже 19 років працював першим заступником головного редактора газети).
Та найбільше визнання письменницького таланту прийшло до нього після виходу у світ повістей «Переяславський скарб» та «Обереги нашої пам’яті». У цих документальних творах автор розповів про подвижника музейної справи з Переяслава-Хмельницького Михайла Івановича Сікорського. Численний читацький загал в Україні та далеко за її межами (частина першого накладу розійшлася серед української діаспори за кордоном) глибоко схвилювала трагічна доля нашого сучасника, який зазнав принизливих поневірянь і зневаги в часи тоталітарної 
компартійної системи. З близьких країв і далекого закордоння Микола Махінчук отримував листи із проханнями продовжити життєпис героя, який самовіддано боровся за відновлення і збереження історичної, національної й культурної спадщини Переяславщини.
Понад 30 років Микола Махінчук і Михайло Сікорський у тандемі щирої дружби робили кожен окремо свій внесок у перетворення Переяслава- Хмельницького на історико-культурний заповідник. Результатом такої співдружності стали 27 музеїв. Доречно зазначити, що починав Михайло Сікорський свою діяльність на посаді директора музею, в якому налічувалося лише… 32 експонати. Після численних газетних публікацій і літературних видань Миколи Махінчука доля нарешті всміхнулася Михайлові Івановичу. Він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (першим і поки що єдиним серед працівників музейної галузі). Слава про місто-музей Переяслав-Хмельницький і про його фундатора линула за межі України. Нині сюди пролягли туристичні стежки з багатьох країн. А унікального збирача скарбів нашого народу Михайла Сікорського було удостоєно найвищої відзнаки держави — звання Герой України.
Як данину пам’яті своєму другові й літературному героєві Микола Махінчук присвятив доповнену відповідно до реалій часу остаточну версію повісті, яка відкриває перший том презентованих творів із назвою «Музейний подвижник Михайло Сікорський». На жаль, вона з’явилася уже поза земним життям героя. Та в людській пам’яті він житиме вічно. Два роки тому Національна спілка краєзнавців України заснувала Премію імені Героя України Михайла Сікорського. Одним із перших її лауреатів став біограф унікального збирача і охоронця народних скарбів Микола Махінчук.
Цікавою для читачів буде друга книжка тритомника. Це розмаїте поетичне поле глибоких особистих вражень, переживань, філософських оцінок автором нашого бурхливого сьогодення. І у прозі, й у поезії Микола Махінчук правдивим словом відгукується зокрема на метастази, що вражають духовність і християнську мораль нашого суспільства. Хіба не до кожного з нас суворе запитання автора:
Скільки ж треба,
щоб полуда
Із засліплених очей
Врешті спала, бо у грудях
До покори лють пече?
Аж тоді хапаєм вила,
А з-за спин гримить:
«Ганьба!»
То уміла третя сила,
Нам сідає на горба…
(22.02.2012)
Ось така оцінка поетом нашого суспільства у часі.
Але надія все-таки жива:
Здолаємо зневіру і руїну —
Здійметься всенародна
булава
І врешті ощасливить
Україну!
(03.01.2013)
Строфу взято з передостаннього вірша «Думки, думки…» поетичної збірки. Це ж треба так упевнено
передбачити недалеке майбутнє! Народна булава таки піднялася і опустилася на голови бандитського клану януковичів. Поза сумнівом, наш народ за підтримки демократичних сил світу знищить і смітник путінських терористів та найманців, які гірше за фашистів плюндрують нашу землю. Такі сподівання висловлювали на презентації творчого доробку Миколи Махінчука директор видавництва «Криниця» Леонід Андрієвський, заступник директора Інституту літератури імені Т. Шевченка Сергій Гальченко, мистецтвознавець, почесний громадянин Переяслава-Хмельницького Борис Войцехівський, колеги по перу Лариса Брюховецька, Петро Медвідь, Михайло Сорока.
Разом із букетами квітів і подарунками від учасників презентації ювіляр одержав медаль — почесну відзнаку Національної спілки письменників України, яку йому вручив секретар Київської організації НСПУ Олександр Бакуменко.
На завершення творчого бенефісу чудовий подарунок його учасникам і ювілярові зробив народний артист України кобзар-лірник Василь Нечепа. Він виконав пісню на слова Миколи Махінчука та народні думи зі свого концертного репертуару.