САДІВНИЦТВО
Вітчизняна галузь може вільно забезпечити потребу країни в цій продукції
Цікаво: за Київської Русі яблуко було з черв’яком, чи без нього? Та ні, у мене ні на йоту немає бажання одягти кольчугу, шолом, припнути до пояса меча, взяти у ліву руку щит, щоби правою зірвати з дерева «колискове» яблуко. Річ у іншому. Зайшов до супермаркету, а там гарна молодиця стоїть перед полицею з яблуками, як ніби вони їй мають щось сказати. Зробити вибір, справді, непросто, адже асортимент широкий: червонощокі, жовті, зелені, більші і менші, вітчизняні та імпортовані. І за ціною різні — від 12 до 21 грн за 1 кг. Ну, думаю, зараз я її спровокую. Та підійшов до лотків і закляк, згадавши, що у студентські роки один професор повчав: «Найкраще те яблуко, в якому є черв’як». То яке краще, власне, тепер, навесні, коли пролежало півроку? Чи корисне воно?
Дідівським методом не порахувати
Побував у кількох супермаркетах, зайшов на ринок, та яблук із вмістом природного «лаборанта» щодо їхньої якості не знайшов. Навпаки, майже всі мають добрий товарний вигляд, а більшість — ще й виблискує, ніби воском начищені. Тож купив різних. Удома теплою водою добре їх помив і гайда надкушувати.
Цим дідівським методом з’ясував дві речі. По-перше, яблука є кисло-солодкі і солодко-кислі, як на мене, усі смачні. По-друге, зубами не можна порахувати вміст у кожному «хімії», а також вітамінів. Власне, щодо останнього не проблема...
Взяв книжку і наповнився повагою до «комори» вітамінів. У яблуках є вітаміни С, Е, В1, В2, В6 та каротин (провітамін А). Кількісний показник їх вмісту залежить, зокрема, від сорту. У кожної місцевості свої районовані сорти. Себто плоди з однакового дерева можуть відрізнятися за якісними показниками залежно від місця «проживання». А деякі сорти взагалі надто вибагливі. Наприклад, «фуджі», який люблять у світі, дозріває там, де достатньо сонця і довге літо. Виходить, що споживач має бути агрономом, аби почуватися впевнено в магазині.
Утім, іду в молодий сад: може, він щось підкаже? Став і бачу, що немає за що зачепитися, аби однозначно визначити, в якій із європейських країн я перебуваю. Хоча окремі натяки надибав. Це деревця сортів «ранет Симиренка» і «сніжний кальвіль» (цікаво, що раніше останнього прагнули позбутися, а тепер, навпаки, попит на нього зростає). Проте решта зимових сортів — імпортні.
Воно, власне, як: саджанці брали з вітчизняних розсадників, проте назва сорту красномовно свідчить про його походження: «джонаголд», «айдаред», «голден делішес», «ред делішес», «флоріна», «чемпіон», «Гренні Смітт» тощо. Схема посадки, технологія догляду — теж загальноприйняті у сучасній світовій практиці. Виходить, що в цій галузі один в одного «списують» більш заповзято і старанно, ніж учні або студенти. Своїми залишаються, мабуть, лише зошит і каліграфія, себто ∂рунти і кліматичні умови.
Від досвідчених садівників не раз доводилося чути, що сірі підзолисті грунти Вінниччини найбільш придатні для вирощування яблук. За вмістом сухих речовин, амінокислот, а у світі цей критерій цінують вище за вміст цукру, подільське яблуко вигідно вирізняється серед інших. Соком з них за кордоном поліпшують якість соків, вироблених в інших країнах. Також агрономи зауважували, що вінницькі сади обприскують препаратами проти шкідників і хвороб удвічі менше, ніж у європейських садівничих державах, наприклад, у Польщі. Не тому менше, що ми бідніші, а тому, що наш клімат менш вологий.
З-поміж європейських держав вони не випадково назвали Польщу. Вона зробила стрімкий розвиток своєї галузі і тепер на українському ринку є основним конкурентом для місцевих. Також постачає до нас яблука Молдова, яка за колишнього СРСР була конкурентом яблуневої Вінниччини, персикового Криму, черешневого Мелітополя. Ну, а що ж ми?
Вміти не лише готувати, а й подати
За моїми спостереженнями, з минулої осені і дотепер уперше за останні роки майже в усіх вінницьких супермаркетах постійно реалізують вітчизняні яблука. А чотири тутешніх господарства постачають свою продукцію у супермаркети Києва. Це добра ознака, що нарешті у потужній мережі поряд з імпортованими є вітчизняні фрукти, і споживач може вибрати, які йому до вподоби.
За даними корпорації «Вінницясадвинпром», її господарства минулої осені відпускали зимові сорти яблук по 4–5 грн/кг, нині — по 6–8 грн. Тож і в закладах торгівлі вони дешевші за імпортні. Власне, в ціноутворенні на фрукти мають місце специфічні нюанси, за яких вартість продукції лише певною мірою засвідчує її якість. Водночас споживачеві нерідко бракує повної інформації.
Принагідно зауважимо, що в Україні добрі і давні традиції садівництва. Зокрема, ще у ХІХ столітті на Вінниччині галузь набула такого розвитку, що її яблука користувалися неабияким попитом на відомій на той час Санкт-Петербурзькій біржі. Згадаймо й те, що з краю їх вагонами відправляли у різні куточки СРСР. І тепер наші яблука користуються попитом в Білорусі, Казахстані, Росії.
За словами гендиректора корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолія Семенюка, наша країна може повністю забезпечувати потребу в яблуках, без імпорту. Він знає, що каже. Садівничі господарства області виробляють 35% яблук організованого сектору економіки держави. Себто кожне третє вітчизняне яблуко має вінницьку прописку. Цікаво: а чи за усіма параметрами воно конкурентне?
Нині майже половину від загальної площі садів у господарствах області становлять молоді високоінтенсивні сади, які починають плодоносити на другий-третій рік. «Ми вже в Європі, тому що за якістю плодів і сортами можемо конкурувати з такими країнами, як Польща, Голландія, Німеччина», — зазначив А. Семенюк.
Звісно, важливо вміти не лише готувати, а й подати. А тому протягом останніх років область збільшила кількість фруктосховищ, які можуть прийняти 40% від обсягу зібраних яблук.
Тобто приблизно стільки їх, так би мовити, свіжими постачається у торговельну мережу взимку та навесні. Хоча сучасне холодильне обладнання коштує неабиякі гроші, цього року в господарствах будуватимуть сучасні сховища.
Насамкінець зауважу, що під набуття садівничою галуззю нової якості підставила своє плече держава, щоби споживач отримував добру продукцію і в достатній кількості.
КОМПЕТЕНТНО
Валентина ЗАЙЦЕВА,
головний державний санітарний
лікар Вінницької області:
— Звичайно, в яблуках є певний вміст препаратів, якими дерева обробляють проти шкідників і хвороб. Але без цього забезпечити потребу населення у фруктах неможливо. Навіть у домашніх садах люди застосовують засоби захисту рослин. Проте аналізи, які ми робимо, засвідчують, що в останні роки фруктова й овочева продукція стала набагато кращою. Річ у тім, що сучасні засоби захисту діють цілеспрямовано, наприклад, якщо призначені для кори дерева, то діють лише на неї, а тому не акумулюються в такій кількості у плодах, як було раніше. Чому яблука зверху ніби трохи жирні? Бо перед закладкою на зберігання їх покривають спеціальною речовиною. Вона не шкідлива для здоров’я. За період тривалого зберігання кількість вітамінів у них, безперечно, зменшується приблизно на 20%. Але все одно яблука дуже корисні, бо містять комплекс вітамінів, залізо, пектин тощо. Раджу їсти яблука печеними — це, зокрема, важливо для шлунково-кишкового тракту. До речі, якщо систематично споживати одне-два яблука на день, можна продовжити собі життя на п’ять–десять років.