РІШЕННЯ
На Івано-Франківщині в кожній школі працюватиме медсестра
Донедавна до більшості сільських навчальних закладів Прикарпаття медичні сестри і лікарі, як правило, тільки навідувалися, та й не в усіх школах райцентрів постійно працювала медсестра. Чи правильно це, особливо після непоодиноких смертей учнів на уроках фізкультури?
Тож коли голові Івано-Франківської облдержадміністрації Михайлові Вишиванюку, який запропонував ввести штатну одиницю медсестри в кожну школу, а у великі середні навчальні заклади — оклади лікаря, спробували доводити, що на це немає коштів, він відповів однозначно: «Зарплата медсестри не така велика, щоб зробити дірку в бюджеті, а життя дітей дорожче від такої економії».
— Наскільки це питання своєчасне, — наголошує начальник обласного управління освіти Зінаїда Болюк, — переконалися нещодавно на гіркому досвіді сусідньої області, де восьмикласник на уроці фізкультури під час здачі нормативу з бігу на 60 м загинув від розриву серця. Дитина хворіла, були висновки і рекомендації кардіохірурга, відповідний припис щодо занять фізкультурою, а простежити за цим було нікому. Крайнього, звичайно, знайдуть, але дитини не повернеш. Держава повинна піклуватися про молоде покоління, адже в майбутньому це і призовники, і матері.
Випий пігулку, яку лікар призначив
У 2011-му навчальному році 80% прикарпатських шкіл почали навчальний процес із сотнями медсестер. Тільки в сільських школах, де кілька учнів (громада не дала дозволу на їхнє закриття) дітьми опікується фельдшер амбулаторії чи ФАПу, там, де менше 50 школярів, медсестра працює на пів-окладу.
Жоден з понад 12,5 тисячі першокласників не сів за парту без медогляду. Медсестра доводить до відома вчителів фізкультури застереження лікаря, пильнує з відома батьків за вживанням дитиною ліків під час перебування в школі, допомагає виконувати приписи вузьких спеціалістів, наприклад, фтизіатра, після відповідних результатів щеплень, їхньою періодичністю, якістю медоглядів, організовує і проводить медичну просвіту з дітьми, батьками й учителями.
Щоб не пропустити захворювання, без регулярних медоглядів не обійтися. Фото УНІАН
Як підкреслив начальник Галицького управління освіти Івано-Франківщини, депутат районної ради Василь Матіїв, жоден із його колег у раді чи працівників районної виконавчої влади не засумнівався, виділяючи на освіту понад 40% з місцевого бюджету. Так вдалося ввести 20 повних окладів медсестер у школах, де понад 100 учнів, і по 0,5 окладу у 14-ти з не менш як 50 з усіх 56-ти середніх навчальних закладів району. Тільки там, де вчаться менше десяти школярів, немає штатної одиниці медика.
У Комарівській сільській школі медпрацівник, окрім традиційних медоглядів, контролю за шкільним меню, медкнижками кухарів та вчителів, профілактичних бесід на виховних годинах, здійснює контроль за виїздами шкільного автобуса, підписує разом із директором відповідні документи про стан здоров’я водія.
Повна відповідальність за здоров’я
А ось що розповідає про свою нову ділянку роботи колишня працівниця опікового центру медсестра галицької школи Тетяна Миронова: «Тепер працюю з півтисячею дітей різного віку, а головне — не доводиться бігати в різні кінці міста і різні школи, як це було донедавна, а користі мало. Маю тут повний оклад і повну відповідальність за здоров’я колективу. Трапляється щодня різне: від «поранився» — треба рану обробити — до «болить живіт чи голова». Останні симптоми, переконалася, найчастіші у п’ятикласників — перехід від однієї вчительки до багатьох для них своєрідний стрес. Іноді просто поговоримо з ними про те, чого не можуть сказати вчительці чи батькам, — заспокоюються, знаходимо разом стиль поведінки з ровесниками і дорослими».
Старшокласники настільки часто навідуються до кабінету медсестри, що залюбки відремонтували їй прилад для зважування та вимірювання зросту. Це потреба в щорічних профілактичних шкільних медоглядах.
На порядку денному прикарпатської освіти — врегулювання обсягу коштів та визначення набору ліків першої медичної допомоги. Чекають свого розв’язання сигнали шкільних медиків про потребу вживання дітьми препаратів йоду, антиструміну (як ми свого часу організовано пили риб’ячий жир у школі), бо почастішали проблеми дітей із щитоподібною залозою.
Для культивування здорового способу життя, впевнена Зінаїда Болюк, також потрібні в кожній школі спортзали, відкриті спортивні майданчики. Їх на Прикарпатті мають тільки 45% шкіл. Її колега з Галицького району додає: «Людина в білому халаті покликана виховувати в дитини довіру до медицини і вміння полюбити себе настільки, щоб принаймні не нехтувати власним здоров’ям».