Оскільки агресор на окупованих територіях знищує сільгосппідприємства, вивозить аграрну техніку і зерно, блокує морські порти, дехто з острахом дивиться в майбутнє, боячись нестачі продовольства, а то й можливого голоду. Однак, як переконують хлібороби, такого просто не може бути, оскільки стан посівів зернових, загальна картина весняної посівної кампанії  вселяють упевненість: Україна буде з хлібом і до хліба теж матиме. 

Приміром, на Черкащині, яка рік у рік одержує високі врожаї зернових культур, й цього року аграрна галузь працює результативно. Як свідчать фахівці, озимі культури перебувають у доброму стані. Фітосанітарний стан посівів контрольований. Хлібороби  завершили підживлення озимих культур та ріпаку. Закінчено й сівбу ярих культур.

Хлібом і овочами забезпечимо

На агропідприємстві в Мошнах, недалеко від обласного центру, недавно посіяли соняшник і горошок. Попри затяжну весну, несприятливу погоду розповів агроном Назар Крещенко, механізатори надолужили відставання  і, працюючи позмінно, своєчасно впоралися із завданням. На гороховому полі, засіяному два тижні тому, вже милують око рівні рядки сходів. Чітко дотримуючись сівозміни, тут планують, як зауважив директор агропідприємства Ігор Кропивник, одержати високий урожай зернових, картоплі та овочів. Площ під продовольчими культурами не зменшували.

Велику відповідальність перед усією країною відчуває кожен, хто нині вкладає працю в майбутній урожай. «Ми готові працювати день і ніч, щоб війна закінчилася, щоб хліб  був на столі», — упевнено каже тракторист із Червоної Слободи Олександр Гордєєв. Трудівники села прагнуть засіяти кожен клаптик землі, аби він працював на громаду і всю країну.

Жителька сусіднього села Леськи Людмила Будак понад десять років успішно вирощує полуниці. Торік вона в кілька разів розширила посадкові площі, аби збільшити валовий збір ягід. Нині на її плантації сім сортів полуниць. Людмила сподівається нагодувати й приїжджих, і місцевих жителів.

Черкащина, за словами керівника  обласної військової адміністрації Ігоря Табурця, у стислі агротехнічні строки упоралася із сівбою ярих зернових. Як і планували, чималі площі господарства відвели під пшеницю, ячмінь та овес. Загалом ярими зерновими та зернобобовими культурами в області засіяно близько 476 тисяч гектарів. Завершують роботи на ланах буряків,  кукурудзи, соняшнику. За попередніми даними, очікується збільшення посівів технічних культур на 4,8% (їхня площа становитиме  понад 381 тисячу гектарів, зокрема соняшнику — 245 тисяч).

Своєчасно і в повному обсязі провести посівну кампанію в області не завадили й певні проблеми з пальним, яким аграрії запаслися заздалегідь.  В умовах проблем з експортом чимало фермерів обирають ті культури, які можуть бути затребувані на внутрішньому ринку. Магазини забезпечені всіма продовольчими товарами. Ситуація в торгівлі вирівнялася з довоєнною. Черкащина залишається одним із головних хабів забезпечення продовольством територій, де тривають бойові дії, і для тих регіонів, які постраждали.

Подбати про продовольчу безпеку всіх українців закликав президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України (досі — очільник фермерів Черкащини) Віктор Гончаренко: «З війною життя не зупинилося, воно триває. Настав важкий і відповідальний момент у житті кожної української родини. Проблем виникає багато. Однак продовольча безпека — одна з найголовніших, яка потребує розв’язання. Розуміючи це, на Черкащині та в інших регіонах максимально засівають поля й засаджують присадибні ділянки. Збільшують площі під картоплею та овочами. Виникає нагальна потреба подбати кожному про забезпечення своєї родини харчами. Щоб запобігти продовольчій кризі, у сільській місцевості та приватному секторі міст жителі беруть курс на утримання свійської птиці та худоби. Добре, що кормова база для цього на місцях достатня».

 Життя тримається на взаємодопомозі

Працюючи на перспективу, дбаючи про продовольчі запаси, аграрії та місцеві громади не забувають і про сьогодення. Зокрема про забезпечення  продуктами харчування внутрішньо переміщених осіб із зон бойових дій, а таких людей на Черкащині чимало. Територіальні громади разом з військовими адміністраціями організували для них гуманітарну допомогу.

Приміром, у Звенигородському районі переселенців нині перебуває близько 30 тисяч. Найбільше їх прийняли місто Ватутіне, колишні районні центри, Вільшана, Бужанка та інші села. У кожній громаді активно діють центри прийому переселенців, які взяли на себе розв’язання їхніх проблем. Фактично всі працівники місцевих рад та депутати стали волонтерами, які допомагали приїжджим облаштуватися.

Окрім тимчасового прихистку, одягу та взуття, іншої першочергової допомоги, приїжджі одержують борошно. Голові Матусівської громади Лесі Шаповал приємно було чути від тих, хто тимчасово покинув домівки, подяки за підтримку харчами. Серед приїжджих є й такі, хто передав своє борошно на потреби Збройних сил України.

Військова адміністрація району разом з територіальними громадами багато роблять для забезпечення продуктами харчування внутрішньо переміщених осіб, а також підготовки та відправлення гуманітарних вантажів для потреб ЗСУ. На добровільних засадах відповідно до власних можливостей підприємці, сільськогосподарські товаровиробники та жителі громади активно допомагають армії.

Проте запаси продуктів харчування не безмежні. З огляду на це руку допомоги звенигородцям недавно подала Волинська обласна військова адміністрація. Вона спрямувала вантаж пшеничного борошна для безоплатної видачі переселенцям у населені пункти територіальних громад Звенигородського району. Розподіл продовольства між територіальними громадами для внутрішньо переміщених осіб проведено з урахуванням кількості громадян та сформованих уже громадами власними силами запасів продуктів харчування.

Підтримка регіонального виробника

Як розповіли в департаменті регіонального розвитку обласної військової адміністрації, цими днями у Черкаський та Золотоніський райони для внутрішньо переміщених осіб передано гуманітарний вантаж — понад 21 тисячу упаковок мініхлібців від регіонального виробника. Допомогу одержують переселенці, евакуйовані з населених пунктів інших регіонів України,  де  відбуваються бойові дії, та з територій, які перебувають в окупації.

Така допомога стала можливою завдяки американській  програмі «Конкурентоспроможна економіка України» (USAID КЕУ), яка залучає українські малі та середні підприємства до підтримки виробників продукції харчування. А також завдяки співпраці Черкаської області із Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.

У межах ініціативи місцеве підприємство ТОВ «Дінатекс Альфа» отримало від USAID КЕУ грант на виготовлення мініхлібців для внутрішньо переміщених осіб та центрів для тимчасового розміщення переселенців у Черкаській області. Координацію співпраці та спрямування гуманітарного вантажу до громад Черкаського та Золотоніського районів здійснювали департамент регіонального розвитку обласної військової адміністрації та районні військові адміністрації. У межах подальшої співпраці незабаром заплановано передачу ще частини гуманітарного вантажу іншим громадам області для підтримки внутрішньо переміщених осіб.

Продукти харчування, засоби гігієни, медичне обладнання та інші необхідні речі надходять у  райони. Мета цього — допомогти тим, хто вимушений був полишити власне житло й оселитися на Черкащині. Лише за тиждень районам і територіальним громадам краю обласна військова адміністрація організувала підвезення 122 тонн гуманітарної допомоги. Зокрема, 116 тонн різноманітних харчових продуктів, 1,2 тонни засобів гігієни, 4,7 тонни інших необхідних речей, зокрема й дитячих товарів.

На Черкащині активно діє Національна платформа продовольчої безпеки, цінність якої полягає в доступі користувачів до актуальної інформації та формуванні безпосередніх зв’язків між підприємцями. В особистому кабінеті можна укладати угоди між покупцем і постачальником та замовляти логістичні послуги.

Насамкінець. З огляду на ухвалені нещодавно законодавчі зміни, спрямовані на поліпшення життєздатності аграрного сектору України, як вважають у Міністерстві аграрної політики та продовольства,  українцям не потрібно боятися продовольчої кризи. Їсти буде що. Наша країна має запаси пшениці на два роки, олії — на п’ять років, кукурудзи — на півтора. Сподіваємося, що  нинішні труднощі не похитнуть продовольчу безпеку нашої країни, а сільське господарство отримає нове дихання після завершення воєнних дій.