Олексій МАКЕЄВ офіційно розпочав роботу Послом України в Німеччині 24 жовтня. Часу на роздуми в дипломата не було: того самого дня в Берліні проходив Українсько-німецький бізнес-форум за участі голів урядів обох держав, наступного дня — Міжнародна конференція з відновлення України під егідою G7, у якій цього року головує ФРН, а далі — сповнені численних зустрічей, делегацій і поїздок робочі будні.
Роботи дуже багато, адже Німеччина завжди була важливим партнером України, а нині її підтримка для нас особливо важлива.
Підсумок перших півтора місяця своєї роботи в Берліні Посол підбив в інтерв’ю Укрінформу.
— Пане Посол, розкажіть, будь ласка, якими були перші тижні роботи на посаді очільника дипломатичної місії у ФРН, з ким зустрілися, де побували?
— Зустрівся майже з усіма за невеликим винятком: членами федерального уряду, усіма керівниками демократичних партій і фракцій парламенту.
Останні три сесійні тижні фактично провів у приміщеннях німецького Бундестагу, тому що нам дуже важливо було, щоб було ухвалено резолюцію щодо Голодомору: це потребувало роботи і з проєктом документа, і з керівництвом фракцій. Ця робота, як усі знають, завершилася успішно.
Я відвідав з візитом одну федеральну землю — Північний Рейн-Вестфалія. Зустрівся із прем’єр-міністром, міністрами, керівником парламенту, обербургомістрами деяких міст, узяв участь у відкритті виставки про російські воєнні злочини в Україні, а також був на підписанні угоди про партнерство між Кельном і Дніпром (саме підписання відбувалося у відеоформаті). Окрім того, взяв участь у відкритті фотовиставки «Україна з Мрією в серці», присвяченої літаку «Мрія», в аеропорту «Лейпциг/Галле».
На наступний рік уже планую візити, зокрема в січні хотів би відвідати Гамбург і Мюнхен.
Провели важливу конференцію генеральних консулів. Таку конференцію проводили дуже давно, ми навіть не змогли згадати, коли всі збиралися разом. А це надзвичайно важливо, тому що нам потрібно було правильно з точки зору менеджменту скоординувати зусилля, можливо, переформатувати стиль роботи консульств і процедур, які ми застосовуємо, щоб відповідати потребам у консульському захисті наших співгромадян.
Справді, першого ж дня мого офіційного призначення відбулася велика конференція з питань відбудови України за участі канцлера та прем’єр-міністра. Відбулося кілька важливих візитів, зокрема минулого тижня в Берліні були міністр юстиції і Генеральний прокурор, делегації народних депутатів, МЗС і громадянського суспільства.
Загалом як наслідок процесів, які почалися раніше, Німеччина починає дивитися на Україну іншими очима. Передовсім завдяки успіхам ЗСУ, але й дипломатії також. Дипломатії класичній, зусиллям Президента.
— Ви згадали підписання угоди між Кельном і Дніпром. Ваша німецька візаві Посол ФРН в Україні Анка Фельдгузен заявила, що німецькі міста дуже зацікавлені в розбудові партнерських відносин і наданні безпосередньої допомоги українським містам. Можете розповісти про таку співпрацю детальніше?
— Це важлива тема, яка належить до моїх пріоритетів у роботі.
У нас є 112 оформлених документально партнерств, 30 з них виникли вже після 24 лютого. Хочу, щоб таких міст було принаймні 224 наступного року.
Є дуже багато яскравих партнерств, наприклад, між Дюссельдорфом і Чернівцями, Лейпцигом і Києвом, коли мери спілкуються безпосередньо один з одним і знають, як найкраще допомогти одне одному.
Ми домовилися з моєю колегою в Україні Анкою Фельдгузен, що працюватимемо з обох сторін над розширенням таких партнерств. Інтерес величезний.
— Ви вже встигли налагодити плідні стосунки з бургомістром Берліна Францискою Гіффай. Зокрема, ви разом відкривали різдвяний ярмарок у Шарлоттенбурзі (район Берліна. — Ред.), який свого часу відкривав Київський міський голова Віталій Кличко.
— Це дуже важливо, тому що в Берліні працює посольство, тут живуть усі співробітники і понад 100 тисяч українців, переважно біженці.
Ми зустрілися з пані бургомістром, говорили про практичні речі: як облаштовувати наших співгромадян, які шукають захисту. Було знайдено певні важливі рішення. Зокрема, відкрито першу українсько-німецьку школу для українських дітей. Це стане унікальним для Німеччини пілотним проєктом, у межах якого учні навчаються німецькою та українською мовами та отримують атестати про повну загальну середню освіту обох країн.
Ми також дивимося на те, як Берлін як один з хабів, куди прибувають українці, справляється із завданням облаштування. Насамперед ідеться про відведення приміщень для проживання. Там, звичайно, без проблем не обходиться.
— Зустріч консулів і генеральних консулів, яких ви зібрали в Берліні, звісно, теж була спрямована серед іншого на розв’язання проблем, які створює значне збільшення кількості наших співвітчизників у Німеччині. ФРН прийняла до мільйона українських біженців і, схоже, їх потік може ще збільшитися взимку. Це виклик не лише для Німеччини, а й для наших дипломатичних представництв тут.
— Більш як мільйон. Із 24 лютого вдесятеро зросла кількість українських громадян у Німеччині, а кількість консульських співробітників збільшилася на 10 відсотків. Звичайно запит на консульські послуги змінився, тому що ті громадяни, які виїжджали на початку повномасштабної агресії, були часто без документів або зі старими, не біометричними паспортами. Відповідно, найбільш запитувана нині дія — це видача нових паспортів. Паспорти виробляють в Україні, а ресурси наших консульських установ — це один-два апарати для зняття відбитків пальців. Тобто ми на межі можливостей. Дуже важко записатися на слоти (визначений в електронній черзі день та час відвідання консульського відділу. — Ред.) в посольство.
Ми підрахували: якщо всі наші консульства та паспортні робочі місця були б завантажені 24/7, то нам потрібно було б шість років, щоб виготовити всі паспорти, які українці хочуть отримати.
Тому ми реструктуризували в межах можливого наші зусилля. Приміром, тепер на паспорти можна подаватися до будь-якої консульської установи України, а не лише в межах консульського округу, в якому мешкає громадянин.
— Визнання Бундестагом Голодомору геноцидом українського народу — без перебільшення історична подія. Україна намагалася добитися цього протягом років, але весь час натикалася на неготовність до такого кроку. Але останніми місяцями в німецькому політикумі багато чого змінилося в ставленні до України. Тож на які ще прориви можемо сподіватися? Подейкують, у Бундестазі обговорюють питання про підтримку ідеї створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину російської агресії, а до цього в Берліні поки що ставляться досить обережно.
— Те, що резолюцію щодо Голодомору підтримали не тільки фракції партій урядової коаліції, а й опозиція, тобто фактично всі демократичні фракції, проголосували за узгоджений ними всіма текст, трапляється в Бундестазі нечасто. І нечасто стосовно України. Але це показово, тому що в німецькому Бундестазі насправді серед демократичних партій немає жодних суперечностей стосовно того, що Україну треба підтримувати.
Я докладатиму всіх зусиль, щоб саме з цього виходили німецькі політики і аби схвалювали саме об’єднані проєкти заяв.
Із моїх розмов з депутатами в мене склалося враження, що вони поділяють такий підхід, тому що з точки зору цінностей нічого сперечатися стосовно України.
Але, звичайно, важливі деталі. Тож потрібна предметна робота з депутатами, урядом, щоб змінювати позиції, поліпшувати їх в бік підтримки України. Це частина завдань всієї моєї команди в посольстві.
Щодо Голодомору було проведено велику роботу, починаючи з контактів Президента з канцлером і федеральним президентом, Голови Верховної Ради з президенткою Бундестагу, між міністрами закордонних справ (зокрема, спільне відвідання Меморіалу жертвам Голодомору в Києві під час візиту Анналени Бербок). Це все частинки пазла, який ми обережно складали, зокрема за участі нашої громади тут.
Саме таку роботу і далі проводитимемо з Бундестагом і урядом.
Я б не став зараз анонсувати якісь доленосні рішення, але ту тему, яку ви порушили, про підтримку Німеччиною створення трибуналу щодо злочину агресії, ми також просуваємо. Минулого тижня в Берліні була група народних депутатів, представників МЗС із послом з особливих доручень Антоном Кориневичем, представники громадянського суспільства. Триває робота, щоб Німеччина підтримала створення такого трибуналу. Політичні заяви важливі, але важливі й кроки на підтримку.
Я впевнений, що Німеччина обов’язково підтримає створення такого трибуналу, тому що в останній заяві міністрів юстиції G7, які зустрічалися в Берліні також минулого тижня, чітко йшлося про необхідність притягнення росії до відповідальності за злочини, які вона скоює в Україні. А Німеччина — це держава з прекрасним розумінням того, що таке верховенство права, що означає міжнародне право.
— Питання, яке цікавить абсолютно всіх, — постачання зброї, і не просто зброї, а танків. Німеччина — один з найбільших постачальників озброєнь нам, але в питанні постачання танків Берлін постійно посилається на те, що має бути узгоджене рішення із союзниками. Чи говорили ви про це під час зустрічі з міністром оборони Крістіне Ламбрехт і чи плануєте відвідувати підприємства ВПК, на яких чимало запасів потрібного нам?
— Не зможу розповісти про зміст моїх зустрічей, тому що ми домовилися повідомляти лише про те, про що можемо повідомити. Як ви розумієте, розмови з високопосадовцями на тему графіків постачань, кількості — це не те, що можна обговорювати у пресі.
З іншого боку, хотів би звернути увагу, що тепер міністерство оборони ФРН почало публікацію на сайті федерального уряду регулярних звітів про те, що поставлено та що заплановано. Це тепер офіційна інформація. Приховують лише дату постачання та маршрути.
Можна побачити, що Німеччина постачає достатньо багато техніки і в планах продовжувати це робити. Це й постачання набоїв, і виготовлення нових систем ППО. Тож стежте за новинами. Ця техніка нам потрібна. І Німеччина це розуміє.
— І все-таки ви протягом тижнів обігравали тему фауни, леопардів і куниць (німецькою Marder), а нещодавно висловили думку, що німецька влада таки погодиться почати передавати нам наступальні озброєння, танки Leopard і Marder. Чи насправді є підстави сподіватися, що німці зможуть подолати психологічний бар’єр і небажання бути першими, так званий принцип kein Alleingang (не одноосібно)?
— Це одна з цілей моєї роботи і одна з цілей наших послів в інших державах.
Президент, міністр оборони, міністр закордонних справ постійно говорять про те, що нам потрібна серйозна броньована техніка для закріплення тих військових успіхів, які є на фронті, і для остаточного визволення нашої території.
Цей меседж дійшов до відповідальних в уряді та Бундестазі. У мене немає жодних підстав вважати, що хтось у Німеччині заперечує можливість постачання такої зброї. Ми працюємо над таймінгом. Потрібно надалі переконувати дуже багатьох, обговорювати деталі, перебувати в тісному діалозі стосовно реальної ситуації на фронті, вибудовувати ланцюги постачання самої техніки, її обслуговування. Такі розмови фахівці ведуть постійно. І ви знаєте, що Німеччина робить достатньо багато для тренування наших Збройних сил.
Тому постачання техніки, логістична підтримка, навчання для ЗСУ — все це в центрі уваги, а також розмов з німецькою індустрією
ВПК. Я провів уже кілька таких розмов. Їх ведуть у трикутнику Україна — Німеччина — індустрія.
— Зрозуміло, що Німеччина багато нам нині передає, але попри війну триває і нормальна двостороння торгівля, щоправда, очевидно, обсяги її впали порівняно з довоєнним рівнем. Що можна сказати про двосторонню торгівлю в умовах війни?
— За вісім місяців, січень — серпень 2022 року, обсяг двосторонньої торгівлі скоротився на 20% і дорівнював 4,5 мільярда доларів. Негативне сальдо — 1,7 мільярда доларів.
Насправді проблеми великі. Із розмов з німецькими підприємцями, які мають представництва в Україні, зрозуміло, що дуже багато з них зупинилося, багато залишилося на тимчасово окупованих територіях; дуже багато змушені були вивезти людей, багато не можуть функціонувати через заборону на виїзд з України співробітників-чоловіків. Для нас важливо запропонувати рішення, щоб бізнес продовжував функціонувати. Це обговорювали зокрема під час конференції з питань відбудови, в який спосіб надавати страхування військових ризиків і подібне.
Для мене дуже важливим було те, що канцлер під час цієї конференції чітко закликав інвесторів вкладати в Україну, тому що інвестуючи в Україну, вони інвестують у майбутню країну ЄС.
Ми ж закликаємо німецький бізнес робити спільні проєкти зараз, тому що відбудова починається не після Перемоги, вона починається просто зараз. Це стосується спільних проєктів із відбудови інфраструктури, шкіл, дитячих садочків, житлових будинків або побудови місць для розташування тимчасово переміщених осіб. Я це зроблю одним із пріоритетів уже на початку наступного року.
— Особливо важлива для нас підтримка в галузі енергетики в зимовий період на тлі терористичних дій рф з руйнування інфраструктури. Чим тут допомагає Німеччина?
— Німеччина дуже активно долучилася до координації зусиль усередині країни та на європейському рівні стосовно постачання нам генераторів, трансформаторів і всього, що потрібно для відбудови енергетичної інфраструктури.
Цього року лише з Німеччини надійшло 2400 генераторів різної потужності. Це достатньо великі цифри.
Під час нещодавньої розмови канцлера із Президентом Зеленським було оголошено про надання 56 мільйонів євро та 360 генераторів, які буде поставлено незабаром. Це підсумок роботи протягом останніх кількох тижнів.
— І наостанок: як би ви охарактеризували свій стиль роботи?
— Думаю, стиль описуватимуть радше журналісти, а не я сам.
Я дуже відкрита людина. Для мене надзвичайно важливо будувати відносини з усіма політиками, з тими, хто приймає рішення в цій країні, на основі довіри. Для мене надзвичайно важливий довірливий діалог і щоб ця довіра поширювалася на керівництво держави.
Коли ми знаємо наші цілі, коли можемо порівняти наші тези, наші позиції, коли можемо знайти спільні підходи та звести нанівець будь-які сумніви одне одного, тоді в нас обов’язково буде прогрес.
Ольга ТАНАСІЙЧУК,
Укрінформ, Берлін
(Надруковано зі скороченнями)