Приїзд Надії Савченко до Страсбурга став тут однією з головних медіа-подій. Більшість журналістів, серед яких чимало представників російських ЗМІ, прибули на сесію заради висвітлення участі колишньої бранки Кремля, члена української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи Надії Савченко.
Переможемо лише разом!
Її звернення до депутатів ПАРЄ під час відкриття асамблеї було емоційним і справило враження на аудиторію. Україна платить життями своїх громадян за спокій Європи і розраховує на тверду підтримку Заходу в конфлікті з Росією, заявила Надія Савченко. «Путін хотів, щоб я потрапила до вас лише через 22 роки, і моє звільнення не було його кроком назустріч, а було проявом його зверхності», — прокоментувала вона своє звільнення з російської тюрми. Делегатка переконана, що люди, відповідальні за її викрадення, а також викрадення інших українців і кримських татар, «повинні відповідати за це в Європейському суді з прав людини».
Надія Савченко закликала депутатів ПАРЄ не повертати права делегації Держдуми РФ в асамблеї. На її думку, країна, яка в межах Будапештського меморандуму обіцяла Україні гарантувати спокій і безпеку, завдала їй «удару в спину». Тому делегацію держави, яка не поважає прав людини та ігнорує міжнародне право, не можна повертати в ПАРЄ, переконана Надія.
Україна перебуває на передовому рубежі вогню і платить за спокій Європи життями своїх громадян, тому необхідно, «щоб ви нас підтримали своєю твердою позицією», — сказала українська депутат, додавши, що не бажає жодній країні «мати такого сусіда, як Росія». «Ми переможемо лише разом», — наголосила вона.
Довгий шлях до великих звитяг
Історію викрадення і тюремного ув’язнення Надії Савченко в російській тюрмі згадували в кількох резолюціях ПАРЄ як кричущий факт порушення прав людини Російською Федерацією. І ось нарешті Надія отримала змогу особисто виступити на засіданні комітету асамблеї з питань міграції, членом якого вона є, і взяти участь в постобговоренні резолюції «Занепокоєння гуманітарного характеру щодо людей, які потрапили в полон під час війни в Україні», яку ухвалила асамблея у квітні.
«Дякую, що боролися за мене», — звернулася Надія Савченко до колег з міграційного комітету і додала, що вона рада своїй свободі. Але водночас їй важко, оскільки ще не всі українські полонені на волі. На її думку, серед людей, які потрапили в полон через війну в Україні, треба розрізняти три категорії. Перша — це ті, яких, як і її, викрали і незаконно вивезли на територію Росії. Друга — представники кримських татар, яких окупаційна влада Криму кидає за грати з політичних міркувань. І третя — полонені на окупованому Донбасі, доля яких, переконана Савченко, перебуває в руках Москви, бо так звана влада самопроголошених республік не має жодного впливу на процес їхнього звільнення. «Я готова боротися за кожного полоненого, і не лише українця, бо я — солдат, тож знаю ціну людського життя», — сказала українська депутатка.
Колеги Савченко аплодисментами вітали її на засіданні комітету. Проте, як зауважив литовський депутат Егідіус Варейкіс, звільнення Надії — «це велика перемога для ПАРЄ, але замала для Європи, бо Крим і досі залишається під російською окупацією, а Донецьк і Луганськ — не під контролем української влади». Він наголосив: «Сумний досвід» ПАРЄ показує, що ухвалення кількох резолюцій не достатньо для того, щоб досягти змін. Нам у комітеті треба ще багато і напружено працювати. І я сподіваюся, що ви готові до такої праці, бо як ніхто знаєте, що і як треба робити», — звернувся до Надії Савченко литовський політик.
Коли українська делегатка почала відповіді на репліки й запитання своїх колег, то перейшла на російську мову. Для того, пояснила, щоб російські журналісти, перекладаючи її слова, не перекрутили їхній зміст. «Для цього я говоритиму мовою країни, в якій наді мною знущалися, але немає поганих країн, є погані люди», — сказала Надія. Вона запевнила своїх колег, що готова невтомно працювати в межах асамблеї як депутат, як експерт, готова залучати до роботи тих, хто пройшов через полон і ув’язнення, аби всі полонені повернулися додому. Надія Савченко ще раз наголосила, що заради цього вона готова до переговорів з російською стороною і з сепаратистами, оскільки знає, «що кожен день в полоні — це життя на межі».
Ми в Google+