Нещодавно Президент Володимир Зеленський підписав ухвалений у парламенті Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану», яким дозволено націоналізацію таких установ.

Цим нормативним актом запроваджено механізм виведення з ринку банків, власниками яких є підсанкційні особи. Проте фактично під чинність цього закону підпала поки що лише одна фінансова установа — Sense Bank, або «Сенс Банк» (багатьом відомий як колишній «Альфа-Банк»).

20 липня стало відомо, що на підставі рішення правління Нацбанку України Фонд гарантування вкладів фізосіб запроваджує тимчасову адміністрацію у цій фінансовій установі. А в суботу, 22 липня, Міністерство фінансів України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб викупили 100 відсотків акцій банку. Про це йдеться на сайті Національного банку України. Головою правління призначили Дмитра Кузьміна.

Під чинність закону можуть потрапити й інші системно важливі банки України в разі запровадження санкцій щодо їхніх власників. «Урядовий кур’єр» розпитав фахівців про  специфіку й проблеми виведення таких фінустанов з ринку та їхньої передачі під опіку держави.

Задля стабільності

 «Фактично мета цього документа — забезпечення стабільності банківської системи в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні у зв’язку з воєнною агресією російської федерації проти нашої країни, а також захист прав та інтересів вкладників й інших кредиторів банків. Але є істотний негативний момент: збільшення частки державних банків в активах банківської системи України. Тобто держава ще більше посилить свої позиції на вітчизняному  ринку, що цілком ймовірно може підвищити ризики, які притаманні державному управлінню. Серед таких ризиків неефективність управління націоналізованим банком, що може призвести до збитків бюджету»,— вважає голова правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва Максим Тютюнников.

Укотре законодавець ухвалює норми, чинність яких поширюється на правовідносини, що формально виникли до моменту набрання чинності такого закону, вважає Олександр Руденко, адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери».

«Специфіка санкцій як заходу впливу та особливості виведення банків з ринку в період воєнного стану потребують саме таких непростих рішень. Однак підсанкційні власники істотної участі системно важливого банку, який буде виведено з ринку за цим законом, ймовірно, стверджуватимуть про порушення його положеннями статті 58 Конституції України. Згідно з ними, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи», — додає він.

Процедура чітка

Отже, нововведення закону — можливість виведення з ринку системно важливого банку за відсутності в нього ознак неплатоспроможності, якщо до фінустанови чи власника застосовано санкції (їх враховують і з боку України, й інших держав). Таку процедуру буде максимально прискорено.

До переліку суб’єктів, які братимуть участь у процедурі націоналізації, входять НБУ, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та Національний депозитарій України.

Спершу НБУ повідомляє про виведення з ринку системно важливого банку саму фінустанову, учасників банку та ФГВФО. Головний фінрегулятор оприлюднює на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку повний текст рішення з обґрунтуванням його ухвалення та надає для опублікування в газеті «Голос України» або «Урядовий кур’єр» відповідну інформацію.

«Далі НБУ звертається до уряду із пропозицією націоналізувати цей банк. Кабмін повинен не пізніше наступного дня після її отримання ухвалити рішення про виведення фінустанови з ринку (або відмовити в цьому). Потім ФГВФО запроваджує у банку тимчасову адміністрацію, встановлює над ним контроль. Нацдепозитарій України обмежує операції з акціями банку.  ФГВФО разом з Мінфіном та НБУ призначає голову, заступників та членів ради банку. Нацдепозитарій надає ФГВФО інформацію про рахунки, на яких лежать акції банку, і погоджує умови його продажу за 1 гривню. Мінфін надсилає копії угоди з купівлі-продажу Національному депозитарію України та надає розпорядження про переказ акцій на рахунок держави. Мінфін проводить оплату, а Нацдепозитарій — операцію з переказу акцій. Потім ФГВФО ухвалює рішення про припинення роботи тимчасової адміністрації й передає печатки та документи новопризначеному Мінфіном керівництву вже націоналізованого банку», — пояснює Максим Тютюнников.

Для пересічних клієнтів негативу не буде

Закон встановлює, що в період воєнного стану в Україні ФГВФО відшкодовує кошти кожному вкладникові системно важливого банку.

«Якщо стосовно такого ухвалено рішення про його виведення з ринку з підстав та в порядку, встановленому законом, у повному розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак закон не встановлює такого самого правила щодо виплати вкладів клієнтам цієї фінустанови після закінчення воєнного стану в України. Імовірно, це буде врегульовано іншим законом у майбутньому  залежно від фактичної ситуації», — вважає Олександр Руденко.

Справді, клієнти таких банків не мають відчути якихось значних змін, оскільки націоналізація — фактично лише зміна власника. Для бізнесу націоналізований банк навіть стає привабливішим, оскільки це означає підвищену довіру до держави як акціонера та відсутність санкцій до власників, що нівелює ризики санкцій щодо самого банку.

«Для фізичних осіб націоналізація теж не має бути відчутною, оскільки банк фактично продовжує працювати, щоправда, під іншим керівництвом. Поза тим, повернення банківських вкладів населенню під час воєнного стану та пів року потому гарантує держава, а тому причин для хвилювань клієнтів немає», — каже Максим Тютюнников.

Власників банків, які підпадають під санкції, втратять доволі цінні активи, тому прогнозуємо початок затяжних судових процесів, зокрема на міжнародному рівні.