Закарпатська область тилова, і на неї лягають особливі обов’язки у країні, яка воює. Чим живе цей край і що робить влада для допомоги фронту? Про це, кореспондент «Урядового кур’єра» розмовляє з начальником Закарпатської обласної військової адміністрації Віктором МИКИТОЮ.
«Переселенці — такі самі наші люди, як і всі»
— Закарпатська область досі майже не зазнавала обстрілів. Це інколи трактують так, начебто закарпатці не відчувають на собі болю, страждань війни, живуть не в унісон з населенням інших областей. Що можна відповісти на такі закиди?
— Наша область, як і сусідні на заході України, трохи краще захищена, оскільки випущені в західному напрямку ракети збивають над іншими регіонами — на півдні, сході чи в центрі країни. Ми не знаємо, скільки разів ворог хотів поцілити в об’єкти інфраструктури на Закарпатті. Але біль війни ми відчуваємо так само сильно, як і будь-який інший регіон. Чи не щодня в тих чи інших громадах ховають військових, і ми всі глибоко сумуємо за загиблими.
— До сьогодні в області залишається багато вимушених переселенців. Частина з них досі живе в гуртожитках та допоміжних приміщеннях шкіл, ліцеїв, вишів тощо. Як це відображається на роботі освітніх закладів у навчальному році, що розпочався?
— В області тепер офіційно зареєстровано майже 142 тисячі внутрішньо переміщених осіб, а загальна їхня кількість — 350—400 тисяч. Залишилося кілька освітніх закладів, де в незначній кількості мешкають переселенці, але це жодним чином не відображається негативно на навчальному процесі. Маємо запитання до самих цих людей: вони, облаштувавшись, уже не хочуть перебиратися в інші місця. Тривають переговори, і ми просимо їх усе-таки звільнити ці заклади і перейти до шелтерів. Таких закладів облаштовано вже 50, і в них можуть мешкати 4 — 5 тисяч людей. До переселенців у нас уважне ставлення, бо вони теж наші люди. Хочемо, щоб вони відчували турботу про себе на Закарпатті.
Релокація — системна і безперервна робота
— Переміщення бізнесу на Закарпаття з місць, де є загрози, — від початку війни це одна з найактуальніших тем. Як справи нині?
— Релокація бізнесу розпочалась у перші дні війни. Уже тоді ми вважали нашим першочерговим завданням збереження тих економічних потужностей, що опинилися в зоні бойових дій і була висока ймовірність їх втратити. Ми оглянули сотні різноманітних майданчиків в області й підготували каталог для бізнесу, який перемістився. Слід дякувати і місцевим підприємцям, які приймали і розміщували на своїх виробничих майданчиках партнерів по бізнесу. У цьому сприяли рішення уряду: залізниця тоді працювала безперебійно і безоплатно перевозила обладнання.
— Чи вироблено певну стратегічну лінію релокації?
— Більшість із 64 громад, що є в області, не були економічно суб’єктними, їх підтримували частково з обласного бюджету. Була змога розмістити релокований бізнес на їхніх територіях, і ми це цілеспрямовано робили. Мій заступник з економіки Василь Іванчо аналізував ситуацію, щоб зрозуміти, куди який бізнес краще спрямувати. Адже є в нас і низинна, і гірська, і напівгірська місцевості. До того ж потрібно дотримуватися екологічних вимог, адже ми хочемо, щоб Закарпаття залишалося туристично-рекреаційним регіоном. Усі підприємства проходили відповідну перевірку щодо цього.
Тим, котрі можуть забруднювати довкілля, зелене світло не вмикали. Натомість до нас активно перемістилися компанії з ІТ-галузі, деревообробні, швейні цехи і фабрики, підприємства з високими технологіями — з медичної галузі, фармацевтики тощо. Усе це спричинилося до своєрідного економічного дива, а саме стрімкого збільшення надходжень до обласного та місцевих бюджетів.
Якщо за три попередні десятиріччя область не могла обходитися без дотацій із центру, то нині ми фактично на самофінансуванні в усіх галузях, крім освіти та медицини, де отримуємо субвенції на зарплати. Усі громади економічно суб’єктні, й такими залишаться навіть після майбутніх змін у бюджетоутворенні — скасуванні ПДФО з військових для місцевих громад. Кожна з них працюватиме і в цих умовах, маючи економічне підґрунтя.
— Який загальний показник релокації бізнесу?
— Майже тисяча підприємств, за даними Мінекономіки, релокувалася загалом в Україні, а на Закарпатті їх приблизно 200. Однак у нас є ще стільки само нових суб’єктів господарювання, які фактично переїхали, але не змінювали місця реєстрації. Вони зареєстрували тут філію або інше приватне підприємство, але знаємо, що всі пройшли через нас, через наші рукостискання. Тож можемо стверджувати, що на Закарпаття релоковано і тут діють майже 400 компаній. Їм ми створили необхідні умови з інфраструктури, енергозабезпечення, допомогли у врегулюванні комунальних потреб. Підтримку надано всім бізнесам, і ця робота триває, вона системна.
— Як це позначилося на надходженнях до місцевих бюджетів?
— За час війни вони зросли на 127 відсотків, і це зростання суто економічне, без військового ПДФО. Темпи зростання надходжень за минулі місяці 2023 року порівняно з відповідним періодом торік становлять 120 відсотків.
— Ви голова палати регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України. Що вдається в цій царині?
— Надзвичайно продуктивна співпраця із землею Бурґенланд в Австрії. До нас надходили звідти пожежні машини, карети швидкої допомоги. Угорщина багато допомагала в оздоровленні дітей: там улітку побували майже 5 тисяч маленьких українців. Отримали із цієї країни пів сотні автобусів для пасажирських перевезень і, можливо, найближчим часом отримаємо спецтехніку. Усе це з нашої області відправляємо туди, де ця техніка потрібніша — в деокуповані міста й села, туди, де тривають бойові дії. Загалом 70 відсотків отриманої гуманітарної допомоги ми передали регіонам, постраждалим від війни.
Конфлікти провокуються ззовні
— Останнім часом спостерігається зростання напруженості в міжнаціональних відносинах. Як оцінюєте ситуацію, що склалася в цій царині?
— Корінь конфліктів — втручання російської федерації, яка прагне дестабілізувати ситуацію, використовуючи насамперед мовне питання. На сьогодні всі наші партнери-сусіди, а саме словаки, угорці, румуни, погоджуються з тим, що в Україні є державна мова і нею повинні володіти всі. І ніхто не забороняє говорити рідною — тією мовою, якою матінка співала колискову, яку увібрали з її молоком.
Ми додержуємося європейських норм у використанні мов національних меншин: комісії на урядовому й місцевому рівнях вивчають і узгоджують питання, що викликають стурбованість. Це робимо, щоб в Україні їх остаточно врегулювати на законодавчому рівні і щоб у найближчому майбутньому їх зняти повністю.
На фронт не з порожніми руками
— Ви досить часто виїжджаєте на фронт, до військовиків.
— Звичайно, їздимо туди не з порожніми руками. На всій лінії фронту стоять підрозділи із закарпатцями — захисниками України, зокрема дві наші бригади — 128 і 101. Підвозимо їм дрони, тепловізори, генератори та автомобілі, фінансуємо з бюджету. Вони самі ліпше знають, що їм потрібно. Шукаємо підприємців, які на спонсорських умовах допомагають фронтовикам. Підтримуємо і на Закарпатті їхні родини.
— Яка в цифровому вираженні фінансова допомога ЗСУ?
— Закарпаття з показником 1 мільярд 700 мільйонів гривень посідає шосте місце в Україні. Саме таку суму ми спрямували з місцевих і обласного бюджетів на оборонні проєкти та фінансування Збройних сил. Хоч за обсягами бюджету ми нижче 20-го місця серед усіх регіонів.
— Закарпатська область перша і поки що єдина в Україні, де створено центри національного опору.
— Так, у нас таких центрів шість, і їхнє завдання — навчитися користуватися зброєю, оволодіти навичками тактичної медицини та іншими, необхідними для захисту. Центри вчать використовувати зброю дисципліновано, в межах несення бойової служби та виконання бойових завдань. Є перший, другий і спеціальний курси. Уміння себе захистити, надати іншому допомогу у критичній ситуації знадобляться навіть у звичайному житті.
Формуємо базу і створюємо умови, щоб протягом року навчання в центрах пройшли 100 тисяч закарпатців. Якщо кожна область використовуватиме цей ресурс і залучить максимальну кількість людей до таких центрів, то ворог знатиме, що його шанси перемогти країну, озброєну знаннями і військовим вишколом, зведені до нуля.
Реабілітація має міжнародний масштаб
— У Закарпатській області відбувається реабілітація військовиків.
— Так, і тепер готуємося до відкриття реабілітаційного центру. Він працюватиме в Ужгороді в шестиповерховій будівлі, яку не використовують. За кошти обласного бюджету вже виготовили проєкт. По одному поверху, мабуть, віддамо країнам, які висловили бажання допомогти у створенні центру. Хоч нині литовці говорять про готовність узяти під свою опіку весь цей проєкт. Центр вирішить питання не лише ветеранів Закарпаття, а й великої кількості з-поза його меж.
Сформували банк землі для ветеранів ЗСУ. Землю, що перебуває в державній власності, обмінюємо на квартири для них. Уже надали двом ветеранам обладнані всім необхідним двокімнатні квартири. Наступного року плануємо надати 30 квартир. Створюватимемо різні програми підтримки, серед яких облаштування кінологічного центру для самотніх людей — учасників бойових дій. Для цього вже закупили собак породи лабрадор, які можуть бути добрими друзями і знімати психоемоційні навантаження. Є й інші програми, про які можна говорити окремо.
— Чи залишається місце для задоволення соціальних потреб людей?
— Військові витрати у пріоритеті. Але попри війну шкільний автобус повинен доїхати і у віддалений населений пункт. Адже чоловіки й жінки з тих громад, куди спрямовуємо кошти на дорожнє будівництво, також захищають Україну і мають знати, що їхні діти здобувають повноцінну освіту, з ними все гаразд. А також що батьки, якщо їм стане зле, можуть отримати своєчасну медичну допомогу. Моє завдання на сьогодні — працювати на всіх фронтах, і бюджет повинен балансувати витрати на різні цілі.
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віктор МИКИТА. Народився 4 лютого 1979 року в селі Ільниця Іршавського району (тепер Хустського) Закарпатської області. Із 2003-го працював у правоохоронних органах, обіймаючи відповідальні посади у Службі безпеки України.
10 грудня 2021 року його призначено головою Закарпатської обласної державної адміністрації. 24 лютого 2023-го став начальником обласної військової адміністрації відповідно до указу Президента України.
Очолює Палату регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, голова Закарпатської обласної організації політичної партії «Слуга народу».