Херсонщина розділена війною на тимчасово окуповану і вільну територію. Правий берег з обласним центром ворог обстрілює з лівого з реактивних систем залпового вогню, мінометів, артилерії, танків та БпЛА. Частина населення виїхала, але решта лишається вдома, відмовляючись евакуюватися. Після підриву окупаційними військами рф Каховської ГЕС люди постраждали ще й через затоплення.

Область із початку широкомасштабного вторгнення має вже третього голову ОВА. Із 7 лютого 2023 року Херсонську обласну військову адміністрацію очолив Олександр ПРОКУДІН.

Наше інтерв’ю розпочалося не як планували — в кабінеті, а у службовому автомобілі пана Олександра, бо несподівано в область завітали іноземні міністри, й начальник ОВА мав їх зустріти. Ми з ним продовжували інтерв’ю в Посад-Покровському, яке стало експериментальним майданчиком. Це село — один із шести населених пунктів країни, де відбувається комплексне відновлення за принципом Build back better. Потім розмовляли в аеропорту «Херсон», а далі — на вулицях Херсона, що пережили затоплення й куди цілить ворог, і лише насамкінець — у кабінеті.

— Пане Олександре, скільки нині населення на деокупованій території області?

— Загалом у нас в області 49 громад, 17 із них деокуповано. Приблизно 150 тисяч людей нині перебувають на вільному правому березі Дніпра. За нашими даними, на лівому березі — така сама кількість людей. До речі, до широкомасштабного вторгнення і на лівому березі проживало пів мільйона людей, і на правому. Хоч лише 33% території області деокуповано, на правобережжі — обласний центр, тому так із населенням.

— Є дані про кількість дітей, які нині перебувають на правобережній території Херсонщини?

— Близько 15 тисяч плюс-мінус. Адже населення мігрує. Коли тривало дистанційне навчання, ми бачили, хто де перебуває. Тепер канікули, і пороз’їжджалися, звісно.

— Для багатьох не зрозуміло, чому Херсон не внесено в перелік населених пунктів, куди було заборонено в’їзд родин із дітьми, адже місто під обстрілами. Є якесь пояснення, чому нема рішення про примусову евакуацію дітей з обласного центру, приміських селищ?

— Уточню, що у квітні Рада оборони області прийняла рішення про заборону на в’їзд родин із дітьми у близько 40 населених пунктів області, але Херсон не входив до переліку цих пунктів. З огляду на всі обставини саме таке рішення було колегіально ухвалено.

Щодо примусової евакуації дітей, то вона відбувається із зони бойових дій. Щодо евакуації ось приклад. Троє дітей постраждали від обстрілів нещодавно, я був у них в лікарні. Старша дівчинка-підліток тремтить, плаче. Кажу родині: виїжджайте, ми вас поселимо у Хмельницькій області чи в Коблевому. У відповідь: ні, ми не поїдемо. Покажу вам фото їхнього будинку — ось (показує зруйноване житло. — Авт.). А вони хочуть там жити з дітьми, просять накрити дах, щоб не залило дощами.

— Скільки дітей росіяни депортували з області? Скільки з них діти-сироти чи позбавлені батьківського піклування, які були в інтернатних закладах, скількох дітей вивезли з дозволу батьків на так званий відпочинок? Чи триває робота з повернення дітей?

— Робота триває. Із приводу дітей, які в інтернатних закладах, то окремих повертаємо, як-от вихованців олешківського інтернату, — їх повертали через Польщу. Тих, яких вивозили на так званий відпочинок, точної кількості не знаємо. Бо є ще такі приклади, коли батьки бояться заявляти про це. Батьки навіть живуть на деокупованій території, а їхню дитину могли вивезти у Крим чи росію, проте вони не повідомляють про це. Таке буває. Щодо статистики, то зафіксовано близько тисячі вивезених дітей. Не кажу ще про лівий берег.

— Скільки в нас залишається населених пунктів без світла на деокупованій території?

— Зараз зовсім без світла 31 село, вони не були станом на 11.11.2022 року заживлені (час від часу села, що вже з електропостачанням, залишаються без світла через обстріли. — Авт.). І всі ці населені пункти — на лінії зіткнення. Поясню (я ось електриком став): ми заживлюємо населені пункти не за стандартною схемою, як було до широкомасштабного вторгнення. Тому що ті великі лінії електромереж, що йшли лінією Дніпра, уже всі знищені, й зараз, коли машина з вишкою туди приїжджає, в неї одразу влучає. Заживлюємо село, лінія слабка: якщо повернеться додому велика кількість людей, вона не потягне всіх, але на те населення, яке нині є, хоч би тимчасово вистачить.

— Експерти прогнозують зникнення частини невеликих населених пунктів на Херсонщині. Уже є розуміння щодо правого берега чи зараз ми говоримо лише про виживання, і ви так далеко ще не дивитеся?

— Я сказав: 31 населений пункт — це без тих сіл, де ніхто не живе. Загалом 41 населений пункт не заживлено, але десять — це ті, де ніхто не живе, там було по 10—20 хат.

Щодо перспектив і громад. Кожна територіальна громада розробляє стратегію, ми погоджуємо її. Наприклад про освіту. Функціонували у територіальній громаді умовно сім шкіл. Для тієї кількості населення, яка була там навіть до широкомасштабного вторгнення, стільки шкіл не потрібно було. Тепер із семи навчальних закладів п’ять знищено. Визначаємо, скільки шкіл відновлюватимемо, які саме, готуємо проєктно-кошторисну документацію. Навіть якщо фахівці департаменту освіти кажуть, що це недоцільно відновлювати, я виїжджаю, беру їх, керівників шкіл, представників громади. Ми сідаємо за стіл і кажу: подавайте ваші пропозиції, аргументи. Залишити — чому? Кожен доводить своє. Але треба пам’ятати, що лише побудувати школу — це від 100 до 500 мільйонів гривень, великі гроші. Ми будемо оптимізувати, автобусами підвозитимемо дітей 5—10 кілометрів до основної школи чи філії. Таким буде після війни навчання.

— Ми зараз у Посад-Покровському. Це пілотний проєкт відбудови на державному рівні. Тут 96% будинків пошкоджено під час бойових дій.

— Це показовий проєкт — він про те, як відбудовуватимуть села. Але це краплина в морі. У нас 228 деокупованих населених пунктів, 50 із них — такі, як Посад-Покровське. Ми не зупиняємося, у нас ще 26 населених пунктів, які ми відбудовуватимемо вже за рахунок проєкту «Пліч-о-пліч», що ініціював Президент. 15 регіонів України допомагають нам у цьому проєкті. Приїжджають голови обласних адміністрацій, розказують, що планують зробити в конкретному селі, викладають своє бачення. Ці регіони своїми силами, матеріалами, фахівцями, що дуже важливо, бо в нас не вистачає будівельників, працюють над тим, щоб відновити села, будинки людей. У цих населених пунктах буде цікавинка того регіону, який допомагає їх відновлювати.

Щодо Посад-Покровського, то тут буде комплекс: нова школа з дитсадком, новий ЦНАП із сільрадою, парк, сільськогосподарський ринок, будинки з теплицями. Уже повністю поновили електропостачання у селі. До речі, село це біля траси Херсон — Миколаїв, і ми плануємо, що замість двох смуг тут буде чотири.

— Наскільки жителям деокупованої території області реально отримати кошти через «єВідновлення»?

— Через «Дію» жителі області вже отримують гроші за зруйноване житло.

— Але ось одна із жителів обласного центру, з якою я спілкувалася, каже, що «Дія» не підтягла її запит на відновлення, а в її квартиру було влучання, одну з кімнат повністю зруйновано.

— Херсонку не підтягує, бо обласний центр — це ще не зона, де відновлюватимуть. Ми можемо подавати документи, але доведеться чекати, доки не увійдемо в безпечну зону. Бо ми зараз надамо 200 тисяч наприклад на відновлення — відновлять, а тоді знову влучить, і знову будемо виплачувати. Щодо цих зон, де понад 40 кілометрів від лінії зіткнення, то там уже люди отримують до 200 тисяч гривень. До речі, щодо затоплення інший механізм, немає обмеження 200 тисячами гривень.

— Про яку кількість зруйнованого від обстрілів житла ми зараз говоримо?

— Ми знаємо кількість, скільки заяв опрацьовано. Усього на Херсонщині пошкоджено майже 14 700 цивільних об’єктів. Більшість, а саме 13 700 — домівки людей.

— Ви казали також про приблизно 400 ущент зруйнованих від підтоплення через підрив Каховської ГЕС будинків. Але їх, напевне, більше буде?

— Так, це ті, які ми вже бачили, що їх зруйновано. Ці цифри мають зрости, коли пройдуть уже згадані комісії, що вирішуватимуть, який будинок доцільно відновлювати, а який ні. Я заходив у будинок після затоплення — він начебто стоїть, але щодня руйнується. 400 — це той мінімум, який ми наочно побачили одразу після того, як вода відійшла.

— Люди розповідають історії тих, хто сам не може вичистити своє житло після затоплення. Що їм робити?

— Є гаряча лінія ХОВА, куди можна звернутися. Людина телефонує, повідомляє, яка саме їй потрібна допомога. З огляду на масштаб проблеми ми визначаємо, хто їй допоможе: ХОКАРС (Херсонська обласна комунальна аварійно-рятувальна служба), волонтери, з якими в нас підписано меморандуми про співпрацю, чи рятувальники. Якщо є потреба перевірити оселю на наявність вибухівки, то відряджаємо військових. Ця лінія працює: 0-800-101-102.

У сільських громадах переважно односельці допомагають одне одному і, звичайно ж, волонтери.

У селах люди перечікували затоплення поряд, і після того, як вода відійшла, одразу поверталися до домівок, щоб рятувати вціліле, а в Херсоні ситуація інша: багато жителів за межами міста.

— А постраждалі з лівого поки що окупованого берега зможуть отримати виплати через пошкоджене майно?

— Лівий берег — якщо є у людей можливість зафіксувати пошкодження, руйнування, треба це робити (фото, відео), якщо є змога, — повідомити у поліцію. Усі виплати для них передбачено, але комісія має виїхати на місце для актування, а це можна зробити тільки після визволення території. Але ці виплати для зони підтоплення заклали: і на правий, і на лівий берег.

— Є різні точки зору про те, чи треба відроджувати Каховську ГЕС. Яка ваша думка?

— У планах держави — відновлювати Каховську ГЕС. Це обговорюють на рівні Президента. Складають попередні розрахунки, планують будівництво за американськими стандартами.

Моя думка, що потрібно робити все можливе для відновлення й процвітання Херсонщини і збереження її природи. Я ініціював перед керівництвом країни створення державної комісії із залученням міжнародних фахівців, українських науковців, щоб вони дали висновок. Як вплине все на наше довкілля, життя регіону.

Ми розуміємо, що дуже постраждала флора й фауна у верхній і нижній частинах територій від ГЕС. Буде болото, мошкара, балки міліють — ми виловлюємо живу рибу і випускаємо в Інгулець та інші водойми. Мертву рибу знищуємо. Берег, де живуть люди, треба укріплювати. Не знаю, що буде з нашими плавнями, бо солона вода заходитиме з лиману, й вони можуть загинути. Треба буде відновлювати й затоплені лісові масиви.

І так ось клаптик за клаптиком нашої землі треба вивчати, аналізувати, що доцільно робити.

— А раптом екологи скажуть: ні, не треба ГЕС?

— Ось для цього повинна ця державна комісія надати експертні висновки.

Щодо довкілля ще скажу: потрібно, щоб міжнародні інституції нам допомогли, бо лише нашими силами ми не витягнемо. Джарилгач, який росіяни спалили, Бирючий — є проблематика.

Моя думка така: треба відновлювати Каховську ГЕС, де вже сформувалася після її будівництва нова екосистема. Лівий і правий береги — без зрошення. Ми вже навіть думаємо ставити у русло Дніпра насоси, качати воду, наповнювати канали, доки Каховську ГЕС зруйновано. Хоч, звісно, про сільське господарство важко говорити, доки не розмінуємо території.

— Скільки у нас у відсотках розміновано сільськогосподарських земель на правому березі?

— Розмінували лише десять відсотків легких земель — там, де не було бойових дій. Ми нарощуємо темп за рахунок донорів, військових просимо, ДСНС. Дуже допомагають військові. Залучаємо іноземні організації, але вони бояться їхати через безпекову ситуацію. Якщо у Миколаєві вони хочуть працювати і вважають, що це безпечна для них територія, то в нас бояться.

— Є розрахунки, скільки саперів нам потрібно, щоб вкластися з розмінуванням за якийсь умовний період?

— Нам потрібна буде окрема бригада — чотири батальйони військових саперів, щоб вони були розподілені у громадах і щоб був певний темп, тоді ми розрахуємо строки. Це приблизно 2 тисячі людей на постійній основі. Вважаю, що після війни треба буде переформувати нашу бригаду ТрО в інженерні війська, які й будуть займатися розмінуванням.

— Херсонці скаржаться, що немає роботи, тому вони змушені брати гуманітарну допомогу. Як далі влада зніматиме людей з гуманітарної голки?

— Не знаю. Треба поступово, як у Миколаєві.

— Але людям потрібно пропонувати роботу.

— Для цього вже зараз відкриваються магазини, ринки, підприємства. Це треба робити тоді, коли в Херсоні буде безпечно. У селі важче, там люди працювали на сільгосппідприємствах, а тепер поля заміновано, люди не мають роботи зовсім.

Якщо говорити про сільське господарство, то наша область, звісно, й після війни буде сільськогосподарською. Я спілкуюся із представниками зі США, Нідерландів, Швеції, Бельгії. Ми опрацьовуємо тему, щоб вони вкладалися в сільське господарство. І вони бачать перспективу. Ось американський бізнесмен Говард Баффет дає десять комбайнів і п’ять тракторів фермерам. Зараз це благодійна допомога, але хочу, щоб цей процес і далі тривав, і не лише на благодійній основі.

Кажу аграріям: думайте — буде мирне життя, потрібні проєкти. Уже із пропозиціями виходять, спочатку обережно, а зараз — і на інший рівень. Але не тільки сільським господарством повинна жити область. Нині є ідеї у промисловості, щоб люди поверталися і мали роботу. Це будуть робочі місця, соціальний пакет, чесні умови для всіх сторін.

— Аеропорт «Херсон» — чи треба його відновлювати?

— Треба. З державного бюджету буде важко його відновити, але є напрацювання. Певні аеропорти інших країн намагаються вже зараз створити коаліцію, щоб відновити наш аеропорт, це вже певною мірою бренд. Щоправда, аеропорт «Херсон» більше знають як аеропорт у Чорнобаївці.

— Як треба заохочувати людей повертатися на Херсонщину, коли ця територія буде безпечною?

— Мають бути пільги для бізнесу. В уряді нас чують, є розуміння, що як тільки складеться відповідна безпекова ситуація… Є у нас програма «Доступні кредити 5—7—9%», ми хочемо зробити «Доступні кредити 1—2—3%», тобто майже нульові кредити для херсонців. І банки на це йдуть. Ще мінігранти на відновлення бізнесу, які повертатимуться за рахунок ПДФО. Головне, це має бути безпечна територія, зараз у Херсоні не можемо запровадити таке кредитування.

— Чекаємо визволення лівого берега?

— Так, ідеться про 40-кілометрову безпечну зону, тоді зможуть кредитувати.

— Чи готується влада до можливої загрози через підрив «Кримського титану»?

— Так. Евакуація, інші заходи передбачено. Ми маємо відповідний досвід, пов’язаний із цим підприємством (2018 року в зоні ураження від хімічних викидів кримського заводу «Титан» опинилися території Каланчацького і Чаплинського районів Херсонщини. — Авт.).

Ірина СТАРОСЕЛЕЦЬ,
Укрінформ, Херсон

(Надруковано зі скороченнями)