Віртуальний музей гастрономічної спадщини «Вітрина Закарпаття» підбив підсумки унікального проєкту, втіленого у Хустському районі. Ідеться  про збереження закарпатських автентичних страв. Завдяки інтернету вони стали доступними всьому світу, і відтепер кухарі, де б вони не жили, можуть долучитися до гастрономічних скарбів краю за Карпатами.

Не бургери  і не піца

Пілотне тестування та презентація проєкту відбулися в одному з ресторанів міста Хуст. Головний її підсумок: автентична гастрономія варта того, щоб винести її далеко за межі свого району, оцифрувати та популяризувати через інтернет.

«Туристи завжди хочуть спробувати локальну кухню, а не бургери й піцу, доступні в різних куточках світу. До прикладу, є страви, властиві всій території України, — борщ, вареники тощо, а розповсюджені в конкретному ареалі, населеному пункту, громаді, — розповідала експерт проєкту Таїсія Симочко. — І відповідно громада може створювати навколо цих страв свої туристичні продукти. Ми досліджуємо це й систематизуємо. Готуючи проєкт «Віртуальний музей гастрономічної спадщини «Вітрина Закарпаття», змогли довести: на Закарпатті є унікальна мультикультурна кухня, і вона поки що не має такої оцінки в туристичному бізнесі, на яку заслуговує».

«Проєкт реалізовували в межах національної співпраці. Він охоплював територію Закарпатської, Одеської областей та Київ. У його основу покладено бачення можливостей для інноваційного збереження й промоції національної гастрономії, багатства смаків мультикультурного Закарпаття», — розповіла голова правління громадської організації «Імаго культури» Людмила Козловська.

Спільно з партнерами — органами місцевого самоврядування, освітніми закладами тощо учасники проєкту втілювали реальні цілі. Це відшукування в експедиціях рецептів старовинних страв і носіїв їх традиційного приготування, опис цих страв з наступним оцифруванням для віртуального музею.

«Перед нами стояло ще кілька завдань, а саме: створити регіональні реєстри традиційних продуктів та номінаційні досьє традиційного приготування страв як елементів нематеріальної культурної спадщини, — додала Людмила Козловська. — Ми впроваджували ще не достатньо розповсюджену в Україні модель міжрегіонального державно-приватного партнерства та наукового супроводу, забезпечували захист гастрономічної спадщини (з мультиплікацією досвіду на Одещину). І ще одне, не менш важливе: навчали місцеві громади, організаторів туризму популяризувати гастрономічні особливості Закарпаття. Це для того, щоб використовувати їх для розвитку гастрономічного туризму».

Дивуються  не лише туристи

«Вітрина Закарпаття» подає відомості про історію походження страви, іншу доступну інформацію про неї. Це важливо для дослідників нематеріальної культурної спадщини, науковців. Пошуковою роботою займався етнограф Павло Леньо. Кілька місяців поспіль рушав у польові експедиції, добираючи локальні гастрономічні ідеї й записуючи рецепти страв.

«Їжа — дуже стійкий і водночас гнучкий елемент народної культури. На нього науковці тривалий час не звертали уваги, —  ділився думками Павло Леньо. —  Але час, новітні тенденції вносять корективи. Старі рецептури втрачаються, отже ми не можемо дати їм відмерти, навпаки, слід відчистити їх від нашарувань нових інґредієнтів».

«Займаюсь аналітичною складовою проєкту. Серед іншого це й створення інтерактивної мапи, на якій зазначено, де ту чи іншу їжу готують, і де її зафіксовано, в яких закладах харчування її можна спробувати, — зазначала завідувач кафедри клініко-лабораторної діагностики та фармакології, директор Науково-дослідницького і навчального центру молекулярної мікробіології та імунології слизових оболонок ДВНЗ «УжНУ» Надія Бойко. — Із бази даних дізнаємося навіть про те, які корисні мікроорганізми та біологічно активні речовини містить та чи інша страва. Кожен інгредієнт, крок приготування буде переведено у систему кодів, а весь процес зафільмовано та перетворено на технічну схему, що допоможе будь-кому, хто забажає, максимально точно відтворити автентичні страви».

Порівняно із презентацією проєкту, яка, нагадаємо, відбулася торік, нині на сайті розміщено чималий масив інформації. У «Вітрині Закарпаття» десятки рецептів страв. І не просто запозичених із кулінарних книг, а унікальних, майже забутих. Їх класифіковано в розділах «Перші», «Другі», «Десерти». Чимало назв дивують не те що гостей закладів громадського харчування, а навіть місцеве населення. Чи багато хто знає, наприклад, що таке «Пудлопка», «Наський суп», «Шопеня», «Скумирда», «Лилики», «Тринні пироги», «Ріпа пирскана із салом»? Упевнений, навіть серед місцевого населення таких знайдеться не дуже багато, не те що серед туристів, знан­ня яких обмежуються зазвичай бограчем і баношем. Фото дають чітке уявлення, яка страва на вигляда.

Щоб поповнювалося меню

Щоб гастрономічний проєкт мав практичне застосування, його виконавці налагодили контакти з рестораторами, садибами зеленого туризму. Саме там мають готувати для гостей локальні страви й пропонувати туристам. «Вважатимемо свою місію виконаною, якщо локальні страви буде внесено в меню закладів громадського харчування, інтегровано в сучасну кухню», — додала Людмила Козловська.

«Створення «Вітрини Закарпаття» має практичне значення. Локальні страви, тут зібрані, повертають нас до кулінарних традицій минулих часів. Їх реанімація і внесення в меню сучасних закладів харчування — ще один магніт, який приваблюватиме до нас туристів, — сказала хустська рестораторка Марина Лунченко. —  Щоб не втратити гастрономічну спадщину, маємо популяризувати її рецепти, зберегти й використовувати в сьогоденні».