Донецький шахтар із солідним підземним стажем про свою трудову біографію каже дуже лаконічно: «Дві «Шахтарські слави», одна підземна пожежа, два переломи, група інвалідності та чотири місяці без пенсії». А нинішній стан справ гірник, який знає справжню ціну чорного золота, коментує не без чорного гумору: «Ми пережили «реструктуризацію» вугільної галузі, витримали кілька так званих реформ, але, виявляється, це дрібниці порівняно з «республікою».
Після низки емоційних слів і цілих зворотів він каже, що копри тепер уже непрацюючих шахт, на верхівках яких колись запалювали зірки на честь трудових перемог, слід вважати… братськими могилами тутешнього вугільного промислу. І додає: «Якщо, звичайно, й самі копри не поріжуть на брухт…» Справді, на багатьох шахтах, що на території самопроголошеної «ДНР», доведеться, образно кажучи, поставити хрест. Далеке від оптимізму становище і на вугільних підприємствах, які працюють на контрольованій державою території.
Віддайте Вугледару зароблене!
Після відступу наших військ із Дебальцевого Донбас і загалом Україна втратили не тільки потужний залізничний вузол: на підконтрольній сепаратистам території залишилося п’ять шахт державного підприємства «Орджонікідзевугілля». З огляду на високу собівартість палива та катастрофічний брак коштів у «ДНР» на утримання шахт їх закриття, схоже, справа найближчого часу… Отож українська Донеччина вже втратила понад 60% вугільних підприємств, до того ж частину з них — назавжди, бо відновити роботу тут уже не вдасться. На вільній від бойовиків території краю залишаються три десятки шахт, які за таких непростих умов поки що не можуть похвалитися високою продуктивністю праці. Кількість піднятого на-гора палива з початку року скромна: майже на 30% менше, ніж за такий самий період 2014-го. Щодоби гірники всіх цих шахт видобувають приблизно 25 тисяч тонн вугілля, яке відвантажують переважно на ТЕС, де про якісь запаси говорити не доводиться.
Як пожвавити роботу підземного виробництва, яке потребує значно більшої уваги і підтримки задля подальшого розвитку? На початку березня відповіді на це запитання спробували пошукати навіть безпосередньо на глибині однієї із місцевих перспективних шахт. Заступник голови Донецької облдержадміністрації Олександр Клименко, Вугледарський міський голова Михайло Кузьменко та керівники шахтоуправління «Південнодонбаська №1» провели робочу нараду у гірничій виробці згаданого підприємства на глибині 380 метрів. Підстави побувати у підземеллі вагомі: гірники, долаючи труднощі з фінансуванням, завершують демонтаж лави, де відпрацювали всі наявні запаси вугілля, і готуються до запуску нової виробничої потужності. Зрештою, це закономірно, бо шахтоуправління має великі запаси чорного золота, якого вистачить ще принаймні на півстоліття стабільної роботи. Шкода тільки, що введення в експлуатацію нової лави затримується через брак коштів. Заборгованість із зарплати за два місяці утворилася за вже видобуте й відвантажене паливо, яке гірники реалізовують через державне підприємство «Вугілля України». «Держава має змусити заплатити нам гроші тих, хто повинен це зробити, але чомусь не робить, — коментує ситуацію генеральний директор шахти «Південнодонбаська №1» Володимир Коломієць. — Тоді зможемо віддати шахтарям заборговану зарплату і запустити нову лаву. Ми не просимо чужого, але хочемо, щоб віддали зароблені нами гроші».
Без посередників
Ситуація, погодьтеся, неоднозначна. У державі нині з відомих причин очевидна нестача енергетичного палива. «Нагорі», тобто у столиці, нітрохи не бракує патетичних закликів типу: «Вугілля — головний енергоносій України, який є запорукою державної економічної та енергетичної безпеки!» Але між подібними словами і конкретною справою для підтримки і розвитку галузі, на превеликий жаль, глибоченна прірва. Тому «низи» реагують на це відповідно. «Старі гірники кажуть: у важкі післявоєнні роки вугілля справді було дуже потрібне, бо за бездіяльність чи саботаж керівників найвищого рівня гнали втришия чи відправляли «до білих ведмедів»! — каже житель Вугледара. — А нині складається враження, що шахта потрібна тільки нам, бо саме завдяки їй може вижити все наше місто».
Утім, борги із зарплати — лише одна з проблем, від яких помітно кульгає робота вугільних шахт. Зокрема багато нарікань викликає ціноутворення на вугільну продукцію державних підприємств: нині паливо у шахтарів купують за ціною, нижчою за собівартість видобутку. Заступник голови Донецької ОДА Олександр Клименко навіть не втримався від порівняння: «Якщо порахувати, скільки коштує вода і вугілля, то виявиться, що сьогодні вода дорожча за вугілля…»
Де ж вихід із такої непривабливої ситуації? Як відомо, нині ціну на паливо встановлює державний посередник — компанія «Вугілля України», а одним із реальних кроків до стабільного розвитку донецьких шахт фахівці вважають практику укладення прямих договорів між вугільними підприємствами і споживачами. Принаймні Донецька ОДА обіцяє підтримувати гірницькі колективи в їхньому прагненні перейти на продаж вугілля споживачам без посередників. «Прямі договори — основа подальшого розвитку шахт, — переконаний Олександр Клименко. — Повинен працювати ринок, а якщо ціну на видобуте паливо встановлюватиме не він, а компанія посередника, розвиток вугільного підприємства гальмуватиметься». Певна річ, це стосується й «Південнодонбаської №1», де, крім цього, існують ще й інші приховані резерви, які дадуть змогу їй ефективніше розвиватися. Зокрема, на думку заступника голови Донецької ОДА, за наявних можливостей шахтоуправління варто зробити тут замкнений цикл виробництва, до якого має входити й збагачення вугілля. Тільки за попередніми підрахунками з такою практикою матимуть щороку до 300 мільйонів гривень прибутку.
«…Що б я зробив для українських гірників, якби став Прем’єр-міністром?.. — спантеличено перепитує власник двох знаків «Шахтарська слава». — По-перше, видобуте вугілля має бути дорожчим. По-друге, потрібно виділяти більше коштів на капітальне будівництво шахт, бо старі потужності вже зовсім зношені… А по-третє, якщо створити нормальні умови для роботи, гірники надалі й самі зможуть розвивати і свої шахти, і всю державу».
КОМПЕТЕНТНО
Вперше без державної підтримки
Олександр КІХТЕНКО,
голова Донецької обласної
державної адміністрації :
— На 1 січня цього року заборгованість із заробітної плати на державних вугледобувних підприємствах Донеччини становила 1 382,8 мільйона гривень. Із загальної суми заборгованості 79% — це борг шахтам, розташованим на територіях, тимчасово нами не контрольованих. А 64% заборгованості шахтам на українській території — це борг із нарахувань на заробітну плату, яка виникла зокрема й у попередні (2011—2012) роки.
Відбулася зустріч із представниками Профспілки працівників вугільної промисловості, де спільно розглянули два найважливіші блоки питань. Йдеться про забезпечення життєдіяльності шахт в умовах проведення в області АТО та фінансування вугільних підприємств, поновлення дії Координаційної ради з питань врегулювання кризових ситуацій у вугільній промисловості. Щодо першого напрямку відповідні доручення отримали керівники правоохоронних та силових структур.
Дещо складніше з фінансуванням, бо 2015-го вугільна галузь уперше за роки незалежності України залишилася без державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції. Донецька ОДА вже звернулася до суб’єктів законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Державного бюджету на 2015 рік, аби зберегти дотації вугільній галузі, яка сьогодні цього потребує ще більше, ніж раніше.
Ми в Google+