Учора й сьогодні в Україні урочисто відзначають 1027-му річницю Хрещення Руси-України та вшановують Хрестителя — київського князя Володимира, з дня смерті якого цього року минуло 1000 літ. Київського князя вшановують віруючі не тільки як святого, а і як визначного державотворця, який свого часу зібрав навколо Києва під своєю владою окремі князівства. Саме тому гучні заходи проводять не тільки церкви, а й органи державної влади.
За традицією молебні на його честь пройдуть на Володимирській гірці. Ось тільки не вдалося й цього року всім українським православним церквам об’єднатися у спільному молитовному вшануванні святого Володимира. Ні, спільна молитва сьогодні за участі перших осіб держави, представників усіх православних церков таки відбудеться, і врочисте засідання Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій також, що дасть змогу залучити до вшанування Хрестителя представників нехристиянських віросповідань. Однак об’єднання православних церков укотре не досягло логічного завершення. А саме напередодні свята знову зірвали перемовини про об’єднання між Українською православною церквою Київського патріархату (УПЦ КП) і Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ). Урочисті заходи на Володимирські гірці церкви знову проводять окремо по черзі.
УПЦ КП — за єдину церкву
Чи залишається шанс створити в Україні єдину помісну православну церкву? З огляду на те, що Кремль активно використовує релігійні інституції у своїй агресивній політиці проти нашої держави. Що ж відбувалося впродовж останніх двох місяців?
Голова інформаційного відділу УПЦ Київського патріархату архієпископ Євстратій (Зоря) на прес-конференції, що відбулася 10 липня, розповів, як розгорталися події: «Ви знаєте, що 8 червня 2015 року після засідань двох комісій УПЦ КП та УАПЦ ми підписали спільні домовленості. Вирішили скликати спільний Помісний собор, точну дату якого мали затвердити до кінця червня цього року. Саме такий термін визначила позиція Автокефальної церкви, тому що ми пропонували впродовж 10 днів прийняти це рішення, і 18 червня ми виконали його. Священний Синод нашої церкви прийняв рішення про схвалення спільного рішення комісій і про скликання об’єднавчого Помісного собору 14 вересня 2015 року. Але представники УАПЦ не виконали те, що самі пропонували: до 30 червня вони так і не зібралися і не ухвалили рішення. Перенесли це питання на 9 липня», — підкреслив владика.
За його словами, 9 липня мав зібратися Архієрейський собор. Домовилися, що після нього відбудеться спільне засідання двох комісій. На цьому зібранні були й представники Вселенського патріарха. «Розпочалася наша зустріч з того, що нам надали протокол засідання Архієрейського собору, на якому розглядали можливості об’єднання. І визначили, що не погоджуються з підписаними домовленостями щодо квоти на Об’єднавчому соборі, тож запропонували провести собор за умови рівності делегатів (50/50, попри кількість парафій). Ми, з огляду на бажання рівності, запропонували формулу, що делегатами мають стати всі архієреї УПЦ КП та УАПЦ і один делегат від 15 зареєстрованих релігійних громад. Станом на 1 січня 2015 року зареєстрованих релігійних громад УПЦ КП — 4877, УАПЦ — 1225. Зрештою Київський патріархат має делегувати 325 своїх представників і всіх архієреїв, яких у нас 40, а УАПЦ — 82 делегати і всіх 10 архієреїв», — зазначив о. Євстратій.
«Під час дискусії ми запропонували компроміс: за умови збереження квоти, яку ми призначили для Київського патріархату, кількість делегатів від УАПЦ збільшується вдвічі, тобто 164 делегати. Ми пішли на цей компроміс, аби все-таки відбувся Об’єднавчий собор. Але щойно ми знаходили якесь рішення по одному питанню, як виникало інше», — додав він. Суперечку спричиняли назва об’єднаної церкви, правила обрання предстоятеля, його кандидатури й безпосередньо процедура обрання.
«Єпископат УАПЦ, який відхилив усі запропоновані рішення, не здатен рухатися далі в напрямі об’єднання, але ми знаємо думку багатьох священиків і парафіян УАПЦ, які патріотично налаштовані і хочуть, аби в Україні була єдина Помісна православна церква», — додав владика Євстратій і закликав саме таких священиків і парафіян УАПЦ, попри деструктивну роль єпископів, брати участь в об’єднавчому процесі.
УАПЦ обстоює автокефалію
Після прес-конференції, 14 липня, прес-служба УАПЦ оприлюднила заяву, в якій звинуватила керівництво УПЦ КП в тому, що те не погодилося з пропозиціями, висунутими Архієрейським собором та Патріаршою радою УАПЦ, і тим самим завело у безвихідь діалог. «Не досягнувши поставленої мети поглинання УАПЦ, Київський патріархат припинив переговорний процес, як це було і в 2011 році, звинувативши в зриві об’єднання нашу церкву. Але ж такими методами церкви не об’єднуються», — зазначають автори документа.
На Архієрейському соборі 9 липня предстоятель УАПЦ Макарій (Малетич) доповів, що на місцях священнослужителі провели єпархіальні ради, де всі висловилися за об’єднання, а не приєднання. Учасники Архієрейського собору УАПЦ висунули та ухвалили вимоги й пропозиції щодо об’єднання. Об’єднавчий собор має відбутися під головуванням представника Вселенського патріархату. Називати об’єднану церкву потрібно УАПЦ КП. Щодо вибору предстоятеля, то кожен архієрей мусить мати право на участь у виборах, а обирати варто методом жеребкування.
Розмірковуючи над невдалим перебігом перемовин, представники УАПЦ вкотре зазначають, що збереження у назві спільної церкви слова «автокефальна», на яке не погоджуються в УПЦ КП, надзвичайно важливе, бо рух за незалежність церкви почався «сто років тому з УАПЦ, а не з Київського патріархату». Так само прихильники слова «автокефальна» у назві непохитно стоять і на умовах рівної кількості представників від обох церков на спільному соборі.
«І все ж, не зважаючи на таку непоступливу позицію УПЦ КП, архієрейський собор доручив комісії з діалогу між церквами щодо об’єднання продовжувати переговори з метою узгодження пропозицій», — йдеться у заяві. Щоправда, тепер комісії УАПЦ доручили проводити об’єднавчі перемовини у розширеному форматі — УАПЦ, УПЦ КП і УПЦ (МП). На їхню думку, лише об’єднання всіх гілок українського православ’я покладе край розділенню. Також УАПЦ не погодилася з тим, що відмовившись від переговорів, вона фактично відкинула поради Вселенського патріарха: їх всесвятість Варфоломій, мовляв, сам вирішить, з ким мати справу, а з ким ні.
Згадали й дані соціологічного дослідження. Це опитування в УАПЦ назвали замовним і таким, що спричиняє сумніви. «В УАПЦ не вважають, що церква перебуває в стані занепаду. Навпаки, утворюються нові єпархії, у всіх єпархіях неухильно збільшується кількість парафій».
УПЦ (МП) теж хоче об’єднуватися
УПЦ Московського патріархату теж висловилася щодо цих подій. Голова інформаційного відділу єпископ Ірпінський Климент зазначив: «Двадцять три роки УАПЦ і УПЦ КП ніхто не заважав об’єднуватися, і якщо вони не зробили цього за попередні два десятиліття, то було б дивним очікувати, що це станеться зараз. Причина того, що їм укотре не вдалося домовитися, наскільки відомо з офіційних джерел, полягає в ультиматумах Київського патріархату та побоюванні Патріарха Філарета втратити своє предстоятельство в результаті відкритих виборів лідера нового церковного об’єднання. УАПЦ завжди цікавило набуття канонічного статусу. Оскільки Константинопольський патріархат не обіцяв, що новий церковний союз буде визнаний світовим православ’ям, в статусі УАПЦ і УПЦ КП при об’єднанні нічого не змінилося б. Крім того, як заявляли в УАПЦ, на неї неодноразово чинили тиск державні структури, щоб об’єднання цих двох церковних організацій відбулося. Але, як відомо, чим сильніше тиск ззовні, тим сильніший опір, — підкреслив церковний спікер. — Наша церква, як в особі покійного митрополита Володимира, так і нинішнього предстоятеля митрополита Онуфрія, не раз заявляла, що відкрита до діалогу між усіма гілками православних в Україні на основі канонів і церковних правил, що існують у світовому православ’ї».
Отже, чергова спроба об’єднання церков залишилася на рівні побажань і фактично на словах. Хоча, як зазначили в УПЦ КП після Архієрейського собору УАПЦ, вони були дуже здивовані вимогами доєднати до переговорного процесу УПЦ (МП). Під час переговорів, які тривали чотири години, УПЦ КП запропонувала назву майбутньої єдиної церкви — Помісна українська православна церква зі збереженням використання назв УПЦ КП і УАПЦ як офіційних для уникнення потреби негайно змінювати всі юридичні документи шести тисяч релігійних організацій. Запропонувала обрання предстоятеля об’єднаної церкви з двох нинішніх предстоятелів шляхом голосування на соборі. І погодилася збільшити вдвічі кількість делегатів від УАПЦ. Проте УАПЦ всі пропозиції відхилила. Представникам Вселенської патріархії, які стали свідками цих подій, це не сподобалося.
Згодом у підсумковій заяві прес-центру УПЦ Київського патріархату зазначили: «Відомості про зустріч митрополита Макарія з одним із меценатів Московського патріархату в Україні та надання останнім матеріальної допомоги в обмін на відмову від реального об’єднання УАПЦ і УПЦ КП, не такі вже й фантастичні». «Своєю відмовою від конструктивного діалогу та реального об’єднання архієреї УАПЦ продемонстрували безвідповідальність перед обличчям як зовнішньої загрози для України, так і внутрішньої потреби і віруючих, і цілого суспільства в утворенні єдиної Помісної УПЦ», — наголошує прес-центр Київської патріархії.
А ТИМ ЧАСОМ
Лисичанці вигнали священиків Московського патріархату
Минулої п’ятниці у Лисичанську відзначали річницю визволення міста від російсько-терористичних угруповань. Учасники мітингу прогнали зі сцени попів Московського патріархату, які хотіли разом з іншими священиками відправити заупокійну службу за загиблими. Як написала у ФБ журналіст Алла Хоцянівська, «із вигуками «ганьба!» їх майже виштовхнули, бо саме вони пропагували «русский мір». Після молитви капелана Київського патріархату вони знову вийшли на сцену, але люди почали кричати, щоб їм вимкнули мікрофон, і, за словами журналіста, демонстративно покидали захід.
Насамкінець. Чому ми згадали і так детально розповіли про ці внутрішньоцерковні події, ще й у дні вшанування Хрестителя Руси-України і найшановнішого святого у світі? Історія православ’я у нас починалася з єдиної церкви. Наслідком тисячолітнього періоду стало співіснування трьох православних церков у межах однієї держави. За останні 20 років було 5 спроб їх об’єднання, але єдина Помісна українська православна церква поки що залишається нереалізованою ідеєю. З одного боку, амбіції, а з другого — очевидний вплив сусідньої держави-агресора, яка не хоче втрачати ні підконтрольних інституцій, ні майна, ні впливу на суверенну Україну, і призводять до того, що переговори церковних ієрархів вкотре заходять у глухий кут. Як бачимо, у розхитуванні ситуації в країні застосовують усі засоби, й не тільки терористичні. Ми вже встигли зрозуміти, що вплив на людські душі має навіть серйозніші наслідки. Тішить тільки одне, і про це свідчить випадок у Лисичанську, що українці врешті-решт прозрівають і розуміють, хто є хто і хто що має за мету.