Нині, у час, коли зростання цін на імпортовані енергоресурси спричинило непосильні тарифи, кожна галузь господарювання намагається торувати свою стежку до енергетичної незалежності. Волинські лісівники ж наочно демонструють, що мають для цього необхідний ресурс.
Вони запевняють: ліс — це не лише легені чи зелений щит, як звикли про нього казати. На їхнє переконання, енергетична політика країни повинна полягати у заміщенні природного газу альтернативними відновлювальними джерелами енергії, серед яких дерево та відходи деревоперероблення займуть особливе місце.
А високий потенціал виробництва енергії з біомаси мають ті території, де 30% займають ліси. І Волинь тут у виграші зі своїми 32 «зеленими» відсотками. Тож виробництво альтернативної енергії та заміщення дорогого природного газу мають стати пріоритетом у розвитку краю. Утім, вважають лісівники, найперше їм варто зробити якомога енергоекономнішими свої підприємства. Тож наочно, у присутності ЗМІ, спростувати вислів «Під лісом живе, а соломою палить» вирішили на базі державного підприємства «Цуманське лісове господарство».
Директор лісгоспу Володимир Туревич розповів, що тут насамперед зорієнтовані на отримання енергії з відходів виробництва — кускових відходів з лісопилення, тирси, порубочних решток тощо. Важливий напрям роботи цього господарства — виробництво колотих дров. Їх продають не лише внутрішнім покупцям, а й експортують до Польщі. Іноземні покупці платять за цуманські дрова приблизно 35 євро за куб. «Попит є. Забирають моментально. Виготовляємо 100—120 кубів на місяць», — розповів Туревич.
Енергоекономії цуманських лісівників сприяє і сушильне господарство — три камери австрійського виробництва. Воно — додаткова перевага у цьому бізнесі, бо висушені дрова дорожчі. До того ж, як переконав очільник лісгоспу, у такий спосіб можна зекономити на транспортуванні. Плюс відома ще зі школи істина: сухі дрова краще горять і дають більшу тепловіддачу. Котел, що працює на тирсі й кускових відходах, є ще однією енергозбережувальною локацією підприємства. Він опалює сушильне господарство й консервний цех. Зокрема твердим паливом обігрівають контору лісгоспу та сім лісництв.
Перспективним напрямом роботи підприємства є виробництво тріски. Її, за словами Туревича, просто «розмітають» заклади соціальної сфери. Ціна за куб тріски — від 170 до 200 гривень. Перевага тріски у тому, що вона дуже щільно влягається у котлах, тому має більшу тепловіддачу. До слова, у Цуманському держлісгоспі перетворюють на тріску навіть те, що називають неліквідом, а у народі — хмизом. Тож навіть дрібне гілля, яке могло бути спаленим чи згнити, тут перетворюють на альтернативний вид палива.
Демонструють цуманські лісівники і методи економії, можливі у кожній українській домівці. Зробивши реконструкцію системи освітлення, на лісокомплексі замінили 60 ламп розжарювання потужністю 500 Вт на аналогічні за характеристиками люмінесцентні лампи потужністю 85 Вт. Тож лісгосп майже 110 тисяч гривень на рік у такий спосіб має у плюсі на «світлі».
Як наголошують лісівники, у гості представників засобів масової інформації вони запрошують так часто недаремно. Хочуть за їхнього посередництва переконати, що такі прості кроки можуть стати поштовхом до розвитку відновлювальної енергетики області зокрема та країни загалом. І що енергонезалежність — це передусім воля до змін.
Ми в Google+