ЮВІЛЕЙ
Українському скаутському рухові виповнилося 100 років із моменту складання першої Пластової присяги
.jpg)
На згадку про давні події та до сторіччя із дня заснування організації українських скаутів «Пласт» розпочався марафон ювілейних заходів. 12 квітня в Івано-Франківську було відкрито перший у світі пам’ятник «Пластунам, що не зламали своїх присяг». Сьогодні у центрі Києва біля приміщення міської держадміністрації відбудеться урочисте зібрання скаутських осередків та складання першої присяги юними пластунами. Наступними вихідними святкові заходи перемістяться до Львова — міста, звідки почався скаутський рух на території України. Основний же етап святкування планують на серпень. Спочатку пластуни проведуть 10-денні табори у різних регіонах, а 19 серпня розпочнеться міжнародна пластова зустріч, на яку очікують понад 2 тисячі учасників. Протягом цього заходу діти випробують себе в історичному, туристичному, інтелектуальному та мистецькому змаганнях та суспільно-корисній праці. Завдання кожного пластуна — щодня робити добрі справи, тож до ювілею було організовано проект «100 добрих справ». До Дня Незалежності у Будинку вчителя можна буде подивитися фотовиставку «Скаути Києва: історія і сучасність».
Юні пластуни прагнуть бути гідними попередніх поколінь борців за українську державність. Фото прес-служби станиці "Івано-Франківськ"
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК.
Пам’ятник пластунам, які не зламали присяги
Місто вирувало прапорами, скаутськими піснями, наповнювалося барабанним дробом, гулом гуцульських рогів і карпатських трембіт. Учасники святкувань, пройшовши маршем центральними вулицями міста, вишикувались на площі біля скверу А. Міцкевича. Саме тут відтепер стоятиме пам’ятник зі звитяжною назвою «Пластунам, що не зламали своїх присяг». Його автор — прикарпатський скульптор Володимир Довбенюк — відобразив у бронзі юнака, який із соколом на руці, що є символом організації, переходить колодою урвище між двох скель. На ньому — мандрівний наплічник й однострій зразка 1925 року.
— Саме це покоління пластунів брало найактивнішу участь у національно-визвольній боротьбі за українську державність, — розповідає ініціатор виготовлення пам’ятника, керівник івано-франківської станиці «Пласту» Тарас Зень.
У відкритті й освяченні пам’ятника взяли участь представники міської та обласної влади, громадськості, духовенства, у минулому — вихованці «Пласту». Організатори дійства нагородили спеціальними статуетками тих благодійників, які найбільше доклали коштів на пам’ятник. Вагому частку внесли пластуни з Донеччини та Дніпропетровщини, а також українські студенти Оксфорда, Лондона.
Завершилися урочистості складанням пластунами присяги, проте святкування триватиме. Івано-Франківська обласна рада загалом проголосила 2012-й Роком «Пласту», виділивши 100 тис. грн на встановлення системи опалення у житлових куренях місцевого пластового табору-музею «Сокіл».
ЛЬВІВ.
Родом з міста Лева
Довгий час за Радянського Союзу скаутські організації були заборонені. Але у незалежній Україні почалося їхнє відродження. Саме цією справою і займався в кінці 1980-х тоді студент Львівського університету імені Івана Франка, а тепер начальник юридично-кадрового відділу управління майном спільної власності Львівської обласної ради Орест Степанович Шот.
— Перші скаутські організації на теренах України були створені саме у Львові. Пане Оресте, що спонукало до відродження «Пласту» наприкінці 1980-х?
— Провісниками національного відродження в Галичині стали «Товариство Лева», «Товариство української мови», «Просвіта», «Народний Рух України», «Меморіал». Активісти «Левенятка» — молодіжної філії «Товариства Лева» — взялися за цю нелегку справу. Прискорили процес і політичні події, коли хлопці з «Беркута» розігнали дитячий табір неподалік хутора Поланки.
— Будувати на руїнах непросто. З чого розпочали?
— З візитів до міських шкіл. Зустрічалися з дітьми, їхніми батьками. Ті не поспішали погоджуватися на пропозиції. Переконували, що прагнемо виховати доброго, розумного громадянина своєї держави, якої ще на той час не було. Створили у школах осередки «Товариства Лева», які активно провадили виховну роботу серед дітей. Бракувало досвіду, необхідної літератури, знань із методики виховання. Історія ще була захована в архівах, створювали організацію на засадах «Пласту», який функціонував у Львові у передвоєнний період. Лише коли налагодили контакти з активістами скаутського руху з діаспори, отримали літературу. Раділи, коли на перше зібрання прийшло понад 60 дітей. Зареєстрували два перші пластові курені в Україні, які згодом об’єдналися у «Пласт».
— Чим вдалося зацікавити молодь?
— Діти горіли бажанням щось робити, випробувати себе, загартуватися. Найцікавішими, зрозуміло, були літні табори. Двотижневе таборування на природі (без допомоги дорослих і без благ цивілізації) багато чому навчило. Новачки давали собі раду — і власний побут організовували, і цікавий відпочинок.
— Мабуть, не всі пластуни витримували?
— Складні умови перебування у таборах привчали думати не лише про себе. «Пласт» не підмінює школу, навчальний процес, а спонукає до пізнання і гарту. Все у поєднанні і давало добрий ефект. Хоча нам дорікали, мовляв, у такий спосіб можемо виховати ідеалістів, яким буде непросто дати собі раду в реальному житті. Але дітям, які пройшли школу життя у таборах, легше адаптуватися у реаліях і легше побороти спокуси, не порушуючи загальнолюдських принципів моралі.
— Робота з молоддю — складний процес. Що вдалося зробити за роки роботи з пластунами?
— Головне, зуміли показати молоді, що є не лише матеріальні, а й духовні, моральні, релігійні цінності. Натомість переживаю за майбутнє «Пласту», якому потрібна увага держави, бо тут виховують мислячих, розумних і небайдужих людей.
ВОЛИНЬ.
Скаутська ватра не згасла
Відродження волинського «Пласту» пов’язане з ім’ям журналіста Олега Покальчука. Саме завдяки йому у 1989 році в Луцьку почали діяти перші пластові гуртки. Найвизначнішою подією того періоду стала Пластова присяга, яку 14 жовтня 1990 року луцькі та рівненські пластуни склали на В’їзній вежі Луцького замку. У той же період брат відомого українського письменника Юрія Покальчука також заснував курінь імені Василя Стуса, який діє й донині.
— «Пласт» — неполітична молодіжна організація. Ми застосовуємо найкращі методики світового скаутингу, які опираються на ідейні засади і виховують дітей та молодь на прикладах визначних діячів суспільства, — розповіла голова Волинської округи «Пласту» Олеся Божко. — Нині у Волинській області є понад 130 пластунів, які зосереджені у трьох осередках.
— «Пласт» — це, мабуть, стан душі! — вступає у розмову лучанка Ліна Остапчук, яка у «Пласті» з липня 2003 року. Була писарем станиці «Острог», референтом преси та інформації станиці «Луцьк», а тепер закінчила Національний університет «Острозька академія» і працює з молоддю у Луцькому міськвиконкомі. — Як свого часу нас, тепер ми, старші пластуни, маємо змалку вчити долати труднощі. А головне — бути патріотами своєї землі!
В активі волинських пластунів не тільки традиційні виїзди на природу, а й чимало конкретних справ. Невеликий, але активний курінь пластунів у селищі Колки, наприклад, цієї весни у колишньому райцентрі та навколишніх селах зумів залучити сотні людей до прибирання території.
— «Пласт» — не єдиний шлях для розвитку особистості і становлення її громадянином своєї держави, але один із кращих шляхів! — упевнена Олена Семенюк, яка нині у волинських пластунів відповідає за роботу із засобами масової інформації.
Саме тому наша держава мала б прийняти добре фінансовану програму підтримки пластового руху. Адже минулі двадцять літ нашої Незалежності показали: де поля не засіваються зерном, їх заполонили бур’яни!
СВІЖА НОВИНА
В Антарктиді — пік «100-річчя Пласту»
У лютому цього року група науковців здійснила сходження на один із піків материкової Антарктиди поблизу української дослідницької станції «Академік Вернадський», повідомляє газета «Свобода». Ініціював сходження пластун Ігор Карабин. Його друг Ігор Дикий, учасник української експедиції в Антарктиді, сформував команду з 6 осіб та здійснив першопрохід.
«На пік біля Демарії, — розповідає Ігор Дикий, — ніхто ще не ходив через перешкоду — вузьку перемичку над прірвою над океаном, яка з’єднує пік з основним схилом. Це була найскладніша ділянка, яку ми подолали. На вершині зробили тур з каміння, на папері з блокнота написали, що це пік «100-річчя Пласту» українською та англійською мовами, запакували у пластиковий контейнер і поклали у каміння».
ДОВІДКА «УК»
«Пласт» — це українська скаутська організація, яка сприяє всебічному розвитку, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на принципах християнської моралі.
Український «Пласт» створено у 1911 році, після заснування у 1907 році скаутського руху британцем Робертом Бейден-Пауелом, нащадком священика, який як розвідник брав участь у військових експедиціях в Індії та Африці та став автором підручника для військових розвідників.
12 квітня 1912 року українські скаути у приміщенні Львівської академічної гімназії прийняли першу Пластову присягу. Серед засновників організації були Олександр Тисовський, син Івана Франка Петро, Іван Чмола.
Для досягнення виховної мети «Пласт» застосовує методику, коли навчання та виховання відбуваються через гру та працю, систему групової самоорганізації, заохочення ініціативи та самоуправління, пізнання природи та життя серед природи, підтримки здібностей дітей.
Членство в українському «Пласті» довічне — на відміну від більшості скаутських організацій світу, перебування в яких закінчується у 25 років.
Сторінку підготували Лариса КОНАРЕВА, Світлана ІСАЧЕНКО, Оксана МЕЛЬНИК, Валерій МЕЛЬНИК, «Урядовий кур’єр»