Тернопіль називають файним містом. І він робить усе, аби відповідати такому визначенню. Як нині рашистські агресори несамовито нищать деякі українські міста, в роки Другої світової війни гітлерівці ледь не вщент його зруйнували, тому і не багатий Тернопіль на давню архітектуру. Але має власний шарм, знає свою історію та приваблює різними смаками. І щоб усе це відчути, пізнати, на допомогу подорожувальникам і тернополянам приходять працівники Туристично-інформаційного центру. Це комунальне підприємство, яке створили понад десять років тому. За цей час воно зуміло зібрати, об’єднати навколо себе екскурсоводів, краєзнавців, які залюблені в рідне місто, відшукують у сторіччях його історії яскраві дати і події його життя, долі неординарних жителів і щедро діляться, використовуючи різні форми та формати. 

Сидуха вуйна Кася і смаки міста

Знаєте, хто така сидуха? А вуйна Кася звідки взялася? Звісно ж, з історії. Відома тернопільська екскурсовод і краєзнавець Оксана Ленчук нині вуйну Касю витягла на світ  із переказів. У XIX столітті, виявляється, була така в Тернополі знана сидуха. Пані ж Оксана зробила з неї збірний образ і підготувала театралізовану екскурсію з дегустацією «Смачний Тернопіль». Сама сценарій дійства написала й зрежисерувала, бо має до того хист — колись грала  у молодіжних аматорських театрах. Одяг сидухи теж сама відтворила, кошик придбала, в який не забуває покласти якихось смаколиків старотернопільської кухні чи навіть добрих напоїв.

Її сидуха переконує туристів, що саме вона представниця найдавнішої професії в Тернополі, бо «їсти люди завжди хочуть», а вона їм допомагає з харчами: «там узяла, тут продала». «Та це ж звичайна перекупка!» — осяює мандрівників здогадка. І правильно. Екскурсовод Оксана Ленчук додасть, що колись у місті селянам дозволяли торгувати лише під час ярмарків, які в Тернополі відбувалися чотири рази на рік. Іншої ж пори все вирощене в них перекуповували сидухи та продавали на ринку. Тепер розуміємо, чому їх називали сидухами: бо сиділи собі ті перекупниці на ринку й торгували. Мали ж вони бути завжди акуратні, за цим вже дивилися навіть з магістрату. Крім чистого одягу з обов’язковим фартухом, сидухи вирізнялися на гомінкому базарі ще й по-багатому зав’язаною великою світлою хусткою.

Нині, звісно, в Тернополі ринок діє, та ще більший, ніж колись, і перекупниць (ой, бізнесменок!) також вистачає. Проте вуйна Кася воліє з туристами зустрічатися біля Старого замку: запах століть її більше приваблює. І якась справжня мара, хоч би коли йшла, чіпає її тут — впаде з кошиком і починає волати, просить людей допомогти піднятися. Перехожих часто ледь інфаркт не хапає, квапляться їй допомогти, а потім разом з учасниками екскурсії сміються.

Гадаєте, лише сидуха Кася на витівки здатна? Отак пройдете з нею сходами до набережної Тернопільського ставу, а там зненацька з кущів вибіжить ще один цікавий персонаж, образ якого втілює актор Василь Боднар. Каже, що пан доручив вивезти йому всі найдорожчі речі та вина, але ось як опинився тут аж із Бучача (місто за 70 кілометрів від Тернополя), не відає. Мабуть, вина були дуже смачні! А далі, мандруючи вулицями теперішнього обласного центру, туристи зустрінуться й з іншими колоритними фігурами давнини, дізнаються про старотернопільські страви, а то і скуштують одразу.

Туристично-інформаційний центр Тернополя вже другий рік утілює проєкт «Смачний Тернопіль». Мета шляхетна — відродження давньої кухні міста. Уже п’ять закладів громадського харчування у  меню мають страви з минулих часів. У них можна поласувати, скажімо, гречаними пирогами зі сметаною, карменадлями (відбивними), брамбораками (дерунами),  салом по-старовіцькому та іншими наїдками, випити не лише «Золотого чаю», а й трохи гарячішого.

Туристично-інформаційний центр пропонує на вибір дві гастрономічні екскурсії. Усе залежить, безперечно, від уподобань туриста та вартості послуг. 

«Смачний Тернопіль» можна замовити і в театралізованому форматі, і в тематичному з оповідками та дегустацією деяких страв і напоїв. Кавомани та солодкоїжки отримають задоволення від іншого проєкту, що так і називається: «Кава та до кави».

Від замку — до театрального закулісся

Керівниця Туристично-інформаційного центру м. Тернополя Ірина Потішна каже, що вміють подивувати і захопити туриста. Загалом можуть запропонувати майже пів сотні тематичних екскурсій. Скажімо, екскурсовод Володимир Окаринський підготував екскурсію «Тернопіль: народження, смерть і відродження», Богдан Гавришок зосередив увагу на власниках міста, Галина Багрій — на величі тернопільської катедри і традиціях святкувань. Надто цікавлять тернополян та їхніх гостей екскурсійні програми «Тернопіль крізь призму часу», «Таємниці Старого замку», «Від палацу до двірця» (історія міста XIX ст.), «Музи Тернополя».

Деякі з тематичних екскурсій передбачають майстер-класи, зокрема з декорування пряників, виготовлення виробів із глини, а в етномайстерні «Коза Дереза» можна долучитися до творення чи розмальовування забавки з екологічних матеріалів.  У дусі театралізованого «Смачного Тернополя» відтворюють «Історії тернопільської Мельпомени». Актор Василь Боднар та Оксана Ленчук запросять у театральне закулісся і, розказуючи про історію театрального життя Тернополя, ознайомлять з костюмерною кімнатою, столярним цехом, навчать, як наносити грим, не забудуть про декорації та інше. 

Ірина Потішна розповідає, що екскурсії поділили на кілька форматів. До прикладу, «Тернопіль під парасолькою». Це означає, що дощ не злякає учасників екскурсій, парасольки допоможуть їм пройтися вулицями обласного центру, дізнатися більше розмаїтої інформації про нього. «Тернопіль на швидкості» запропонує оглянути місто на самокатах чи здійснити на теплоході панську мандрівку «Тернопільський океан та його береги». Безперечно, не може не бути атракцій «Тернопіль – місто загадок». Задля цього підготували чотири види квестів для дітей і дорослих.

Переймаються в Туристично-інформаційному центрі не лише популяризацією міста. Нині до міської громади входять і кілька сіл, які мають цікаву власну історію. Наприклад, село Чернихів називають волелюбним, бо тут завжди панував український дух: ще 1908 року в цьому населеному пункті відбулися сутички селян із жандармами. Є в селі й залишки австрійських укріплень Першої світової війни. У Кобзарівці створили музей. У Плесківцях можна побувати на ставку, де розводять форель. Зрештою, кожне село чимось зацікавить. До того ж поблизу них є орнітологічний та гідрологічний заказники, прекрасний став, на якому можна поплавати на човні, навіть рибу половити чи просто помилуватися білим і жовтим лататтям, що зараз рясно цвіте, розмаїтим птаством, краєвидами. 

Зануритися і відпочити

Отже, будь-яку екскурсію туристові можна обрати з величезного переліку й замовити. І не лише групою, а й індивідуально можна змістовно гуляти Тернополем, навколишніми селами та милуватися природними краєвидами. Річ лише у вартості наданих туристичних послуг. Велика війна змусила багатьох українців стати внутрішньо переміщеними особами. Десятки тисяч з них прибули й до Тернополя та області. Чимало зацікавилися цим краєм, часто на час дозвілля обирають саме екскурсії. Вони, за словами Ірини Потішної, вже звикли до резиденції чи офісу Туристично-інформаційного центру, що стоїть у середмісті на Театральному майдані. У цьому, як його ще називають, трикутному будиночку дітям можна відпочити, побавитися іграшками, поскладати пазли, порозмальовувати розмальовки тощо. Часто батьки на певний час можуть тут навіть залишити синів і доньок, щоб посмакувати кавою в одній з кав’ярень.

До червня екскурсії для тимчасових переселенців проводили безплатно. Нині для них розробили систему знижок. Першу будь-яку пішохідну екскурсію проведуть безплатно. Якщо ж внутрішньо переміщена особа записується на другу екскурсію, то платить 50 відсотків вартості (для дорослих це становить 30 гривень). Наступні екскурсії будуть заповну вартість. Є виняток: діти-переселенці до 16 років можуть відвідувати безплатно всі екскурсії, крім катання на теплоході чи ознайомлення з театральним закуліссям, там треба буде оплатити 50 відсотків вартості. Тернополяни ж оплачують екскурсії цілком, безплатно хіба для дітей до 12 років.

Майже 2 тисячі внутрішньо переміщених осіб відвідали вже екскурсії Туристично-інформаційного центру. Дехто з них побував на кількох атракціях. Ірина Потішна каже, що серед них є завзяті екскурсійники, які відвідують чи не всі тематичні програми. «Стараємося щоразу залучати інших екскурсоводів до розповідей про історію нашого міста, — зазначає Ірина Потішна. — Багато з тимчасово переселених людей чи не вперше в Тернополі, на заході України. Їм дуже подобається, що наші екскурсоводи використовують місцеві діалекти, тож вивчають нові слова, цікавляться їхнім значенням, в яких контекстах їх уживають». Приваблює їх екологічний туризм. Чимало з них прагнуть поїхати за місто, в села громади, зануритися у природну атмосферу, порівняти тутешні пейзажі з рідними краями, побути біля водойм.