На що впливають обставини непереборної сили

На сьогодні наше підприємство не має змоги виконувати свої зобов’язання перед контрагентами через карантин. Законом України №530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (Covid-19)» було встановлено, що карантин визнається форс-мажорною обставинною. Чи може підприємство не виконувати зобов’язань згідно з укладеними договорами у зв’язку із запровадженням на території України карантину?

І. Сокірко, м. Чернівці

Відповідно до п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44(5) (далі регламент), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорними можуть визнати ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями п. 6.9 цього регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами в договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР (із змінами та доповненнями, далі закон), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі — ГКУ), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) зазначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін та неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання повністю або частково зобов’язана сторона для запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Ч. 2 ст. 218 ГКУ зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для запобігання господарському правопорушенню. Якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно з п. 3.3 регламенту, документ за затвердженими президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом, називається сертифікатом (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, далі сертифікат).

У п. 6.1 регламенту зазначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов’язання так, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб за кожним окремим договором, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (п.6.2 регламенту). Щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), слід довести причиново-наслідковий зв’язок між зобов’язаннями, що сторона не може виконати, і обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов’язання.

Згідно з п. 6.5 регламенту, тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладено на заявника.

Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, правильність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України.

Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників та/або ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для відкладення розгляду заяви для можливості надання додаткових пояснень, документів, доказів тощо з повідомленням про це заявника письмово.

Звертаємо увагу, що сам по собі факт настання форс-мажорних обставини не звільняє від виконання зобов’язань. Проте існують варіанти певних дій у разі настання форс-мажорних обставин, зокрема:

— укладання додаткової угоди до чинного договору, контракту тощо про подальші договірні відносини з контрагентом. В додатковій угоді можна передбачити порядок виконання, відстрочення чи звільнення від зобов’язань, вирішити питання щодо розірвання договору, здійснення взаєморозрахунків тощо;

— отримання сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до п. 4.2, ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов’язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, у яких безпосередньо передбачено зарахування такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено зарахування такої функції до компетенції ТПП України.

З огляду на вищевикладене вважаємо за доцільне звернутися до Чернівецької ТПП по засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та отримання відповідного сертифіката. Такий документ буде доказом у відносинах зі стороною і судових вирішеннях спірних ситуацій;

— у разі порушення зобов’язання звернутися до суду з вимогою припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору; зміни умов зобов’язання; сплати неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо одна із сторін не визнала форс-мажорних обставин. 

Підкажіть, будь ласка: якщо я ФОП, чи зобов’язує мене законодавство на період карантину сплачувати єдиний податок та ЄСВ?

Т. Омельченко, м. Київ

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №533-ІХ (далі закон №533), тимчасово за періоди з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 р. звільняються від нарахування та сплати ЄСВ фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Такі платники самостійно приймають рішення щодо застосування передбаченого звільнення від ЄСВ. Ця норма стосується підприємців — платників єдиного податку, яких за березень та квітень 2020 року звільнено від сплати ЄСВ виключно за себе.

Якщо ФОП не сплачував страхових внесків за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року на підставі закону №533, такі періоди включаються до страхового стажу та вважаються, що страхові суми було сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів.

Проте ФОП може прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату ЄСВ за вказані періоди в розмірах та порядку, визначених законом про ЄСВ.

У разі прийняття рішення про незастосування цього звільнення, нарахування, обчислення та сплата ЄСВ за вказані періоди здійснюється в розмірах та порядку, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (із змінами та доповненнями).У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування ЄСВ за звітний період, визначений для таких осіб.

Якщо платник уже здійснив оплату внесків за березень та квітень 2020 року до набрання чинності законом №533, такі суми зараховуватимуться податковими органами (без будь-яких заяв платників єдиного внеску) у рахунок майбутніх платежів (за умови відсутності у такого платника сум недоїмки, штрафних санкцій та/або пені по цьому внеску), відповідно до закону про ЄСВ, крім випадків самостійного визначення таким платником бази нарахування єдиного внеску за звітний період.

Якщо ФОП має найманих працівників, то на їхню зарплату потрібно і далі нараховувати та сплачувати ЄСВ.

Відповідно до п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу України (далі ПКУ), підприємці — платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують праці найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Отже, підприємці-платники єдиного податку першої і — другої груп можуть скористатися нормою щодо звільнення від сплати єдиного податку впродовж одного календарного місяця на рік на час відпустки за умови, якщо вони працюють самостійно та не використовують праці найманих осіб.

У п.п. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 ПКУ зазначено, що інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі, отже якщо підприємець має бажання скористатися таким правом, необхідно подати до територіального податкового органу відповідну заяву.

Якщо тривалість відпустки менша за календарний місяць, то звільнення від сплати єдиного податку протягом календарного місяця не передбачено.

Підприємці—платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок авансовими внесками не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Підприємці — платники єдиного податку третьої групи не звільняються від сплати єдиного податку, оскільки він сплачується у відсотках до отриманого доходу. Якщо підприємець — платник єдиного податку третьої групи не отримував доходу, все одно подається декларація з нульовим показником.

Підприємців — платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які використовують найманих працівників, на період відпустки чи на період хвороби не звільнено від сплати єдиного податку.

Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua