Щороку, ледь сходить сніг, вниз за течією Тиси та її приток пливуть побутові відходи, чим завдають шкоди довкіллю і псують відносини із сусідньою Угорщиною. До цієї країни течія приносить тонни сміття. На ліквідацію заторів на своїй території угорці затрачають чимало зусиль.

Основна частина сміття потрапляє в Тису з населених пунктів, які лежать у її верхів’ї. Закарпатська Рахівщина за офіційною класифікацією вважається високогірним районом. Це означає, що збирати тверді побутові відходи тут непросто. А ще в Рахівському районі фактично неможливо облаштувати полігон для безпечного зберігання твердих побутових відходів: для нього просто немає місця. Наявний полігон розміщено поряд із руслом Тиси. Достатньо підняття рівня води над критичну межу — і вода забере його весь за собою.

Однак у цій складній ситуації з’явилися промінчики надії. Ідеться про сортування сміття, яке у районі застосовують дедалі ширше.

Чиста річка, чиста вода

Започаткував цю справу підприємець із селища Ясіня Бейло Франц. Зрозумівши безальтернативність приймання і сортування вторинної сировини, він заснував тут спеціальний пункт, який діє чотири роки і став осередком боротьби за чисте довкілля «Чиста ріка, чиста вода». Підприємець влаштовує екоакції, пояснюючи важливість розділення відходів. Позаду вже десятки таких акцій для очищення берегів річки Чорна Тиса — правої притоки Тиси.

Це ще не бізнес, але вже й не суто громадська ініціатива. Нині на пункт сортування надходять щоденно по 20—30 кубометрів зібраних відходів. Спочатку обсяг зібраного був удесятеро меншим. Але є ще й роз’яснювальна робота, бо зусилля, не підкріплені свідомим ставленням до проблеми населення, врешті-решт не приживуться. І тоді на нас може чекати екологічна катастрофа, і замість райських куточків у Карпатах матимемо осередки забруднень.

Ясінянський підприємець вивозить відсортовані відходи для переробки в Івано-Франківську область. Використовує територіальну близькість, а там є підприємства хімічної промисловості. У роботі спирається й на сприяння місцевої влади, яка надала в користування прес на гідравлічній основі. А від угорців отримав два автомобілі, кошти на які у сусідній країні збирали громадою. Вважає це правильним, оскільки сусіди теж зацікавлені, щоб Тиса була чиста.

Ініціатива підприємців

За цю справу взялися і в районному центрі, де розглядають її як соціальний експеримент. Його розпочали учасники ініціативної групи Олександр Мартин, Тарас Крупський і ще двоє їхніх однодумців. За символічну плату підприємець Юлія Сідей надала їм склад для зберігання й сортування відходів. Ще один підприємець Віталій Дубровський раз на тиждень надає без оплати власний транспорт для вивезення зібраних відсортованих відходів. Із першим саморобним пресом допоміг Бейло Франц, а потужніший розпорядився надати наприкінці минулого року голова Рахівської ОТГ Віктор Медвідь.

«Мета нашого соціального експерименту — зрозуміти, як допомогти населенню у важкодоступних для комунального транспорту місцях з вивезенням відсортованих відходів, — додав пан Олександр. — Адже в нас таких вуличок, до яких узимку неможливо доїхати, десятки. Хочемо продумати систему заохочень, щоб люди не викидали сміття на стихійні звалища, а сортували і зберігали його доти, коли можна буде доїхати до них. Тоді хай і за плату, але ми заберемо це сміття, і воно не потрапить разом із повеневими водами у річку».

У розмові з Олександром Мартином зачепили тему потреби встановлення обґрунтованого тарифу на відходи. Він мав би зацікавлювати сортувати й зберігати їх для вивезення на переробку, а не викидати. Треба подбати і про облаштування в районі полігона з органікою, зацікавлювати рахівців (бо 90% мають присадибні ділянки) компостувати його у себе вдома для господарських потреб.

Ще один позитив, який має сортування і вивезення сміття на переробку, — зменшення навантаження на полігон із твердими побутовими відходами у Рахові. Адже понад 50 тонн відходів, вивезених торік як вторсировина, на нього не потрапило.

«У майбутньому вивозити сміття на берег Тиси треба буде припинити. Відходи, які можуть слугувати вторсировиною, слід використовувати, а неліквідні (що не піддаються переробці), яких близько 30%, — вивозити за межі області на санкціоновані сміттєзвалища. У нашому районі такої змоги немає», — констатує Олександр Мартин.

Пластику сказали «Ні!»

У всіх населених пунктах Рахівщини встановлено пластикові контейнери, в які населення зможе складати тверді побутові відходи. Це добре, але не розв’язує проблеми із засміченістю регіону. Зібране в контейнери сміття все одно потрапляє на той самий полігон, який потенційно небезпечний.

Хоч як парадоксально, у селі Білин контейнерів для сміття немає зовсім. Староста цього села Микола Сагайда запровадив систему відокремленого збирання сміття. Раз на місяць приїжджає автомашина із сусідньої Івано-Франківської області й забирає відсортовані скло, поліетилен, папір, залізо для переробки, а неліквідні відходи — на сміттєзвалище. Органічні селяни компостують і використовують на власних городах.

У Білині придбали механічний прес для ущільнення відходів. А ще тут із торішньої осені заборонили використовувати поліетиленові пакети, соломинки для пиття та одноразовий пластиковий посуд. Місцеві ініціативу старости підтримали.