ПРОБЛЕМА
Їх кількість у містах і селах стрімко зменшується, отже зникає можливість
екстреного оповіщення населення
«Говорить Білозір’я!» На жаль, цих слів із радіорепродуктора вже понад рік не чують жителі вулиці Кірова. Не краща ситуація з дротовим радіо й на інших кутках села, розкиданих на чималій відстані. Та хіба тільки цього села! У Черкаському, Золотоніському, Драбівському та багатьох інших районах Черкащини виникають проблеми з дротовим радіо. «Ледь животіють», як написала нам із Корсунь-Шевченківського району Галина Савченко, радіоточки не тільки в багатьох жителів сіл, а й районного центру.
«Проблема, — пише ветеран Віктор Іванович Хоменко із Жашківського району, — назріла давно. А з передачею «Укртелекому» в приватні руки погіршилася. Виявляється, наше улюблене дротове радіо, з яким ми і спати лягали, й прокидалися вранці, і ледь не говорили, коли лишалися на самоті, тепер нікому не вигідне». А інший ветеран, Василь Гнатович Трохименко з Валяви Городищенського району, зауважує, що інші приймачі в їхньому районі через гористий рельєф багатьох каналів, зокрема і Першого національного, не приймають.
Так, дротове радіо нині переживає далеко не кращі часи. Це визнають і в Черкаській філії ВАТ «Укртелеком». Якщо ще 6 років тому дротове охоплювало в області майже 260 тис. сімей, то останнім часом кількість радіоточок невпинно зменшується. Сьогодні, за даними філії ВАТ «Укртелеком», в області 99 333 радіоточки. Як розповіли її працівники, чинний тариф оплати за користування радіоточкою — 6 грн на місяць — не відшкодовує витрат на утримання й експлуатацію мережі. Устаткування, яке тут використовується, морально й фізично застаріле, воно просто доживає віку. На відновлення радіодротів після стихійних негараздів або після роботи енергетиків бракує коштів, їх ледве вистачає на утримання персоналу для обслуговування існуючих ліній, запчастини, невеликі поточні ремонти, усунення пошкоджень. Ціни на електроенергію постійно зростають. Хто утримуватиме радіовузол потужністю 15 кіловат на годину заради обслуговування десятка абонентів?
.jpg)
Дротове радіо може залишитися лише на старих фотокартках. Фото з сайту fastpic.ru
Біди почалися не сьогодні
Проблема ця, стверджують фахівці, виникла не сьогодні й навіть не вчора. Державна підтримка, на якій раніше трималося дротове мовлення, зникла понад десяток років тому.
— По суті, «Укртелеком» залишився сам-на-сам із проблемою збитковості дротового радіо, — розповів інженер-маркетолог Черкаської філії ВАТ «Укртелеком» Степан Вінярський. — Адже лише на Черкащині доводиться утримувати близько 10 тис. км дротів, тисячі опор, сотні підсилювачів. Потрібні кошти на зарплату персоналу. Наші працівники в міру можливостей відновлюють роботу радіоточок.
Щодо майбутнього наймасовішого ЗМІ — дротового радіо — в «Укртелекомі» поки що нічого конкретного сказати не можуть.
— Функціонування дротового радіо залежить від волі акціонерів компанії та від державної підтримки, — продовжує Степан Вінярський. — І чи не найбільше — від популярності серед слухачів. Адже якби програми цього ЗМІ були цікавими, люди не відмовлялися б від радіоточок і платили за них більшу плату.
Чи справді слухачі вважають передачі, які транслюють по дротовому радіо, нецікавими? Нагадаємо, що на території області за допомогою звичайного репродуктора чути програми обласного, районного радіо місцевих радіостудій та Першого національного каналу. Щодо останнього, то з двох десятків опитаних мною слухачів тільки один сказав, що треба більше уваги приділяти розважальним і пізнавальним передачам, хоч, на думку інших, це радіо сьогодні загалом відповідає запитам усіх категорій слухачів.
Пощастило знайти двох людей, які добровільно відмовились від радіоточок. Валентина Коломієць із Черкас, яка просто припинила оплату за радіо, вважає, що дротове радіо — це анахронізм. А інвалід з Умані Михайло Кульчицький повідомив, що його не влаштовує політична спрямованість багатьох радіопередач, тому він відмовився від послуг дротового радіомовлення.
Хто ж, як не місцеве радіо?
— Та не втрачає дротове радіо популярності, — запевнив директор програм дротового та ФМ-радіомовлення Черкаської ОДТРК Олександр Іващенко. — Навпаки, щодня одержуємо по кілька телефонних дзвінків від слухачів з проханнями допомогти відновити радіоточку. Але це питання — до ВАТ «Укртелеком». Що ж до творчого наповнення щоденних двох годин мовлення обласного радіо, то ми намагаємось осучаснити підхід до побудови матеріалів, змінюємо оформлення. У нас побільшало розмовних програм, удвічі — прямих ефірів.
— Нам нерідко докоряють, — продовжує О. Іващенко, — що розповідаємо про хід посівної, про жнива... А скажіть, який засіб масової інформації може ще фахово розповісти про це? Газети? Але ж тиражі їхні сьогодні не можна навіть порівняти з числом радіослухачів. Водночас не відкидаємо й інші важливі для суспільства теми, просто подаватимемо їх сучасніше, універсальніше.
Та все-таки кількість радіоточок на Черкащині, як і в Україні в цілому, скорочується. За даними Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, їх кількість в країні скоротилася з 19 млн (у 1991 році) до нинішніх 2,7 млн. Як заявляють представники нових власників «Укртелекому», — універсальні послуги для населення повинна забезпечувати держава. Однак подібні заяви, як зазначають у Нацраді, суперечать умовам приватизації компанії, згідно з якими покупець зобов’язаний забезпечити надання послуг зв’язку в сільській місцевості та віддалених населених пунктах.
Дурне діло —не хитре?
Тим часом дротове радіо, особливо в сільській місцевості, наголошують люди, дуже потрібне. Адже окрім просвітницької, інформативної ролі, воно завжди виконувало й роль мобілізуючу в разі якихось непередбачуваних обставин чи потреб. «Так, навесні в нашому місті (Корсуні-Шевченківському. — Ред.), — пише Галина Савченко, — проводилось кількагодинне промивання русла річки Рось. Про те, що річка раптово вийде з берегів, треба було швидко повідомити жителям як міста, так і сіл, розташованих нижче за течією. Попереджали населення як могли: відповідальні особи телефонували головам сільрад, квартальних комітетів, а ті вже посилали своїх гінців. Одне слово, оперативність була ще та… А якщо, не дай Боже, якесь стихійне лихо?..»
Важко не погодитися з логікою пані Галини. Та й у Держтелерадіо України розвиток радіомереж вважають справою перспективною. Хоча й погоджуються, що їх потрібно модернізувати, змінивши на ефірні, а згодом — і на цифрові.