Роботу Полтавської ОДА було відзначено під час підбиття підсумків у Міністерстві соціальної політики за 2016 рік. До речі, як і в попередні роки. Як вдалося досягти успіху? Про це розповіла директор департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА Людмила КОРНІЄНКО.
— Людмило Василівно, які напрями торік були ключовими у вашій роботі?
— Головним для нас було виконати обов’язкові державні й нашу місцеву комплексну соціальну програму, якою передбачено додаткові пільги й гарантії населенню. А обласна влада та громадські організації нам допомагали й підказували, які соціальні проблеми треба розв’язати насамперед. Наприклад, торік у першому кварталі на Полтавщині була проблема ненадання пільг на перевезення міжміським і міжобласним автотранспортом. На державному рівні її досі не розв’язано, бо не розроблено механізму відшкодування коштів. Хоч у законодавчих актах ці пільги зафіксовано. І з минулого року нема державного фінансування. Але є роз’яснення, що місцеві бюджети теж мають право відшкодовувати ці пільги. Тож ми так і зробили. На рік з обласної скарбниці на це передбачено 1,5 мільйона гривень, ще на мільйон відшкодували вартість пільгових квитків. Ми не обмежували ні кількості поїздок, ні кількості пільговиків. Цією пільгою скористалися всі, хто до нас звернувся і мав на неї право.
— Які новинки щодо соцзахисту запроваджено останнім часом на Полтавщині?
— З ініціативи голови ОДА Валерія Головка розв’язано проблему родинної адаптації демобілізованих воїнів АТО. Це питання депутати облради розглянули на сесії, передбачили кошти. І вже два роки після кожної хвилі демобілізації обласний центр соцслужб для сім’ї, дітей та молоді отримував списки з військкоматів, фахівці виходили за місцем проживання бійців і пропонували їм та членам їхніх родин безкоштовне оздоровлення у санаторно-курортних закладах області.
Торік на це було спрямовано 6,1 мільйона гривень з обласного бюджету та 2,6 мільйона — з місцевих. Соцадаптацію пройшли й оздоровилися понад 1,8 тисячі демобілізованих учасників АТО та членів їхніх родин. А фахівці-психологи надали їм психологічну підтримку. Ця робота триває.
Відділення для адаптації та оздоровлення учасників АТО створюють на базі Медичного центру нацгвардійців «Нові Санжари». Тут коштом одного з натовських трастових фондів закуплено унікальне реабілітаційне обладнання, яке повернуло до повноцінного життя багатьох поранених у всьому світі. Тепер воно є і в Україні. У комплект обладнання, яке представник трастового фонду доправив до нас, змонтував і навчив ним користуватися, входять електромеханізми для розроблення після травм і операцій суглобів і кісток, прилади для лікування цереброваскулярних, серцево-судинних, гастроентерологічних захворювань. Подарунок коштує приблизно 65 тисяч євро. Поки що «Нові Санжари» — чи не єдиний медзаклад в Україні, де є таке обладнання. Валерій Головко сподівається, що завдяки цій апаратурі оздоровляться не тільки нацгвардійці, а й інші полтавські військові та члени їхніх сімей.
Також на сесії облради депутати передбачили 2 мільйони гривень на санаторно-курортне оздоровлення членів сімей загиблих учасників АТО в санаторіях Миргорода, Нових Санжар та Зінькова.
— На Полтавщині таких родин багато?
— Статус сім’ї загиблого учасника АТО в області отримали 142 родини. З другого півріччя плануємо санаторно-курортне оздоровлення і для сімей загиблих воїнів-інтернаціоналістів.
До речі, тільки на Полтавщині учасники бойових дій не ходять з довідкою по комунальних установах за призначенням пільги, за них це роблять соцпрацівники. А ще цьогоріч запровадили обласну стипендію — 1544 гривні для всіх дітей загиблих учасників АТО віком до 18 років. У нас таких 78. За січень і лютий вони вже отримали кошти.
— В області створено 16 об’єднаних територіальних громад. Як з ними співпрацюєте?
— Активно співпрацюємо з Омельницькою Кременчуцького району та Шишацькою ОТГ. Спільно виконуємо державні соціальні програми.
Також тісна співпраця з питань надання соцпослуг через мережу територіальних центрів. Нині в будинках-інтернатах області живе 2200 одиноких громадян та інвалідів. Удома обслуговуємо 18 тисяч самотніх людей. А якби не було терцентрів, то більшість цих людей жили б у будинках-інтернатах. Терцентри вигідні, бо утримання будинків-інтернатів недешеве. Та й людям добре: соціальні працівники безплатно виконують для підопічних майже всю домашню роботу. Шишацька ОТГ утримання районного терцентру взяла на себе, а села, які не увійшли в ОТГ, перераховують кошти на соцпослуги. Омельницька громада хоче створювати будинки ветеранів з наданням комплексу соцпослуг. Дуже важливо під час адміністративно-територіального реформування не втратити жодної соціальної послуги, які в нас надають, і жодного соціального працівника.
— Соціальним працівникам зарплату не затримують?
— Їх у нас в терцентрах 1900, і всі вони отримують зароблене вчасно і в повному обсязі. Ми цінуємо їхню нелегку відповідальну працю, адже навантаження на них в області в середньому 9 осіб. Плинності кадрів у нас немає.
— Ви співпрацюєте і з закордонними фондами.
— Зокрема з Фондом «Східна Європа», за кошти якого нам вдалося забезпечити сучасним обладнанням терцентри у Диканському, Решетилівському, Кременчуцькому районах, Автозаводському районі Кременчука, Пирятинському будинку-інтернаті. Сподіваємося, вони нададуть нам якусь суму й на придбання соціальних таксі, бо ті, що є, вже майже відпрацювали ресурс і не відповідають вимогам сьогодення. Проблема соцтаксі для області актуальна, бо тут проживають понад 300 тисяч стареньких, майже 70 тисяч інвалідів, 3 тисячі з них — візочники. Але, на жаль, не завжди можуть отримати транспортні послуги. Хоч при терцентрах служба соціального таксі працює вже 8 років.
Департамент попросив депутатів області спрямувати у цьому році кошти на придбання нових авто для соцтаксі.
— Цю послугу надають і жителям віддалених хуторів?
— Усім, хто цього потребує. До речі, у Кременчуці торік для обладнаних підйомниками автомобілів ГАЗель коштом місцевих бюджетів закупили сходинкові підйомники, і віднині послуга соцтаксі стала доступною й для тих візочників, які живуть на горішніх поверхах багатоповерхівок.
— Коли взимку в Полтаву приїжджав Валерій Сушкевич, на нараді в ОДА за його участі говорили про обладнання будинків у Полтаві пандусами і підйомниками.
— Щоб забезпечити доступність інвалідів до вуличної інфраструктури, треба, аби цього захотіли представники всього соціуму: закладів культури, торгівлі, поштових відділень, транспортних, житлово-комунальних організацій, інфраструктури. Та поки що вони цим не переймаються. Як і міська архітектурна інспекція, яка за це відповідає. У Полтаві на вулицях бачила, мабуть, із 20 інвалідів-візочників. Бо зупинки і автотранспорт не пристосовані. Тому дуже важливо вирішити це питання через соціальне таксі.
— Подейкують, що ви хочете при геріатричних будинках-інтернатах створити платні відділення.
— У нас побільшало звернень від громадян похилого віку, які хотіли б жити у будинках-інтернатах, бо їх не утримують діти, хоч зобов’язані це робити. Але право на проживання у таких будинках мають тільки самотні. Як допомогти стареньким? Звертаємося в суди, щоб суд призначив дітям аліменти на утримання батьків. Тоді можемо взяти їх у будинок-інтернат. Але є родини, які можуть повністю оплачувати утримання батьків у будинку-інтернаті, і батьки згодні там жити, однак у нас немає таких відділень. Тож саме життя змушує їх створювати.
Плануємо в цьому році створити відділення денного догляду на базі Зіньківського дитячого будинку-інтернату, де хороша реабілітаційна база. Там обслуговуватимуть дітей з інвалідністю, які живуть у родинах. На період реабілітаційного курсу батьки зможуть працювати, а їхні діти будуть доглянутими й нагодованими, їм створять усі умови для розвитку.
Хочемо створити у Кременчуці обласний центр з реабілітації дітей-інвалідів, де будуть усі умови для сімей і мам з дітьми. Задумів з розвитку соціальної сфери в області багато. Аби тільки вони здійснилися.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Людмила КОРНІЄНКО. Народилася у селищі Мар’євка Північноказахстанської області (Казахстан). Закінчила Чернігівський юридичний технікум та Харківський юридичний інститут, за фахом правознавець. Із 1979 року живе в Полтаві. Працювала заступником голови райвиконкому — начальником управління соцзахисту населення Октябрського району міста Полтави. З жовтня 2006 року — начальник облуправління — директор департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації. Заслужений працівник соціальної сфери України. Кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня.