Дедалі частіше наші суди приймають рішення, спрямовані на задоволення вимог та інтересів пересічних людей. Так, наприкінці минулого року під час розгляду справи Вищий спеціалізований суд України (ВССУ) ухвалив рішення, згідно з яким будь-хто із вкладників банків може добитися справедливості та відсудити моральну та матеріальну шкоду, заподіяну фінустановою в разі прострочення щодо видачі депозиту — пеню 3% за кожен день прострочення. Це велика перемога. Усі охочі можуть ознайомитися з цією ухвалою ВССУ від 11.11. 2015 р. у справі № 6-43516св14.

Щоб уявити суми виплат, які повинен віддавати банк клієнтам, що чекали на повернення депозитів, достатньо це показати на конкретному прикладі. Так, якщо фінустанова не хоче повертати вам вклад обсягом 1 тисяча доларів протягом півроку (175 календарних днів), то банк згідно з рішенням суду може віддати своєму депозитоутримувачу вже 5250 доларів, тобто у 5 разів більше, ніж сума самого вкладу.

 

 

Стосовно конкретної справи № 6-43516св14, то в ній вкладник вимагав стягнути з банку майже 130 000 гривень пені, проте отримав відмову на стадії апеляції.

ВССУ вказав на наявність у вкладника права вимагати пеню 3% простроченої суми за кожен день прострочення і направив справу на новий розгляд.

Чи справедливо це? Так. Адже банки часто виставляють просто астрономічні суми, приміром, коли людина повертає іпотечний кредит обсягом 30 тисяч доларів, то сума відсотків, пені і штрафів, які їй виставляє банк, може бути у 4—5 разів більшою, ніж тіло самої позики. І люди таки повертають ці надвисокі суми.

Банкіри знають, що час — це гроші, проте коли їм нагадують клієнти про це, деякі фінансисти забувають цю істину. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Чекаємо на масовість

Що ж кажуть з цього приводу юристи та керівники самих банків? Чи буде відтепер така практика повернення справедливості масовою?

Як зазначила «УК» старший юрист юридичної компанії «Лавринович і партнери» Інна Рудник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вкладник — споживач фінансових послуг, а тому на нього поширюється передбачене ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» право стягнути пеню.

«Частина 5 статті 10 цього закону встановлює, що коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством».

Як зазначає президент юридичної компанії «Ніколас» Михайло Стрельніков, саме банк доводив у суді першої інстанції нісенітницю про те, що вкладник не є споживачем послуг.

«Щоправда, судова практика в аналогічних справах  неоднозначна. До прикладу, ВССУ ухвалою від 03.02. 2014 р. у справі № 6-5018ск14 відмовив у відкритті касаційного провадження вкладникові, який не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені згідно з пунктом 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що попередні судові рішення прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для їх перегляду», — зазначає Інна Рудник.

До того ж, за її словами, що стосується неплатоспроможних банків, то ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить пряму заборону на нарахування неустойки під час дії тимчасової адміністрації. Тобто нарахувати пеню, навіть якщо це встановлено самим договором банківського вкладу, після введення такої адміністрації не вдасться. У коментованій ухвалі від 11.11.2015 р. у справі № 6-43516св14 ВССУ розглядав питання про стягнення пені лише за період до моменту введення тимчасової адміністрації до фінансової установи, що цілком логічно та правомірно.

Однак юрист наводить інші позитивні приклади, коли суди ставали на бік вкладників. Так, за словами правника, не можна залишити поза увагою і ухвалу ВССУ від 15. 02. 2012 р. у справі № 6-12268св11. Саме нею суд скасував попередні судові рішення, в яких викладено висновок про незастосування положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин і вказав, що позивач все-таки мав право на стягнення пені на підставі вказаного нормативно-правового акта.

Добровільності не буде

Чи банки добровільно компенсуватимуть споживачеві ці відсотки? Михайло Стрельніков вважає, що такої практики не буде.

«Тому споживачам потрібно звертатися до суду для захисту своїх прав. Практика набиратиме обертів, і цьому сприятимуть громадські об’єднання споживачів, всіляко розповсюджуючи цю інформацію. Зокрема цим займеться і нещодавно створений Конгрес споживачів банківських послуг, який нарешті об’єднав вкладників та позичальників»,—  додає він.

Такої самої думки дотримується й Інна Рудник. Вона зазначає, що практика не однозначна, однак цілком імовірно, що позивач отримає судове рішення на свою користь.

Щодо питання виконання банками судового рішення, то будь-яке рішення, що набрало законної сили, є обов’язковим до виконання. За невиконання судового рішення, на думку юриста, винну особу можна притягти до відповідальності. 

Банки, надаючи коментарі, акцентують, що у них таких проблем ніколи не було і немає. Це підтверджує коментар прес-служби Ощадбанку: «Банк здійснює свою діяльність в межах чинного законодавства України, виконуючи своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання перед клієнтами, у тому числі банк вчасно без затримок видає вклади громадян».

Обумовлюйте у контрактах

А ось коментар банку «Кредит Дніпро» вже виявився цікавішим. Заступник голови правління установи Андрій Мойсеєнко зазначає, що нововведення позитивно позначиться й на зростанні рівня довіри населення до банківської системи країни. «Для повернення вкладів у систему є серйозні аргументи у вигляді прийнятого ВССУ рішення. Але вважаю, що такі рішення не суд повинен виносити, а вони мають бути предметом договірних відносин між клієнтом та його фінансовим партнером. Тобто штрафні санкції у разі прострочення вкладу потрібно прописувати у контракті під час оформлення депозиту», — каже він.

До речі, ця думка дуже слушна, проте всі ці роки фінустанови і слухати не хотіли про вписування такого пункту в договір між банком та вкладником.

«Щодо того, наскільки масовими будуть виплати банками через суд пені клієнтам за прострочення вкладів, не вважаю, що вони будуть численними», — резюмує банкір.  Хоч це питання спірне.

Від редакції. Отже, вкладникам не слід боятися захищати свої права у судах. Варто пам’ятати, що фінустанови ніколи цього не робитимуть самі. Підписуючи договори з банками щодо внесення депозитів, треба обов’язково прописувати пункт про 3% пені за кожний день прострочування повернення вкладів. Пан Мойсеєнко справедливо вважає, що на ринку здебільшого залишилися найсильніші гравці, здатні розраховуватися перед клієнтами у повному обсязі. Проте досі існують фінустанови, які ведуть не зовсім чесну гру із клієнтами.