У селі Домажир на Яворівщині запрацював 25-й на Львівщині дитячий будинок сімейного типу. Четверо хлопчиків та дівчаток разом із батьками Галиною та Ігорем Розлуцькими обживають нову оселю, до якої невдовзі переїде ще четверо дітей. Хлопчики й дівчатка завчасно спакували речі, їм не терпиться якнайшвидше переселитися у новий просторий дім.
І не тому, що у нинішньому їм не комфортно чи дуже тісно. Саме в домі у Яворові, де поки що мешкають усі шестеро, вони вперше відчули себе затишно. Зате у новозбудованому більше місця, простору і в кожного буде своя кімната. Чимале подвір’я з квітниками, гойдалкою та альтанкою. А у планах — посадити сад.
Зігріти зранені сердечка
Діти вже ходять у сільську школу. Щоправда, аби встигнути доїхати на уроки з райцентру у Домажир, доводиться вставати трохи раніше. Але такі поїздки їм усім дуже подобаються: дотепер у авто їздили нечасто. А дві сестрички і братик придивляються одне до одного. Вони побачилися зовсім недавно. Росли порізно: восьмирічна Христинка — у притулку, дев’ятирічна Діана в інтернаті, десятирічний Андрій — при церкві Святої Покрови у Львові. Хтозна, чи зустрілися б вони, якби не молоде подружжя Галина та Ігор Розлуцькі з Яворова. Два роки тому вони побачили чотирирічного Ігорька у притулку у Львові, гарного, тихого, спокійної вдачі хлопчика, і вже не уявляли своєї сім’ї без нього.
— Він житиме з нами, — вирішили, не вагаючись, навіть не розпитуючи у вихователів його історії. Бо тут зрозуміти неважко — якби у родині було все гаразд, хлопчик не опинився б у притулку.
У свої чотири дитина не знала батьківського тепла і маминої ласки: батько помер, а матір позбавили батьківських прав. Із новою мамою і новим татом хлопчик ожив: як і всі ровесники, любить грати у футбол, тато навчив їздити на велосипеді.
— Лагідна дитина, — промовляє мама Галина.
Маленький Ігор підставляє свою голівку, аби мама погладила. А оченята так і світяться радістю. Якби сусіди чи знайомі не знали, що він — дитина прийомна, ніхто б і не здогадався: такі теплі стосунки бувають тільки між рідними.
— А чому б не взяти ще когось? — вирішили, переконавшись, що дають раду з малим Ігорком.
Тепер у них четверо дітей і інший статус — дитячий будинок сімейного типу. Коли познайомилися з Христиною, Діаною та Андрієм, зрозуміли: мають допомогти і цим скривдженим дітям (бо батьки десь є, але їм байдуже до них).
— А головне, — тішиться мама Галина, — нам вдалося налагодити з дітьми контакт, за віком вони нам як біологічні діти. І більше тішать, ніж засмучують: навчилися добре читати, стали краще вчитися, люблять співати і взагалі здібні діти. Просто потребують більше уваги, ніхто ж бо ними досі не займався! Діти — не роботи, вони не можуть бути бездоганними в поведінці, у побуті. Кожен зі своїм характером. У когось складний, в іншого лагідніший, а загалом — діти, як діти. Їм увага, любов, доброта і підтримка потрібні. Лише так можна зігріти їхні зранені сердечка.
Пані Галина переконалася, що в дітей, надто тих, що позбавлені батьківської любові і тепла, особливе відчуття на людську доброту: хоч якими ласощами, обіцянками, забавками їх обдаровуєш, на фальш реагують миттєво — ховаються, наче в непробивний панцир, і тоді стукай не стукай, нікого стороннього не впустять у власний світ. А подружжя Розлуцьких зуміло розтопити лід відчуження в зранених душах уже з перших днів. Як це їм вдалося? Зізнаються, якогось спеціального рецепта не мають. Ключиком до дитячих сердець стала їхня доброта і небайдужість. А ще діти дуже тішаться, що в них молоді батьки, а мама — просто красуня, і що їх завжди долучають до всіх домашніх справ.
Оселя для добра й щастя
Тепер уся родина облаштовує нову оселю. Бо хоч у домівці є усе необхідне — меблі у спальнях, вітальні, кухні, у санвузлах, але цю простору домівку треба ще обжити, наповнити домашнім затишком і теплом (не про опалення йдеться, його вже запустили).
Дівчатка й хлопчики разом із батьками «приміряють», куди розмістити отримані від численних гостей, які приїхали на відкриття їхнього дитячого будинку сімейного типу, подарунки. У двоповерховому будинку площею 264 квадратних метри є вдосталь місця — вісім кімнат, чотири санвузли, кухня й вітальня. А гостей на родинне свято у Домажир з’їхалося чимало: прийшли найближчі сусіди — педагоги з місцевої школи, сільська громада, учасники художньої самодіяльності, парох церкви Пресвятої Богородиці отець Ігор. Відкрити 25-й на Львівщині дитячий будинок сімейного типу в селі Домажир приїхала міністр соціальної політики України Наталія Королевська, голова Львівської облдержадміністрації Віктор Шемчук.
Завдяки добрим галицьким традиціям меценацтва та благочинності, розповів Віктор Шемчук, відкрито ще один дитячий будинок сімейного типу. Кошти на його спорудження зібрали під час благодійного марафону «Подаруй дитині родину». До реалізації проекту, який подарував дітям радість виростати у справжній сім’ї, долучилися благодійники, представники органів місцевої влади, будівельники.
— Сьогодні відкриваємо 847-й дитячий будинок сімейного типу в Україні. Ми поставили завдання до 2014 року жодну дитину не відправляти до інтернату, а влаштовувати в родини. Щоб кожна дитина у нашій країні мала родину, — наголосила під час відкриття міністр соціальної політики Наталія Королевська. Як і годиться, дім родини Розлуцьких освятили, аби в ньому назавжди оселилися добро, радість і любов, а діти виростали щасливими.
ПРЯМА МОВА
«Створимо містечко «Країна дитячих мрій»»
Віктор ШЕМЧУК,
голова Львівської облдержадміністрації:
— На Львівщині буде реалізована програма з відкриття дитячих будинків сімейного типу. Маємо конкретне завдання: забезпечити право кожної дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, виховуватися у сім’ї. Служби у справах дітей вживають максимальних заходів щодо влаштування дітей-сиріт під усиновлення, опіку та піклування в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. На обліку в службах у справах дітей області перебуває 2794 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із них 2068 дітей перебувають під опікою та піклуванням громадян. На Львівщині функціонує 96 прийомних сімей та 25 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховують 307 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Львівська облдержадміністрація разом з облрадою передбачили кошти на дитячі будинки сімейного типу. Плануємо впродовж року побудувати ще 25 дитбудинків сімейного типу. Сподіваємося виконати завдання, поставлене Президентом України, щодо переходу до 2020 року на сімейні форми виховання дітей-сиріт, у 2014 році. Вже закладено фундамент дитячого будинку сімейного типу в селі Бірки. До кінця року ще один дитячий будинок сімейного типу відсвяткує новосілля у селі Пнікут Мостиського району, де на базі чотирьох діючих буде створено дитяче містечко «Країна дитячих мрій».
Ми в Google+