З 2014 року область перебуває на енергетичному острові. Єдине джерело електроенергії — Луганська ТЕС — розташоване поблизу лінії розмежування. І повноцінної альтернативи йому немає. За даними департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської ОДА, в роботі єдина магістральна лінія ВЛ 220 кВ «Луганська ТЕС — Лисичанська», відремонтована у травні 2016 року. У разі відсутності генерації Луганської ТЕС мережі 110 кВ здатні забезпечити потужність до 105 МВт (40% потреби). Відповідно дефіцит потужності становитиме приблизно 165 МВт. За умови забезпечення Сєверодонецької ТЕЦ паливом (газ) існує можливість часткового покриття дефіциту потужності (до 50 МВт).
На сьогодні область має енергетичне коло, в роботі ВЛ 220 кВ «ЛуТЕС — Лисичанська», «ЛуТЕС — Михайлівка 2, 3», «Михайлівка — Лисичанська» і «Михайлівка — Ювілейна». Ризики полягають у тому, що більшість цих високовольтних ліній перетинають лінію розмежування, а підстанцію Михайлівка-330 кВ розташовно на непідконтрольній території.
Тобто якщо наприклад відімкнути окремі неконтрольовані території, це призведе до знеструмлення частини контрольованої території, оскільки мережі переплітаються, як павутиння.
Заплановане будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська» (що дасть змогу приєднати Луганщину до єдиної енергосистеми України) відбувається відповідно до графіка, але тільки завершується експертиза техніко-економічного обґрунтування проекту. У разі аварійних ситуацій на Луганській ТЕС проводять тренування щодо їх подолання. Теоретично можлива подача напруги на Луганську ТЕС для розвороту станції по ВЛ-110 кВ «Ювілейна — Бахмутська» від мереж Донецькобленерго з організацією транзиту протягом трьох годин. Але при цьому знадобиться обмеження живлення всіх споживачів.
Така ось ситуація. То що робити людям?
«Будувати вітрогенератори!» — впевнений підприємець Леонід Кізяєв. Повз його вітряк, який в 2014 році виріс на околиці Рубіжного, мало хто тепер проїжджає байдуже. Є вже й перші послідовники в рідному краї.
Хай буде світло
Підштовхнули до такої технічної творчості Леоніда Кізяєва віялові відключення електрики в 2014 році.
«Коли тут тривали бойові дії, ми ховалися в підвалі майстерні. А бомбили зовсім поряд, — розповідає Леонід Володимирович. — А потім, коли нарешті вже настала тиша, почалися віялові відключення електрики. Майстерня простоювала: для роботи потрібно освітлення».
Майстерню з виготовлення надгробків Леонід Кізяєв створив багато років тому. За його словами, «схильність до майстрування в нас із діда-прадіда. Батько, дядько і дід — усі були умільцями».
Сам Леонід з дитинства займався моделюванням у гуртках на станції юних техніків.
А до 45 років Леонід сам зробив мистецтво своєю спеціальністю. Гараж переобладнав під майстерню. Тож питання незалежності від віялових відключень вирішив швидко: за лічені тижні змайстрував і встановив вітрогенератор.
«Щоправда, спочатку висота щогли була шість метрів. Нині вже 13,5 метра. Варив її півроку за літаковим принципом. Довелося робити щоглу вищою, бо там стабільніший і сильніший вітер. У нас тут середньорічні вітри мають швидкість 4 метри за секунду. Але бувають урагани, коли пориви вітру вп’ятеро могутніші. Ураганам радію, — зізнається підприємець. І продовжує своєрідну екскурсію вітрогенератором. — На 2,5 метра в глибину викопано для фундаменту й залито бетоном. Цей вітрогенератор класичний. Виробляє до 1 кіловата на годину з вітром 11 метрів на секунду. Лопаті в діаметрі 2,8 метра».
Леонід каже, що його енергетичне ноу-хау окупилося через рік — для стабільної роботи його майстерні достатньо приблизно 200 ватт на годину.
Машина на дровах
До речі, про літаки та принципи — розмова окрема.
«Нещодавно сам зробив одномісний високоплан. З дерева. Але все робоче — двигун, планер. Та виріб довелося продати. Звідки знання авіатехніки? З дитинства конструював летючі моделі. І креслення вмів читати — навіть в школі вчителька за це хвалила. Одне слово, якщо хочеш, якщо є бажання — знання знайдеш. Бажання літати було завжди. Коли став дорослим, знайомі хлопці на Ан-2 тут літали, зрошували поля, і мене брали із собою другим пілотом. Тож у мене власних годин нальоту досить багато. Тепер ось чекаю, коли АТО закінчиться, щоб політати хоч би на моделях, — тепер тут це заборонено», — розповідає Леонід Володимирович.
А доки заборонено несанкціонований політ над землею, майстер створив власний варіант дешевого пересування по землі — машину на дровах.
Перед входом до його майстерні можна побачити причіп, на якому встановлений газогенератор «Еко».
«Давно і незаслужено забута тема, — пояснює Леонід Кізяєв. — У 1930-х роках намагалися робити такі автомобілі. Газогенератор свого роду. Дрова закинули, завели машину і поїхали. Там піролізна піч. Дрова тліють, виділяють газ. Газ проходить гарячу зону, ми його від’єднуємо, фільтруємо, охолоджуємо і використовуємо із власною метою. Я все це обладнав на причепі до «ГАЗелі».
Майстер зізнається, що використовує «Еко» нечасто: двічі їздив у село Бахмутівка Новоайдарського району до брата. На всі 120 км шляху пішло 2 мішки (по два десятка кілограмів) дрібних сухих дров.
«А якщо дров не вистачить — пилка є. І сухі дерева дорогою теж є, — жартує Кізяєв. — Але якщо врахувати, що витрата бензину в «ГАЗелі» — 15 літрів на 100 км, а коштує він майже по 25 гривень за літр, виходить непогана економія!»
Залишається тільки здогадуватися, який фурор така машина спричиняє на дорогах. Але найближчі плани майстра пов’язані з іншим.
.jpg)
Вітряк — для всіх
Коли Леонід Кізяєв замислив зробити власний вітрогенератор, знання довелося шукати в інтернеті. Довгими годинами читав сайти, вивчав досвід інших умільців прискіпливо, по тисячу разів переглядав. З деким з них познайомився особисто. Наприклад із харків’янином, який бочковий вітрогенератор установив на даху рідної багатоповерхівки. Тепер там автономне освітлення, безкоштовне світло в під’їзді, електроенергії вистачає й на роботу домофонів.
«Тепер і в мене в планах такий вітряк, — зізнається Леонід Володимирович. — Його можна поставити в будь-якому місці, де є протяг. А протяги у нас зазвичай поміж будинками».
Живе його родина на третьому поверсі багатоповерхівки. Питання про те, чи дає такий вітрогенератор економію грошову, майстра просто дратує.
«Тут головне — не економія. Знову лякають віяловими відключеннями.
А котел автономного опалення потребує електроенергії. Коли раптом світло вимкнуть, навіть якщо акумулятор поставити — не впорається. А як порахувати економію, якщо діти почнуть хворіти через холоднечу в квартирі? Вітряк зробить вас автономними», — впевнений Леонід Володимирович.
А ось на запитання, чи цікавилися його розробками представники міської влади або комунальники, відповідає із сумом «ні».
І готовий допомагати кожному, хто намагається зробити своє життя комфортнішим.
Днями поблизу рубіжненського дачного селища з’явиться ще один домашній вітрогенератор. Леонід Кізяєв допомагає його змайструвати та встановити.
.jpg)