ПОДІЯ

У Києві триває 14-й міжнародний ярмарок «Медвін. Книжковий світ», де наші кореспонденти познайомилися з його дебютантами 

Людмила ЯНОВСЬКА,
Олександр ЛЕПЕТУХА (фото),
«Урядовий кур’єр»

Поспішати повільно українці уміли завжди: зокрема й на ярмарок, куди вчасно привезти крам у давнину встигали волами, вигукуючи «цоб» та «цабе». А нині вдаються до транспорту не такого громіздкого й сучаснішого – залучають равликів. Недаремне й символ миттєвої пошти в електронних адресах в Україні почали називати іменем цієї істоти, бо він все-таки більше нагадує її, а не собаку.

Отож умістивши прадавню волячу неквапливість у мініатюрному розмірі симпатичного повзучого та приперчивши її інтернетною швидкістю, вперше прибув на Київський міжнародний ярмарок «Медвін. Книжковий світ», який проводиться в столиці з 10 по 13 листопада  учотирнадцяте, «Прудкий равлик» – нове видавництво літератури для дітей 10-14-річного віку. Отримавши «свідоцтво про народження» на початку осені, «Прудкий равлик» не лише засвітився з напрацьованим ще влітку запасом на Форумі видавців у Львові: його «Фауст» увійшов там 9-м у список 16-ти найкращих книжок. «Фаустом» та «Ромео і Джульєтою» у переказі німецької письменниці й видавчині Барбари Кіндерманн та прекрасними ілюстраціями Клауса Ензіката дебютував «Прудкий равлик» і на «Медвіні». 

Єдиний вихід — робити найкраще

– Чи можна у такому адаптованому варіанті давати підліткам світову літературу? – сама себе запитала директор видавництва, письменниця Леся Воронина. – Гадаю, можна і треба. Це перший крок до того, щоб потім читати оригінал, повний текст. Хочемо видавати книжки найкращих письменників світової, української, україномовної літератури. Маємо «Попелюшку» з ілюстраціями однієї з найкращих наших художниць-графіків Катерини Штанко. Це майже детективна історія. Коли директорка Музею книги і друкарства пані Валентина Бочковська прийшла до мене на радіопередачу, я обмовилася про свою мрію –  розшукати оригінали Катерини Штанко, які ніколи не друкувалися так, як мріяла авторка. І почула у відповідь: а вони є в нас, ми зберегли. Музей дав нам ці розкішні малюнки в стилі французького бароко, щоб ми відсканували, вийшла книжка, якою пишаємося, де Попелюшка в образі не Барбі, а чарівної дівчини того французького періоду.

Ось наша гордість – двотомник Володимира Рутківського «Сині Води» – блискуча історична проза одного з найкращих наших прозаїків, ви знаєте, який успіх у його «Джур». Ця захоплива проза для дітей, зокрема хлопчиків, передусім виховує патріотизм, героїзм, але без пафосу й схематичних образів.

–Усі переймаються, як українській книзі виживати, а ви в такий час починаєте, – висловила своє здивування пані Лесі.

–Я зовсім не ідеалізую нинішню ситуацію, – сказала вона. – Але якщо  зупинитися, мовляв, усе погано, а буде ще гірше, то насправді нічого путнього не вийде. Єдиний вихід тепер – робити найкраще, що ми можемо. Чомусь у мене є впевненість, що дитина, яка читає добрі книжки, виростає порядною людиною.

Днями довелося бути в Амстердамі, де мала перемовини з одним видавництвом. Побачивши рівень виданих «Прудким равликом» книжок, там сказали: ми хочемо з вами співпрацювати.

Основний Закон України за Ігорем Степановим

Українська Конституція – з-під англійського пера

Це сталося зовсім не навмисне – що першого ярмаркового дня  мені випало поспілкуватися саме з дебютантами «Медвіна». Ігор Степанов, президент-засновник Фестивалю каліграфії, шрифту і книжкового мистецтва «Манускриптум»,  давно мріяв об’єднати тих, хто створює гарну книгу.

– На виставковому стенді в нас те, що заявлене як наші найближчі програми: відродження рукописних технік, створення альбомів, присвячених Києву, мініатюрних книг. Ось ви бачите унікальну річ,  подану до Книги рекордів України – мініатюрну Конституцію України, 2 на 3 сантиметри. Тут, правда, зміст її не повністю, 23 глави, 130 сторінок. Написано вручну, на спеціальному жорсткосклеєному папері. Перо надіслали колеги з Англії: ну немає в мене інструмента, яким можна вивести міліметрові букви. Воно дуже маленьке, із шефілдської сталі, яка дуже жорстка і така ж гнучка. Я писав Конституцію влітку, два з половиною місяці, одразу три варіанти. Один з них сходу йшов у брак, а з двох інших вдалося скомпонувати остаточний екземпляр. Взагалі, ідею мініатюрної Конституції мені підкинули хлопці з адвокатської служби однієї юридичної фірми – хотіли таким чином привернути увагу до Основного Закону. Я спочатку сприйняв її скептично: це не зовсім моє, але таки захопився: спробував, потренувався – і вийшло.

– Що було найскладнішим?

–Вставати рано вранці. Я обладнав на балконі робоче місце, і працював, доки світило ранкове сонце, з 6-ї до 8-ї. Мені зробили спеціальну оптику, сфокусовану на потрібну відстань: виставили її з лікарем-офтальмологом.

–Скільки коштує така маленька Конституція в чудовому футлярі?

–Якщо рахувати за вкладеною роботою, матеріалами, то десь до 2 тисяч доларів.  Це єдиний примірник, він подарований Музею книги і друкарства.

–Нині епоха комп’ютеризації, коли діти майже не пишуть, а набирають на клавіатурі. І каліграфія – щось призабуте із давнини…

–Сучасна каліграфія незрівнянна з тією, що на історичних зразках, іноді взагалі не читається, а сприймається як елементи графіки. В галузі графічного мистецтва вона завжди сучасна, доцільна, і, більше того, корисна для дітей: завдяки їй формується певна моторика, розвиваються ті частини головного мозку, які були бездіяльними.

У Марії Коханової – секретаря Всеукраїнського об’єднання любителів фантастики, яке відповідало за дні фантастики на «Медвіні», цікаво було дізнатися, коли вона захопилася цим літературним жанром і що в ньому для неї найнеймовірніше.

– Давно, десь із 10 років, а триває це вже 15. Поки що для мене найнеймовірніше – телепортація, тобто переміщення людини за мить з одного місця в інше. Хоча багато письменників-фантастів пророкують: передбачили, наприклад, мобільний зв’язок. То можна сподіватися, що колись стане у нас реальністю і телепортація.