Українська земля назавжди стала рідною для хлопця з простої вірменської родини, яка на початку 1990-х, рятуючись від жахів війни у Нагорному Карабасі, оселилася у мирній Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Тут, у мальовничому українському селі, 2 серпня 1993 року у Гагіка та Венери Нігоянів із села Навур і народився довгоочікуваний і єдиний син. Навіть у страшному сні нікому не могло привидітися, що через два десятки років син вірменського народу стане на захист своєї нової Батьківщини. І віддасть життя за її свободу і незалежність! Дізнавшись про побиття студентів, він поїхав на Майдан. А 22 січня 2014-го у День соборності України Сергій Нігоян відкрив трагічний лік Небесної Сотні.
Реквієм за загиблим
«Кажуть, першими гаснуть ті зорі, що палають сильніше за всіх. Ти погас, залишивши в горі Україну й батьківській поріг, — написав у вірші, присвяченому Сергію, випускник 2014 року Березнуватівської школи Стас Буряк. — А героям у вічність дорога. Так вже вийшло, Сергію, пробач!»
Про Сергія Нігояна — вірменського хлопця з українським серцем щиро згадували у роковини його загибелі. На вшанування його пам’яті біля монументу на могилі Героя України зібралися батьки, родичі, односельці, друзі, однокласники, вчителі, представники вірменської громади і майданівці. Священики вірменської апостольської та української православної церков (Київського патріархату) відслужили спільну панахиду. «Ворожі постріли влучили не тільки в Сергія, а й у кожного, хто стояв на Майдані», — зазначив у своєму виступі священик Микола Марчук.
Добрі слова про хлопця говорили і режисер Сергій Проскурня, в проект якого «Мій Шевченко» потрапив хлопець, і дніпропетровська письменниця Леся Степовичка, яка присвятила йому вірш. Народний депутат Антон Геращенко згадав, як познайомився із Сергієм в колоні протестувальників на Майдані: «Я звернув увагу на хлопця і запитав, чи не із Чечні він приїхав. «Ні, я з маленького села на Дніпропетровщині». Потім ми кілька разів зустрічалися, обмінялися телефонами. Того трагічного дня, коли стало відомо про жертви на Майдані, я почав телефонувати Сергію, але його номер не відповідав… Я знаю, що якби Сергій Нігоян залишився живим, сьогодні він пішов би захищати країну на передову».
Однокласниця Сергія, Ірина Півненко, згадує, що хлопець завжди мав свою позицію і відстоював її, був принциповою, прямою людиною із загостреним почуттям справедливості. Ніхто не здивувався, що Сергій вирушив у столицю. «Коли він поїхав на Майдан, ми спілкувалися в соціальних мережах. Сергій вважав, що саме на Майдані вирішується доля країни. Колись, коли моя дитина навчатиметься у школі та відкриє підручник історії, я розкажу їй про свого однокласника — Героя України», — каже дівчина.
Мисливські кулі смерті
Із 8 грудня 2013 року Сергій Нігоян став учасником Євромайдану. Був там охоронцем, жив у наметах разом із протестувальниками зі Львівщини та Івано-Франківщини. «Сергій був добросовісною людиною, будь-який біль приймав на себе. Коли в Києві побили студентів, він поїхав туди. Сказав, що інакше не може: «Це ж такі самі студенти, як і я», — розповідає дядя хлопця Борис Ананян. — Батьки забороняли йому їхати, казали, що все одно нічого не зміниться. Сергій відповів: «Так якщо сидіти вдома, нічого і не зміниться». Сподіваємося, що жертви були не зайві. Батько Сергія щодня тут, біля нього. Мати ще гірше переносить це горе. Ми вважаємо, що треба знайти тих, хто стріляв».
За словами Антона Геращенка, того дня «беркутівцям», які протистояли Майдану, видали гумові кулі. І хтось замість гумових зарядив зброю мисливськими патронами, якими і вбили людей. На думку нардепа, знайти винних у розстрілі майданівців реально — якщо хтось із співробітників міліції здасть того, хто стояв поряд і вихвалявся, що зарядив зброю мисливськими патронами. Тим більше, що є списки «беркутівців».
Пам’ять потрібна живим
У Березнуватівській школі з любов’ю зберігають пам’ять про свого героїчного учня. У класі, де навчався Сергій Нігоян, вчителі облаштували куточок-музей, присвячений Герою України. Поруч з його портретом — його особисті речі, фотографії з Майдану. Напередодні побратими Сергія привезли розмальовану каску, прапор, дерев’яний щит. На парті, за якою сидів Нігоян, табличка з його іменем і шевченківський «Кобзар». «Ми відкрили цей музей для того, щоб те, що було в душі Сергія Нігояна, можна було передати нашим дітям», — каже директор школи Юрій Пивоваров. На його думку, любов до поезії і до Шевченка у нього — від учительки української мови та літератури Алли Шевченко.
Сергій у школі виявляв артистичні здібності, але хотів стати тренером, тому 2011 року вступив у Дніпродзержинський коледж фізичного виховання, у 2012 році посів третє місце у місцевих змаганнях із карате.
У квітні минулого року на Березнуватівській школі відкрили пам’ятну дошку з надписом про те, що тут навчався Герой України Сергій Нігоян. Колектив школи виступає з ініціативою присвоїти школі його ім’я.
Ми в Google+