"М’ясо й молоко — продукти не стратегічні?"

Владислав КИРЕЙ
23 листопада 2011

ГАЛУЗЬ, ЯКА НАС ГОДУЄ 

Навіть у період зниження закупівельних цін вирощувати свиней та ВРХ на спеціалізованих комплексах вигідно

Якщо судити за темпами падіння  виробництва м’яса й молока,  то ці продукти  начебто перестали бути стратегічними. Втратила колишню славу молочно-м’ясного краю й Черкащина, де нині яловичини та свинини недовиробляють навіть для власного споживання за медичними нормами, а темпи валового виробництва в галузі постійно знижуються. Як розповів нещодавно на конференції з упровадження передових сучасних технологій у тваринництві заступник голови облдержадміністрації Василь Корнієнко, ще 11-12 років тому  сільгосппідприємства області реалізували на забій худоби у 7,5 раза більше, ніж нині, свиней — у 2,7 раза. Продовжує зменшуватися поголів’я всієї живності й цього року. Хоч дійне стадо в області за останні роки зменшилося, надої продовжують падати: від кожної корови в середньому з початку року одержали по 3,6 тисячі кілограмів, що на 50 кілограмів менше, ніж торік.

Головна причина такої ситуації, як заявляють виробники, — низькі й непередбачувані закупівельні ціни на вироблену тваринницьку продукцію, що ставить галузь у невигідне становище. Водночас в області є приклади високорентабельної роботи. Приміром, у Піщані Золотоніського району, де СТОВ «Агрофірма «Маяк» багато років очолює Герой України Микола Васильченко. І високопродуктивні свині, й велика рогата худоба, яких тут утримують відповідно 14 і 3 тисячі голів, забезпечені високопоживними збалансованими кормами, для них створені сприятливі для  розвитку умови. Наприклад, тисяча голів дійного стада — на безприв’язному утриманні. Породисті, здебільшого чорно-рябі голштинофризькі корови одержують усе необхідне — від обслуговування до медикаментів та ультразвукового обстеження, перебувають завжди в чистоті, підстилки із соломи вистачає на два роки. Приміщення ферм збудовані без перегородок, з вільним виходом для корів на подвір’я. Кожна тварина має електронний зв’язок з комп’ютером. Доїння, яке відбувається під музику (до речі, від класичної давно відмовилися, корови полюбляють сучасні ритми), здійснюють два оператори, які водночас обслуговують 32 корови. Скрізь порядок і чистота. Без контакту з людськими руками молоко охолоджують у герметичних танках і відправляють на молокозавод.

Таку технологію поки що рідко можна побачити не тільки в Черкаській області, а й в Україні загалом. Та й продуктивність вражає: надій — по 8 тисяч кілограмів від кожної корови, окремі ж дають по 13 тисяч.

Подібна ситуація й з виробництвом м’яса, яке тут також поставлене на сучасний технологічний рівень. Частину свинини та яловичини господарство самотужки переробляє на американському устаткуванні на ковбаси, сосиски, сардельки й продає в магазині. Кажуть, продукція, виготовлена за радянськими стандартами, без добавок та ароматизаторів, має попит…

Доїння корів під музику сприяє підвищенню їх продуктивності. Фото Володимира ЗАЇКИ

Навіть у період зниження закупівельних цін на м’ясо, як переконують фахівці господарства, вирощувати свиней та велику рогату худобу вигідно, якщо робити це на спеціалізованих комплексах. Ось тільки шкода, що подібних господарств в області — одиниці.

До речі, незабаром будуть реалізовані інвестиційні проекти з будівництва молочного комплексу на 2,5 тисячі голів у Степанках Черкаського району, з відгодівлі худоби в Канівському й Чигиринському районах, реконструкція свинокомплексу у Валяві Городищенського. Ставку зроблено на виробництво на промисловій основі. Це саме те, що допоможе відродити славу м’ясо-молочного краю. Розвиток великотоварних господарств, як зазначали на згаданій конференції виробників тваринницької продукції, — ось єдиний шлях до успіху.

Але ж і роботящого селянина не можна недооцінювати! У своїх підсобних господарствах так звані одноосібники нині виробляють значну частину м’яса худоби й птиці, понад половину виробленого в області молока, третину яєць. Великої рогатої худоби утримують 75 тисяч голів (майже 40% обласного поголів’я), свиней — 242 тисячі, майже половину. Отож і їх потрібно всіляко підтримувати. 

Нині місцева влада прагне створити для одноосібника економічно привабливі умови й забезпечити своєчасну заготівлю вирощеного. Зокрема сільські ради взялися посприяти організації заготівельних кооперативів. Поки що їх 19, але повинно бути незрівнянно більше.

М’ясо й молоко можуть стати продуктами першочергової важливості тільки за однієї  умови: якщо селяни відчують зацікавленість держави у збільшенні їхнього виробництва. Поки що ж розвиток тваринницької галузі далеко не скрізь узгоджується з виробництвом кормів і зерна, соціальною ситуацією на селі. Хоч на рівні області й можна багато зробити в цьому напрямі, думається, уроки з попередніх прорахунків і упущень в аграрній сфері слід винести на рівні державному. Це особливо актуально у зв’язку з наступним зняттям мораторію на торгівлю землею. Дехто небезпідставно побоюється, що тваринницька галузь, яка й так у жалюгідному стані, не витримає чергових пертурбацій. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua