Невелике село Ішків, яке нині входить до Купчинецької сільської громади на Тернопільщині, здавна плекало любов до музики. 1927 року тут українці зуміли придбати музичні інструменти для духового оркестру, що діяв при читальні «Просвіти». Цікаво, що на діяльність цього колективу не вплинули ні соціальні, ні політичні вітри. В радянський час оркестром керував батько Петра Католи. Власне, від тата він перші музичні уроки отримав. Скільки себе пам’ятає, завжди хотів опанувати нові музичні інструменти. В дитинстві навіть використовував звичайні каструлі чи якесь інше приладдя, видобував мелодію з гребінця. Вдома були баян, труба, згодом придбали саксофон.

Звучать і водогінні труби

Музична атмосфера, яка панувала в рідній хаті, і Петрові, і його братам визначила подальшу професійну дорогу. Вони стали музикантами. Петро Катола спочатку вступив до Чортківського педучилища на музичне відділення. Після закінчення повернувся до Ішкова, працював художнім керівником у місцевому будинку культури, вокальний жіночий ансамбль під його орудою здобув звання народного. У Петровій трудовій біографії також є сторінки викладання музики та співів у школі, робота акомпаніатором, зараз він ресторанний музика. Про освіту також не забував: навчався на музично-педагогічному факультеті Тернопільського національного педуніверситету.

Нині Петро Катола добре відомий у своєму краї. І передусім тим, що заснував єдиний на Тернопіллі інтерактивний музей музичних інструментів «Камертон». Створив цей заклад не в Тернополі, де мешкає, а в Ішкові — у селі в глибинці. Усе почалося з того, що придбав стару колгоспну контору й вирішив облаштувати тут інтернет-кафе. Гадав, як зізнається, що це буде місце, де односельці відпочиватимуть, слухатимуть гарну музику, а з’ясувалося, що всі, особливо молоді, «хочуть приземлених речей». Розливати пиво чи міцніші напої в Петра душа не лежала, тож свій бізнес він згорнув.

Але, створюючи інтернет-кафе, підприємець прикрасив стіни приміщення кількома музичними інструментами та світлинами учасників колишніх сільських творчих колективів. Це у відвідувачів завжди викликало зацікавлення. Оздоблення згодом наштовхнуло пана Петра на новий задум — облаштування музею музичних інструментів. Гармошка, труба, тромбон, скрипка, баян першими з’явилися в новій експозиції. Взялися активно поповнювати збірку. І досі він стежить за новинками, за оголошеннями про продаж музінструментів. Допомагають у цьому друзі, знайомі. Переважно купує інструменти власним коштом. Щоправда, з десяток подарували. Скажімо, коли на екскурсію до музею приїхала група вчителів із шостої тернопільської школи, де вчить дітей іноземної мови Петрова дружина Антоніна, то директор цього закладу Олександр Остапчук подбав про дарунок — барабан. Один із доброчинців передав старий чеський рояль.

Загалом у музеї пан Петро експонує понад 200 музичних раритетів з усіх континентів. Тут можна побачити й, що важливо, самому потримати чи спробувати навіть зіграти на індійській тампурі чи нашій трембіті, фінському кантеле чи африканській калімбі, вірменському дудуку, єврейському шофарі… Є в колекції й глиняний барабан уду з Нігерії, німецький бандонеон, єгипетська арфа, австралійський діджеріду, бразильський берімбау, численні дримби, фісгармонія, клавесин… Зрештою, усіх і не перелічити.

Не може не подивувати терменвокс — інструмент, який століття тому сконструював фізик, винахідник Лев Термен. Рука музиканта до терменвокса не торкається. Петро Катола показує прилад з двома антенами та кількома регуляторами. Підводить до них долоню й звучить «Ніч яка місячна». Лине музика небесних сфер, як колись сказав про терменвокс Реріх. Незвичний експонат музею — музичний інструмент з водогінних труб, який пан Петро сам змайстрував. Виготовив, каже, аби засвідчити, що будь-яка труба може звучати. Вийшов ударний орган. На ньому немає клавіш, але, стукаючи паличками, музикант починає грати, й уже всі підспівують йому: «Ти признайся мені, звідки в тебе ці чари…»

Туристи музею не оминають

Ішкову пощастило на Петра Католу. Хоч би що там мовили, але невелике село нині відоме саме через цей музей музичних інструментів. До коронавірусної пандемії щороку побувати в цьому закладі виявляли бажання кілька тисяч осіб. Турфірми із західного регіону нашої держави часто привозять сюди своїх клієнтів. Пан Петро каже, що не раз приймав туристичні групи зі столиці, Запоріжжя, Одеси, Дніпра, Кривого Рогу. Люблять сюди навідуватися поляки, а також українці, що проживають нині в США, Німеччині, інших країнах. Ішків розташувався поблизу однієї з доріг, що веде до християнської святині Зарваниці, тож прочани, особливо діти, тут теж зупиняються. Екскурсію пан Петро проводить дуже цікаво. Може багато розповідати про музичні інструменти. Зрештою, їх можна почути! Разом із сином Олексієм Петро Катола виконує популярні мелодії для відвідувачів музею.

Торік за підтримки Українського культурного фонду Петро Катола втілював проєкт «З «Камертоном» навколо світу». Кілька місяців їздив сільськими школами Тернопільщини, знайомив з експонатами свого музею, захопливо розповідав про них, виконував музичні композиції.

Нині до Петра Католи вже їздять і запозичувати досвід. Ділиться щедро. Часто журналісти й учасники екскурсій запитують, який його улюблений музичний інструмент. Відповідає: «Мій інструмент за спеціальністю — баян. А є інструменти під настрій, а не улюблені». Це означає, що він пізнає гру на нових інструментах, а отже, поповнює ними експозицію власного музею.